Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Спроби дискредитувати розслідування Олексія Навального про палац Путіна в Геленджику у «Вестях недели» перетворюються на своєрідний серіал. Тиждень тому цій темі була присвячена заледве не половина програми, нині пішла чергова партія «викриттів» – і знову фейкових. Що ж, продовжимо свій «серіал» і ми.
1. Про англомовні корені тексту Навального
Дмитро Кисельов:
– Фільм Навального про «палац» Путіна – це іноземна диверсія. У ньому немає живого місця правди. Закадровий текст написаний спочатку англійською, потім кострубато, з англіцизмами, перекладений російською. Це доведено лінгвістичною експертизою, яку блискуче провів мій колега Павло Данилін.
«Експертиза» Даниліна опублікована в пропагандистському інтернет-виданні «Взгляд», яке чомусь називає саме себе «діловою газетою». Данилін, зокрема, зачіпає тему пріснопам’ятного «складу грязі», який видається йому незграбним перекладом з англійської:
«Зрозуміло, що мова йшла не про «склад грязі», а про слово mudroom – передпокій. Передпокій на 18 метрів – набагато краще, аніж тупий переклад «склад грязі», який видає гугл-перекладач за словами mud room. Кумедно, що зворотний переклад через «Яндекс» видав варіант «dirt warehouse» – це дослівно. А ось варіант перекладу mudroom через «Яндекс» дав би нам «грязелікарню». Що було б сприйнято набагато краще, аніж «склад грязі», який якраз і дав всім нам однозначне розуміння того, що Навальний отримав свій текст від англомовних товаришів, швидше за все, з ЦРУ або від МІ-6. Але оригінал тексту був англійською».
The Insider вже оцінював цей аргумент, який майже дослівно (і без посилання на Даниліна і «Взгляд») повторив Кисельов у минулій програмі. Команда Навального вже точно не перекладала «склад грязі» з англійської, тому що ці слова російською є на опублікованому нею архітектурному плані палацу, складеному майстернею Ланфранко Чірілло. Залишається припустити, що за замовленням іноземних спецслужб працюють самі архітектори палацу. Щоправда, все можна пояснити простіше: російською мовою укладачі плану володіють не ідеально, там трапляються курйозні помилки – наприклад, у театральному залі є три об’єкти під назвою «глядацьке ложе на 4 людини». Сподіваємося, що архітектори мали на увазі все ж ложу, а не чотирьохспальне ліжко. А перекладаючи mudroom як «передпокій», Данилін даремно покладається на Google Translate: визначення цього слова з тлумачного словника ми наводили тиждень тому, передпокій тут ні до чого.
Сліди англійської мови Данилін вбачає не тільки в «складі грязі»:
«Цитата: “Існує одне місце, потрапивши куди, можна зрозуміти про Володимира Путіна все. Це місце, яке найбільше охороняється в Росії, фактично держава в державі, і це найбільший путінський секрет. Який оберігають сотні, навіть тисячі людей – від невідомих охоронців, садівників і будівельників “…
Стоп! Існує одне місце? Можна зрозуміти все ??? Знову ж таки, давайте визнаємо, що в російській мові подібне поєднання слів не вітається. Якщо тільки ви не школяр, який перекладає текст “Ландан із зе кепітал оф Грейт Британ”. А ось в англійській версії цей абзац виглядає так, ніби (хоча чому, ніби?) був написаний в Ленґлі або у відділенні МІ-6.
Дивимося: “There is one place where you can understand everything about Vladimir Putin. This is the most protected place in Russia, in fact a state within a state, and this is Putin’s biggest secret. Which is protected by hundreds, even thousands of people – from unknown guards, gardeners and builders “.
Зазначу, що мова йде про автопереклад! А не про літературний переклад, який, напевно, усунув би мінімальні незграбності в тексті».
