Джерело: Микола Берг, для Крым.Реалии
В анексованому Росією Криму у 2024 році буде реалізовано низку культурних проєктів із пропагандистським ухилом. Усі вони отримали гранти на мільйони рублів від російського Президентського фонду культурних ініціатив. Серед одержувачів фінансування – кримські художники, у яких російська влада забрала виставкову залу та творчі майстерні, а також місцеве відділення Російського військово-історичного товариства – організації, яку очолює помічник російського президента Володимир Мединський (він перебуває під санкціями через війну Росії в Україні). У попередні роки в конкурсі перемагали проєкти, пов’язані з іншими чиновниками й депутатами, які підтримали війну та наближені до режиму, серед них був і призначений Росією голова Криму Сергій Аксьонов, пише Радіо Свобода.
Російський президентський фонд культурних ініціатив (ПФКІ) 20 грудня назвав переможців першого конкурсу грантів 2024 року. Починаючи з 2021 року, ця організація двічі на рік роздає державні гроші різним культурним проєктам у російських регіонах та на захоплених Росією територіях. Крім двох основних конкурсів, щорічно проводиться до чотирьох спецконкурсів. За неповні три роки ПФКІ спрямував 25,4 млрд рублів (приблизно 276 млн доларів) на підтримку 7202 культурних проєктів.
Переможцями першого конкурсу 2024 року стали 883 проєкти. На їхню реалізацію виділять понад 3,9 млрд рублів (приблизно 43 млн доларів). Серед переможців – 12 проєктів з анексованого Криму на суму 24,3 млн. рублів (приблизно 260 тис. доларів).
Наведений на сайті ПФКІ перелік тематичних напрямків, яким мають відповідати подані заявки, передбачає, що більше шансів на перемогу мають проєкти патріотичного змісту. На те, що перемагають у конкурсі лише ідеологічно вивірені заявки, вказує і склад координаційного комітету, який розподіляє гранти. Очолює комітет перший заступник голови адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко. Допомагають йому серед інших начальник президентського управління з громадських проєктів Сергій Новіков і митрополит Сімферопольський та Кримський РПЦ Тихон (Шевкунов). Вважається, що Кирієнко відповідає у Кремлі за внутрішню політику та взаємодію з окупованими територіями, Новіков – за молодіжну політику та перевиховання знаменитостей, які виступають проти війни, а Шевкунова у ЗМІ називають «духівником Путіна».
Серед кримських учасників конкурсу найбільший грант, на 6,9 млн рублів (приблизно 75 тис. доларів), дістався найпатріотичнішій заявці – проєкту «Оборона Севастополя. Відродження. Батьківщина». Його організатори збираються провести «демонстраційно-просвітницький театралізований цикл заходів» із показом художнього фільму «Оборона Севастополя», знятого Василем Гончаровим та Олександром Ханжонковим у 1911 році. Для цього німий фільм відреставрували і озвучили.
Проєкт, згідно з описом, спрямований на «формування традиційних духовно-моральних цінностей». У тексті грантової заявки наводяться цитати Володимира Путіна та публіциста Олександра Проханова. У ній також згадуються «три оборони Севастополя»: подавачі заявки послуговуються насадженим після анексії Криму міфом про те, що після подій на Майдані Незалежності в Києві у 2014 році жителі Севастополя пережили «третю оборону», не пустивши в місто «бандерівців». Про сам фільм сказано, що він має для севастопольців сакральне значення.
Фінансового обґрунтування грантових заявок у відкритому доступі немає, тому визначити, на що саме автори проєкту збираються витратити майже 7 млн рублів, неможливо. Лист із відповідним запитанням, який кореспондент Радіо Свобода надіслав організаторам «театралізованого циклу заходів», залишився без відповіді.
Автором грантової заявки є севастопольське відділення Російського військово-історичного товариства (РВІТ). Цю організацію очолює підсанкційний помічник президента Росії, колишній міністр культури Володимир Мединський, а до опікунської ради входять політики, високопосадовці та близькі до Володимира Путіна олігархи. РВІТ має репутацію організації, що займається історичними підтасовуваннями для влади. Після анексії Криму у 2014 році вона створила на півострові регіональні відділення і займається просуванням кремлівських наративів через них. Наприклад, місцевий осередок РВІТ проводить у Севастополі щорічний військово-історичний фестиваль «Російська Троя», присвячений Кримській війні 1853–1856 років (у 2022 році гроші на нього також дав Президентський фонд культурних ініціатив).
