Джерело: The Insider
На офіційному сайті Кремля опубліковано статтю Володимира Путіна «Росія та Африка: об’єднуючи зусилля для миру, прогресу та успішного майбутнього». Формально вона приурочена до саміту Росія — Африка і гуманітарного форуму Росія — Африка, які відкриваються 27 липня в Санкт-Петербурзі. Але центральне місце у призначеній для африканських ЗМІ статті займають пояснення причин виходу Росії із «зернової угоди», яка дозволяла постачати українське зерно та олію до африканських країн. Путін намагається довести африканцям, що від цього вони нічого не втратили.
«Багато хто напевно чув про так звану „зернову угоду”, початково націлену на забезпечення глобальної продовольчої безпеки, зниження загроз голоду і допомогу найбіднішим країнам Африки, Азії та Латинської Америки – власне, саме тому Росія взяла на себе зобов’язання сприяти її реалізації. Проте ця „угода”, яку на Заході публічно представляли як вияв своєї турботи та благо для Африки, за фактом була безсоромно використана виключно для збагачення великого американського і європейського бізнесу, що вивозив та перепродував зерно з України.
Посудіть самі: за майже рік у рамках „угоди” з України було експортовано загалом 32,8 мільйона тонн вантажів, з яких понад 70% надійшло до країн із високим та вищим за середній рівень доходів, зокрема до Євросоюзу, тоді як на частку таких країн, як Ефіопія, Судан і Сомалі, а також Ємен та Афганістан припало менш ніж 3% від загального об’єму – менше одного мільйона тонн.
Водночас жодна з умов „угоди” щодо виведення з-під санкцій російського експорту зерна та добрив на світові ринки виконана не була. Ба більше, перешкоди чиняться навіть безоплатній передачі нами мінеральних добрив нужденним, найбіднішим країнам. З 262 тисяч тонн продукції, заблокованої в європейських портах, вдалося відправити лише дві партії: 20 тисяч тонн у Малаві та 34 тисячі до Кенії. Решта залишається у несумлінних руках європейців».
Під «зерновою угодою» мається на увазі «Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продовольства з українських портів» — дві взаємопов’язані угоди, одна між Україною, ООН та Туреччиною, інша між Росією, ООН та Туреччиною, підписані у Стамбулі в липні 2022 року. Про виведення російського експорту з-під санкцій в угодах немає жодного слова. Паралельно було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ООН і РФ, який не має зобов’язуючої сили; власне кажучи, він не є частиною «зернової угоди». Відповідно до цього меморандуму у квітні 2023 року частина платежів за російський експорт була оброблена банком JPMorgan Chase, але Росія відмовилася від співпраці з ним, вимагаючи виведення з-під санкцій Россельхозбанка та підключення його до системи SWIFT.
Твердження Путіна про те, що угода «була безсоромно використана виключно для збагачення великого американського та європейського бізнесу» не відповідає дійсності. Найбільшим покупцем товарів, що експортуються в рамках угоди, був Китай. На сайті Ukragroconsult опублікована інформація про всі судна із зерном, бобовими та олією, що вийшли з українських портів. У 2023 році було перевезено 11 319 728 метричних тонн цих товарів, із них 5 292 235 (46,8%) до Китаю. Формально, звісно, Китай — країна з рівнем доходів вищим за середній: у 2022 його номінальний ВВП на душу населення, за даними Світового банку, склав $12720,2, тоді як середній показник у всьому світі — $12702,9. Але чомусь, критикуючи європейський та американський бізнес (хоча до США з українських портів не пішло жодне судно з продовольством), Путін ані словом не згадав про дружню державу.
На якій підставі Путін вибрав з усіх африканських та азійських покупців українського зерна Ефіопію, Судан, Сомалі, Ємен та Афганістан, щоб отримати ефектну частку в 3%, зрозуміти складно. Якщо додати до них інші найбагатші країни регіонів — Алжир, Єгипет, Кенію, Лівію, Марокко, Туніс, Бангладеш, В’єтнам, Індонезію, Ірак, Ліван, Таїланд, Шрі-Ланку — отримаємо 27,9%.
Але це ще не означає, що інше продовольство не потрапило до країн, які розвиваються. Значну частину його продали туди європейські та турецькі торговці (частка турецьких покупців українського зерна становила 12,3%). Зникнення ж цього зерна з ринку неминуче спричинить зростання цін. Про це свідчить динаміка цін на пшеницю на Нью-Йоркській товарній біржі.
У перший місяць дії угоди ціни продовжували зростати, оскільки українське зерно ще не встигло заповнити ринки. Потім почалося стійке зниження, але після рішення Росії вийти із угоди ціни швидко повернулися до січневого рівня. Отже, африканські країни, до яких звертається Путін, від припинення українського експорту, найімовірніше, постраждають.
Джерело: The Insider