Абсолютно неможливо зрозуміти, чим (окрім, зрозуміло, змісту) не догодила Даниліну ця фраза. Що неприродного у виразі «можна зрозуміти все»? Хіба що слово «існує» в цьому контексті видається дещо незграбним, простіше було б сказати «є одне місце». До речі, саме так Google Translate і перекладає запропонований Даниліним англійський «оригінал»: «Є одне місце, де можна все зрозуміти про Володимира Путіна». Проголошуючи текст із фільму «машинним перекладом», Данилін явно полінувався перевірити, чи дійсно онлайн-перекладачі дають саме таке формулювання.
«Ступаємо на тонкий лід. Цитата: “Коли Володимир Володимирович прийшов у гості до Ігоря Івановича, він поцікавився, скільки метрів у його апартаментах”. Хех! Ну серйозно? Володимира Володимировича могла хоч на секунду в 90-х роках засмутити наявність у Ігоря Івановича на кілька квадратних метрів більшої житлоплощі в апартаментах, у порівнянні з його власною квартирою? Тільки прямий тупуватий переклад може не прояснити різницю між апартаментами і квартирою (поки ще не стертою різницею). Для тих, хто не в темі, повідомлю – в квартирі можна прописатися. А в апартаментах – ні. Але якщо припустити, що перед нами знову-таки автоматичний переклад з англійської, все стає на місця».
Слово «апартаменти» в сучасній російській мові дійсно може означати приміщення, яке виконує функцію житлового, але юридично житловим не вважається. Але це значення з’явилося зовсім недавно, тлумачні словники навіть ще не встигли його зафіксувати. У словнику Ожегова слову дається таке визначення: «велике парадне житлове приміщення». У Великому енциклопедичному словнику – «велике розкішне приміщення». У словнику Єфремової – «1) Велике розкішне приміщення (зазвичай складається з декількох кімнат). 2) розм. Будь-яке приміщення. 3) розм. Погане приміщення (зазвичай з іронічним і жартівливим відтінком)».
Очевидно, саме в старому, звичному значенні і вжив слово «апартаменти» Навальний.
«Цитата: “справа – двері і найбільш неоднозначне приміщення в путінському палаці. На плані воно позначене як “кальянна”. І все б нічого, але в “кальянній” жодного віконця, зате чомусь є сцена, гримерка, софіти, а ще на плані позначено щось дуже схоже на пілон».
Не займатимусь просвітництвом мурзилок, що в справжніх турецьких кальянних якраз не було ні вікон, нічого. Але все ж на секунду замислитися над тим, що Путін взагалі не палить і дуже не любить курців, вони не могли. Зрештою, це занадто шкодить їхній картині світу, а отже, є несуттєвим. Однак для нас важливо те, що кальянну вони знову ж таки “переклали” з англійської версії слова “Lounge” – кімната відпочинку. Ось так, банальне небажання пояснювати невідповідність (Путін і паління) призвело до того, що довелося викручуватися навиворіт, пояснюючи наявність жердини і софітів у так званій кальянній. Або ж все простіше, і мурзилки за аналогією з московськими ланжами навіть не стали забивати слово в перекладач».
Знову ж слово «кальянна» (щоправда, з помилкою – «кальяна») взято з архітектурного плану. І всі претензії щодо нелюбові Путіна до паління слід адресувати майстерні Чірілло. Але жоден онлайн-перекладач і жоден словник НЕ прирівнює lounge до кальянної, яка англійською називалася б, швидше за все, hookah room. Втім, можливо, особистий досвід підказує Даниліну якесь специфічне московське значення терміну, приховане від непосвячених.
«Цитата: Дізнаємося, чиїми грошима і як фінансується ця розкіш. І як прямо зараз і останні 15 років дається найбільший хабар в історії і будується найдорожчий у світі палац”. Шо??? “Дається найбільший хабар в історії”. Це як взагалі? Це по-якомську? Ой, пардон, це знову цілком струнка англомовна конструкція “the biggest bribe in history is being given”. Прошу вибачення, недогледів. Все гаразд”.
Данилін правий у тому, що в запропонованому ним англійському варіанті фраза виглядає абсолютно природно, а в російському тексті Навального дещо шкрябає вухо. Але він намагається не звертати уваги на те, що незвичайна граматична конструкція відображає унікальність ситуації: Навальний говорить про хабарі, процес передачі якої розтягнувся на півтора десятиліття.
