Джерело: The Insider
ТАРС опублікував повідомлення під заголовком «ФСБ розсекретила архів про страти нацистами поляків та фальсифікації „Катинської справи”», де йдеться:
«Управління ФСБ по Смоленській області розсекретило архівні документи про злочини, скоєні нацистами на території регіону в роки Великої Вітчизняної війни, серед них матеріали про страти поляків та фальсифікацію німецькими спецслужбами „Катинської справи”.
Кореспондент ТАРС ознайомився з копіями документів, переданих до ОГКУ «Державний архів новітньої історії Смоленської області» у рамках проєкту „Без терміну давності”.
Архів включає довідки, розвіддані та спецповідомлення контррозвідки Смерш, датовані 1944-1945 роками. Значну частину документів складають протоколи допитів поляків, які служили в німців у Смоленській області, судово-медичного експерта Будапештського міського королівського суду Імре Сечоді, члена комісії з розслідування вбивства польських офіцерів у Катинському лісі Болеслава Смектала та інших причетних. <…>
Наприклад, уродженець Польщі Едуард Потканський, який служив у робочому батальйоні, сформованому німцями з поляків у таборі при станції Красний Бор у Смоленській області, розповів, що влітку 1943 року німці вирішили показати учасникам робочого батальйону могили польських офіцерів у Катинському лісі. „За словами німців, у цих могилах лежало до 12 тис. розстріляних польських офіцерів, а ще до 3 тисяч осіб знаходяться в іншому місці, і ці могили ще не відкриті”, — згадував Потканський.
Біля могил, за його словами, лежали офіцерські речі, польські гроші, особисті листи та документи розстріляних офіцерів. „Усі ці речі і особливо особисті документи та гроші були у такому стані, в якому вони ніяк не могли зберегтися у землі з 1939 року (коли, згідно з заявами нацистів, співробітники НКВС розстріляли польських офіцерів — прим. ТАРС). Гроші, наприклад, були ще зовсім нові і нібито не перебували в обігу”, — наголошував поляк. <…>
Військовополонений Роман Ковальський, який також служив у робочому батальйоні і відвідував масове поховання в Катинському лісі, у своїх свідченнях додавав, що „за станом більшості трупів розстріляних було видно, що це зовсім недавні жертви”. „В опублікованих списках розстріляних польських офіцерів у Катині багато хто з нашого робітничого батальйону знайшов серед прізвищ убитих своїх знайомих, заарештованих ще раніше гестапо та відправлених до концентраційних таборів у Німеччині”, — підкреслив він».
«Свіжорозсекречений» протокол допиту Романа Ковальського (за його власним твердженням, справжнє прізвище — Куявський) опубліковано в мережі не пізніше 1 жовтня 2022 року, причому як джерело вказано Державний архів РФ, а не архів ФСБ.
За версією, викладеною у цьому документі, а також у протоколі допиту Едуарда Потканського, влітку 1943 року поряд з ексгумованими тілами польських офіцерів Ковальський бачив багато нових польських купюр номіналом від 5 до 500 злотих; було несхоже, що вони могли пролежати у землі з 1939 чи 1940 року, коли, за загальновизнаною версією, радянська влада розстріляла польських військовополонених.
Версія із «розсекречених» ФСБ документів має вкрай дивний вигляд. Під час німецької окупації у Польщі (Польському генерал-губернаторстві) ходили так звані окупаційні злоті, а довоєнні гроші було вилучено з обігу. Найбільший номінал довоєнних купюр складав 100 злотих; банкноти в 500 злотих з’явилися лише за окупації.
Виходить, що нацисти вирішили продемонструвати полякам свідчення злочину радянського режиму, який розстріляв польських офіцерів, взятих у полон під час захоплення східної частини Польщі в 1939 році, але водночас навіщось показали їм банкноти зразка 1940 року, які нібито належали загиблим. Це не кажучи вже про те, що у полонених, які утримувалися в таборі, чомусь не вилучили гроші і поховали їх разом із розстріляними, — сюжет абсолютно неймовірний.
Свідчення Ковальського та Потканського згадувалися у додаткових матеріалах до «Довідки про результати попереднього розслідування так званої „катинської справи”», складеної комісією під керівництвом наркома держбезпеки Всеволода Меркулова на початку січня 1944 року. Після завершення роботи комісії Меркулова було створено «Спеціальну комісію зі встановлення та розслідування обставин розстрілу німецько-фашистськими загарбниками у Катинському лісі (біля Смоленська) військовополонених польських офіцерів» під керівництвом Миколи Бурденка; у матеріалах цієї комісії, якими послуговувалося радянське звинувачення на Нюрнберзькому процесі, свідчення Ковальського та Потканського не згадуються.
У 1992-1993 роках Головна військова прокуратура Росії розслідувала справу про розстріл польських військовополонених. Комісія експертів прокуратури дійшла висновку, що комісія Меркулова організувала масові лжесвідчення та фабрикувала підроблені документи.
Крім того, у версії про винність нацистів у розстрілі польських полонених є серйозна логічна проблема: ця версія передбачає, що в 1941 році після окупації Смоленської області польські військовополонені з якихось причин залишалися в таборі і потрапили до рук німців. Як таке можливо, якщо співробітники НКВС, які охороняли табір, мали піти разом з радянськими військами, що відступали, версія не пояснює.
ТАРС опублікував дивовижний документ, який нібито знімає цю суперечність, — свідчення радянських військових лікарів Василя Ніколаєва, Миколи Лепілкіна та Всеволода Заволдаєва, які втекли з німецького полону. Вони нібито стверджували, що за тіла польських офіцерів видали трупи німецьких солдатів, які спочатку були поховані на цвинтарі в Смоленську. А у свідченнях Ковальського сказано, що багато поляків, які служили разом із ним у німецькому робочому батальйоні, виявили в опублікованих німцями списках загиблих своїх знайомих, заарештованих гестапо. Але обидва ці сюжети ніяк не пояснюють, куди поділися поляки, які потрапили в радянський полон, і це не кажучи вже про те, що слідчій групі Головної військової прокуратури в 1992–1993 роках вдалося встановити особи багатьох із загиблих у Катинському лісі.
Рік тому ФСБ розсекретила попередню партію документів, які «доводять» провину німецьких окупантів у розстрілі. The Insider тоді вже писав про свідчення обвинуваченого радянською прокуратурою у воєнних злочинах німецького солдата Арно Дюре, від яких він згодом відмовився. Вони виявилися настільки неправдоподібними, що радянське звинувачення вирішило не використовувати їх на Нюрнберзькому процесі, як, втім, і свідчення Ковальського та Потканського.
Джерело: The Insider
