Обговорення можливого скасування норм мовного закону в Україні та можливого посилення позицій російської мови проходили під пильною увагою російських ЗМІ. У статтях повторювалися звичні наративи про “геноцид російськомовного населения“, “дискримінаційний мовний закон”. StopFake проаналізував, про що розповідали російські ЗМІ своїй аудиторії, коментуючи ситуацію з законопроєктом депутата від партії “Слуга народу” Бужанського.
Сам законопроєкт депутата Максима Бужанського про мову в освітньому процесі передбачає скасування тієї частини закону про мову, яка передбачає перехід російськомовних шкіл на українську мову навчання. Документ ще не ставили на голосування в українському парламенті, профільний комітет рекомендував його відхилити. Проти нього також виступили активісти та різні організації, які протестували під Радою.
Sputnik прогнозує, що “ініціатива через Раду не пройде”, а саму пропозицію називає такою, що носить “половинчастий характер”, оскільки всього лише відсуває терміни запровадження деяких норм чинного закону (до 2023 року).
“Тим не менш, радикально налаштовані громадяни України вбачають небезпеку навіть у такому кроці, який не спрямований на довгострокове відновлення прав нацменшин”, – говорить Sputnik.
У іншій статті про протести під парламентом Sputnik дає коментар експерта Олександра Дудчака, який заявляє, що причина дій мітингувальників – “у безробітті”. “На цій акції люди знайшли роботу – їм трошки заплатили, вони й пішли буянити”, – говорить Дудчак. На його думку, обурюватися треба, навпаки, тим, “що російську мову тепер буде фактично заборонено”. Подібні фейки StopFake викривав і раніше.
Російські ЗМІ також неодноразово заявляли про дискримінацію російськомовного населення, розподіл людей на сорти. Наприклад, сайт News Front публікує статтю із заголовком “Всі діти рівні в Україні, але деякі – рівніші, а деякі – ніхто у своїй країні”. Автор заявляє, що “навіть конституція СРСР була більш гуманною до своїх громадян”, нібито забезпечуючи “рівні права користуватися рідною мовою та мовами інших народів СРСР”. Хоча насправді з 1938 року російська мова була обов’язковим предметом у всіх школах республік Радянського Союзу, алфавіти національних республік переводили на кирилицю, а після смерті Сталіна у багатьох республіках скасували викладання мови місцевого населення у російськомовних школах.
В іншій статті News Front заявляє, що “на Україні сьогодні закладають основи майбутньої мовної помсти”, а російськомовним громадянам, по суті, пропонується “відмовитися, відректися від власної матері”. “Подібне спостерігалося хіба що в період сталінських репресій. Коли діти були змушені відмовлятися від батьків. І чим ви кращі, панове українізатори?” – запитує автор сайту.
“Якщо раніше двомовність було конкурентною перевагою української освіти, то тепер Міносвіти України орієнтоване на “виробництво патріотів та ідіотів”, – цитує сайт Ukraina.ru експерта Андрія Золотарьова.
Також робиться акцент на тому, що “українська мова не є мовою більшості населення”. Тут цитують депутата Ради Олега Волошина, який дав інтерв’ю радіостанції “Говорить Москва”. Зокрема, Волошин заявив, що “навіть найрадикальніші націоналісти все одно говорять по-російськи, а з трибуни виступають проти”. Хоча дані соціологічних досліджень засвідчують протилежне: 46% українців розмовляють зі своїми родичами переважно або тільки українською мовою, 28,1% українців говорять переважно або тільки російською мовою. Ще 24,9% українців рівною мірою розмовляють українською і російською мовами