Решта претензій до мови Навального в «лінгвістичній експертизі» Даниліна приблизно такої ж якості.
2. Про причетність Путіна до панамських офшорів
Дмитро Кисельов:
– Подібні диверсії вже були, ось уже і нова є, а отже, знову будуть. Так що спокійно, робимо низькою дозою щеплення і виробляємо імунітет. Якраз такою низькою дозою стало «Панамське досьє». П’ять років тому дуже відома панамська юридична фірма Mossak Fonseca, що займалася реєстрацією бізнесу в офшорах, подалі від очей податківців різних країн, раптом вирішила злити всю свою базу даних німецькій газеті Süddeutsche Zeitung, що входить, до речі, в американську фінансову корпорацію Goldman Sachs. Для самої фірми це був явно самогубний крок, адже хто їй після такого зможе довірити свої потаємні мільйони і мільярди? Але, впевнений, саме американські спецслужби, «зачепивши» компанію Mossak Fonseca на якийсь гачок, змусили її піти на нечувану відвертість. <…>
Від Росії там фігурували імена кількох губернаторів, депутатів Держдуми і родичів міністрів. У всіх випадках піднімалися або давні і вже завершені історії, або не було порушення закону. Голосніше за інших звучало ім’я друга Путіна ще з 70-х років минулого століття віолончеліста Сергія Ролдугіна. Але Сергій Ролдугін НЕ є посадовою особою, він вільний займатися чим завгодно, не порушуючи закон. Закон Ролдугін не порушував. Користуючись офшорними механізмами, Ролдугін купував в інтересах Росії дорогі музичні інструменти – просто унікальні, наприклад, віолончель від Страдіварі на ім’я «Стюарт» за 12 мільйонів доларів.
Але міжнародна спецоперація по розкручуванню так званого «Панамського досьє» була спрямована саме проти Путіна. На публікаціях – його фото. І, мовляв, про Путіна все це. Насправді у Путіна немає жодного офшору, бізнесом він не займається і ніякі державні кошти від Путіна в Панамському офшорі не виявлені. Тобто Путіна всередині розслідування технічно немає, але для довірливої публіки фактура подається так, нібито «Панамське досьє» цілком про Путіна. Нормально? Та аж ніяк!
Компанія Mossack Fonseca, яка в 2018 році закрилася через непоправну шкоду своїй репутації, нікому не «зливала» свою базу. Газеті цю інформацію надало якесь анонімне джерело, ймовірно, хакер. «Міжнародна операція», пов’язана з «панамськими документами», зовсім не була «спрямована саме проти Путіна»; найбільш, напевне, гучним її результатом став корупційний скандал навколо бразильської державної нафтової компанії Petrobras, що закінчився імпічментом президента Бразилії Ділми Русеф і тюремним строком для екс-президента Лули да Сілви.
Офшори ж, контрольовані Ролдугіним, привернули до себе увагу тому, що обсяги грошей, які проходили через них – більше $ 2 млрд – навряд чи можна було пояснити легальними доходами досить відомого, але все-таки далекого від рівня світових суперзірок музиканта. Отримані ці гроші були вельми специфічним способом, а бізнес явно не зводився до «купівлі музичних інструментів в інтересах Росії». Автори розслідування в рамках міжнародного журналістського проекту OCCRP Роман Анін, Олеся Шмагун і Дмитро Великовский писали:
«У 2010 році належна Ролдугіну панамська компанія IMO підписала угоду про купівлю акцій “Роснефти” в іншої офшорної структури (Dino Capital SA). Юристи, які здійснюють бізнес-супровід компаній Ролдугіна, в один день відправляють в MF два договори. Один на купівлю акцій, а другий – на розірвання першого договору. Згідно з угодою, у разі зриву угоди компанія Ролдугіна отримувала компенсацію розміром 750 тисяч доларів. Що за фактом і сталося, тому що обидва договори були підписані в один і той самий час. <…>
Згідно з архівами електронних листів із бази даних MF, подібні угоди укладалися також з іншими компаніями, пов’язаними з Сергієм Ролдугіним. Такі операції дозволяли давньому другові президента заробляти мільйони доларів просто з повітря. Це добре відпрацьована схема махінацій, що роками використовувалася в Росії для відмивання грошей, дачі хабарів і створення корисних зв’язків. (Цікаво, що такий самий спосіб – невиконання договорів купівлі-продажу акцій – використовували шахраї у “справі Магнітського”, щоб створити фіктивні зобов’язання і потім викрасти з бюджету податок на прибуток.)
У деяких випадках угоди не включали положення про компенсації за зрив контракту, мова йшла тільки про купівлю-продаж акцій. Репортери “Нової газети” уважно вивчили кожен такий договір, і, як би незвично це не було, від кожної угоди віолончеліст отримував прибуток. Його компанії купували акції російських підприємств, а на наступний день продавали ті ж таки пакети саме тим, у кого їх купили вчора, але зі значним прибутком, що дозволяло їм заробляти по 400-500 тисяч доларів. Контрагенти Ролдугіна в цих операціях увесь час програвали. Ними були компанії, пов’язані спочатку з інвестиційному фондом “Тройка Диалог”, а потім – зі Сбербанком (після придбання останнім “Тройки”). В “Тройке” і Сбербанку відмовилися коментувати ці угоди.
Менеджери Сергія Ролдугіна нібито наперед знали, як поводитиме себе ринок і як буде змінюватися вартість акцій. Але жодної магії тут немає. Опитані “Новою газетою” експерти вважають, що в реальності ці угоди могли не проводитися. Найчастіше подібні угоди служать лише документальною підставою для проведення платежів з інших джерел».
Таким чином, є ознаки того, що на рахунках офшорних компаній, контрольованих Ролдугіним, акумулювалися кошти, отримані під прикриттям фіктивних угод. У біографії віолончеліста є лише одна деталь, яка може це якось пояснити: його близька дружба з Володимиром Путіним. Зрозуміло, це не є доказом, на підставі якого можна приймати будь-які правові рішення, але для серйозних підозр цього цілком достатньо.
3. Про «довгобуд» в Геленджику
Естафету у Кисельова переймає кореспондент Олександр Рогаткін, який відвідав горезвісний палац:
– Ось це той самий «палац» в Геленджику, який Навальний приписує Путіну. А оце ворота, правда, на них ще повинні бути чавунна решітка і золотий двоголовий орел, точнісінько як на Зимовому палаці, щоправда, решітки немає, золотого орла теж, та й штурму Зимового не вийшло, і взагалі тут якось геть зовсім не по-царськи: брудно, тривають будівельні роботи.
У самому «палаці» – одні голі бетонні стіни, і немає навіть натяку на те, що показано в цьому фільмі. Ані золотих орлів, ані мармурових колон. По всій будівлі йдуть оздоблювальні роботи. Тут не те що паркетних підлог – навіть стяжки ще немає. Усі пластикові труби тільки недавно проклали. Будівництво ця тягнеться більше десяти років. Об’єкт перепродували кілька разів.
Воріт з орлом дійсно немає, у внутрішніх приміщеннях ніякого оздоблення. Але все це не суперечить фільму Навального, де прямо говориться:
«На фотографіях нескладно помітити, що щосили йде ремонт: вікна законопачені, всюди будматеріали, вештаються робітники. Що ж відбувається? Адже на супутникових знімках шестирічної давності було видно, що палац повністю готовий. Усе дійсно було готово вже давно, але потім трапилася катастрофа. Ім’я їй – цвіль. І нехлюйство. Палац спроектували з помилками: не працювала вентиляція, протікала стеля, була висока вологість. Загалом, вирішили переробити все. Взагалі все. Обдерли стіни, обдерли мармур, винесли все цінне, буквально викинули на смітник мільярди і почали роботи заново».
Те, що ворота з двоголовим орлом до ремонту були, доводять опубліковані в 2011 році фотографії, зроблені, очевидно, кимось із будівельників.
З орлом на воротах, до речі, пов’язана одна дійсно наявна помилка у фільмі Навального, підмічена Кисельовим. У фільмі на грудях двоголового орла можна розгледіти щит із зображенням лева; цей орел – не російський символ, а чорногорський. Але Навальний попередив, що кадри з палацом в його фільмі – не документальна зйомка, а комп’ютерна візуалізація на основі архітектурних планів та старих фотографій. Помилку, очевидно, допустив фахівець з комп’ютерної графіки, який працював над фільмом. Він створювався на німецькій студії, і місцевий дизайнер явно заплутався в геральдичних тонкощах.
4. Про призначення палацу
Олександр Рогаткін:
– Ігор, представник нового забудовника, обіцяє нам все показати і розповісти. – Що це за об’єкт, чи це дійсно «палац» Путіна?
– Апарт-готель, готель з номерами, із загальними зонами, з басейном. Це готель, – каже Ігор.
Будівельники запевняють, що тут буде апарт-готель. Дуже дорогий, для заможних людей, який чимось нагадує розкішний бутик-готель «Родина» в Сочі.
– Номери мають кілька зон. Є VIP, а є звичайні, – показує Ігор.
– А скільки всього номерів?
– 16 номерів: 11 на другому поверсі, 5 на першому. <…>
Але у своєму фільмі, нашпигованому комп’ютерною графікою, Навальний малює нам інше. Зовсім не готель. Глядач повинен вжахнутися від східного кітчу і вульгарної розкоші.
Йдемо туди, що на плані будинку позначено як кальянна. І правда, виглядає це як найкраща, найдорожча кальянна міста Махачкали: диванчики, столики, приглушене світло.
Цей зал також обладнаний невеликою сценою, і, дивна річ, на сцені є спеціальне підвищення з жердиною. Десь тут має бути ще й пілон для стриптизу. А ось, очевидно, спецодяг для стриптизерів».
При цьому в кадрі Рогаткін демонструє спецівки будівельників.
Але досить вдивитися в архітектурні плани, опубліковані Навальним, щоб зрозуміти: це не апарт-готель. Або найдивніший із коли-небудь існуючих дорогих апарт-готелів. На другому поверсі на 11 спалень припадає лише 10 санвузлів, на першому спальні взагалі не передбачені. Тобто номерів не 16, а максимум 11 (або навіть 10, але один із них з двома спальнями). В апарт-готелях в номерах бувають кухонні зони, але тут нічого подібного, всі кухонні приміщення знаходяться на цокольному поверсі.
А пілон для стриптизу на плані знаменитої кальянної побачити неважко. Якщо це не він у правій частині напівкруглої сцени, то цікаво, що ж іще.
5. Про безпольотну зону
Олександр Рогаткін:
– Прямо на березі моря, біля підніжжя гори, де розташований цей готельний комплекс, знаходиться триповерховий будинок прикордонної служби. З емблемою і вивіскою. Ну, просто його не помітили або не захотіли помітити. Це відомство ФСБ – військовий об’єкт. Цим і пояснюється безпольотна зона і навіть заборона на зйомку.
У зоні UPR116 навколо палацу встановлена верхня межа безпольотної зони – Flight Level 130, тобто близько 4 км. За інформацією Бі-Бі-Сі, над іншими російськими військовими і засекреченими об’єктами ця межа істотно нижча: наприклад, над військовою базою в Новоросійську – 300 м, над нафтопереробним заводом в Туапсе – 500 м. Зате таке ж, як в Геленджику, обмеження встановлено над президентською резиденцією Бочаров Ручей в Сочі.
6. Про німецьку студію, де створювався фільм Навального
Олександр Рогаткін:
– Німецьким журналістам з газети Schwarzwälder Bote вдалося встановити, що фільм Навального робився в містечку Кірхцартен на кіностудії Black Forest, якою керують Ніна Гвін Вайланд і Себастьян Вайланд. Відкриття самої студії в Німеччині дивним чином збіглося з початком розслідування про «палац».
Сторінка The Black Forest Studios у Facebook була створена в червні 2019 року, тобто приблизно за рік до початку роботи над фільмом. Це звичайний комерційний проєкт, що пропонує послуги зйомок і монтажу. Ніяких ознак того, що студія створювалася спеціально під проект Навального, немає.
7. Про аквадискотеку
Олександр Рогаткін:
– А це те, що називають аквадискотекою?
– Так, але тільки це фонтан.
– Теоретично в нього можна залізти з ногами?
– У будь-яке місце можна залізти і з ногами, і цілком, а взагалі цей фонтан для купання не передбачений, технічна вода.
Незрозуміло, навіщо заперечувати очевидне, якщо в кадрі Рогаткін і представник забудовника Ігор стоять на дні чаші круглого басейну з фонтаном у центрі, до якої ведуть широкі бетонні сходи. Невідомо, яка вода буде туди підведена, але можливість купання явно передбачена.
8. Про фотографії празької бібліотеки
Олександр Рогаткін:
– Але якщо у Навального кругом комп’ютерна графіка і фотошоп, то де гарантія, що й всі інші так звані документи і фотографії справжні? Хто в них після цього повірить? Наприклад, у кавовий столик за 50 тисяч євро. Судячи з пред’явлених документів, столик з дерева важить аж 513 кілограмів. Але тут же головне, приголомшити всіх шаленою ціною, а на інші ляпи можна не звертати уваги.
Далі Рогаткін показує короткий фрагмент фільму Навального з таким текстом:
«А ось інша італійська сімейна меблева фабрика, в путінському палаці теж дуже багато всього від них, взагалі на свій сайт виклала фотографії палацу Путіна зсередини і відеоролик, де написано, що їхні клієнти заслуговують на найекстраординарніші інтер’єри».
І після цього тоном переможця заявляє:
– На кадрах зовсім не Геленджик, а Чехія. На фотографії – празька бібліотека. Як там? «Ми за чесні вибори, без підтасовок»?
Що стосується кавового столика, Рогаткін дійсно знайшов у Навального неточність, але вона зовсім не свідчить про підтасовування фактів. Навальний опублікував митну декларацію:
Як бачимо, маса «столика за ціною двокімнатної квартири в Балашисі», як його називає Навальний, дійсно 513 кг, що навряд чи можливо, навіть якщо його обробити важкими металами (для порівняння: простий стіл з масиву дуба важить близько 50 кг). На цій підставі Рогаткін робить висновок, що фільму Навального не можна довіряти і все в ньому фальшивка. Але якраз якби для фільму сфабрикували фальшиві документи, їх легко було б зробити правдоподібними. А ця декларація явно справжня, але ні Рогожкін, ні Навальний не звернули уваги на те, що в ній і вага тари чимала – 245 кг, – а рядок «кількість упаковок» (number of packages) не заповнений. Це явно не один столик, а декілька.
В іншій декларації, опублікованій Навальним, вказана вага упаковки італійської люстри (теж недешевої – € 36 378.40, – тобто люстра вже точно коштує не менше однокімнатної квартири в передмісті Москви), і він дорівнює 5 кг. Припустімо, що ящик, в який упакований столик, важить приблизно стільки ж; тоді виходить, що купили 5 столиків і кожен важить трохи більше центнера. Чимало, але при такій вартості можна очікувати, що і деревина – не банальний дуб, і метал, яким оброблений столик – не алюміній. Тому правильніше було б говорити про «п’ять столиків за ціною двушки в Балашисі», що теж вражає.
А з компанією A & B Italia, на сайті якої Навальний знайшов фото Геленджикського палацу, а Рогаткін – празької бібліотеки, все зовсім просто: там є і те, й інше. Фірма не називає конкретні проекти, в яких брала участь, лише демонструє фото. І в її відеоролику за світлиною палацу йде фото бібліотеки в Празі.
Кадр із відеопрезентації компанії A & B Italia
Інтер’єр палацу в Геленджику. Фотографія опублікована в 2011 році на сайті trinixy.ru
Як пише TJournal, після виходу фільму Навального італійська компанія видалила зі свого сайту фотографію скандального палацу. Але у відеоролику вона збереглася.
Фото: TJournal
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