Організація щороку отримує з федерального бюджету сотні мільйонів рублів для проведення «патріотичних» заходів. Не дивно, що саме проєкту севастопольського відділення РВІТ надали щедре фінансування серед усіх кримських заявок у 2024 році – йому дістанеться понад чверть виділених для регіону коштів. Володимир Мединський і сам непогано заробляє на кримській спадщині: контракти на реконструкцію історичних об’єктів на півострові регулярно діставалися пов’язаним із ним компаніям.
Цікаво, що севастопольське відділення РВІТ виграє грант Фонду культурних ініціатив другий рік поспіль. 2023 року організації видали 4,3 млн рублів (приблизно 47 тис. доларів) на проєкт зі схожою назвою – «Оборона Севастополя». Ця грантова заявка майже дослівно повторює ту, що перемогла у конкурсі 2024 року.
Олексій Єфремов, засновник громадської організації «Вільний Крим», вважає, що гранти спрямовуються на підтримку вкрай вузького набору тем, який замовчує і те, скільки різних народів проживало на території Криму, і частину історії півострова:
– В останні десять років у Криму все настільки просякнуте пропагандою, що навіть у грантових заявках – суцільні [проросійські] наративи та штампи про бандерівців, русофобію, «обложену фортецю» та «ворогів навколо». Я тут не побачив жодних інновацій, ні науки, ні екології – одна суцільна релігія, політика партії та якесь темне середньовіччя. Раніше всюди насаджувалося побідобісся, а зараз до цього додалися «герої СВО» (так у Росії називають вторгнення російської армії в Україну. – Прим. РС ) – роблять героїв з окупантів, убивць та мародерів, які захоплюють і грабують чужі домівки й чужі території.
Потрібно або взагалі не мати критичного мислення, щоб цьому вірити, або користуватися цим, ловити тренди, щоб якось розкрутитися, потрапити в мейнстрим. Цим займаються від сили сотні дві хлопчиків і дівчаток з амбіціями, кар’єристів, які намагаються заробити собі на цьому певний капітал. Серед моїх знайомих є хлопці, які вигравали такі гранти. Їх люблять вручати на «Тавриді» та інших молодіжних фестивалях, де відбувається ця вакханалія ура-патріотизму. Усе це перетворюється на совок у найгірших його проявах – тільки там цитати Леніна скрізь вставляли, а тут цитати Путіна мало не в кожному абзаці.
Я кілька років у школі викладав кримознавство, непогано знайомий з історією Криму, і мене вражає те, що береться один якийсь невеликий фрагмент історії і подається так, нібито Крим завжди був російським. Він десятки разів змінював господарів, це було володіння різних імперій і держав. Але береться лише «русский мир» та героїчні оборони [Севастополя]. У такий спосіб намагаються випалити з пам’яті спадщину всіх народів, які тут здавна мешкали. Це свідчить лише про те, що [російська влада] має страх щодо того, що значна частина населення налаштована проукраїнськи, що люди чекають Збройні сили України. Тому потрібно просто стерти будь-які спогади, пов’язані з Україною.
Понад 2,7 млн. рублів від ПФКІ в 2024 році отримає проєкт «Таврида потаємна». Його автори збираються витратити гроші на «популяризацію пам’яток архітектури та ландшафтного мистецтва Кримського півострова». До цього суто краєзнавчого проєкту також додається ідеологічне навантаження. Його учасники мають намір серед іншого займатися «осмисленням ролі палацово-паркових комплексів у створенні образу російського Криму та формуванні російської ідентичності як ключової для процвітання культури російського Криму».
«Протягом десятиліть Республіка Крим перебувала під впливом української культури… «Русский мир», і зокрема російська культура та її пам’ятники, у цей час стали жертвою впровадження антиросійських інтенцій. Цілі покоління виросли, не знаючи ні російської історії і культури, не розуміючи ролі та значення її пам’яток, що знаходяться на території своєї малої Батьківщини. За останнє десятиліття – десятиліття возз’єднання з Росією – відродилася надія на здобуття російської ідентичності кримчанами», – йдеться у грантовій заявці.
Одержувачем гранту виступає Кримське республіканське відділення Спілки художників Росії. Ця громадська організація була зареєстрована після анексії півострова, у 2015 році. До неї увійшли багато членів кримської організації Національної спілки художників України.
У 2021 році російська влада Криму зацікавилася майном організації – виставковим комплексом «Будинок художника» і творчими майстернями у Сімферополі, а також приміщеннями у Ялті та Бахчисарайському районі. Сформований Росією уряд Криму передав усі ці будівлі в республіканську власність. Ініціатором передачі була Аріна Новосєльська, яка в той час обіймала посаду російського міністра культури Криму – згодом вона отримала тривалий тюремний термін за хабар в особливо великому розмірі.
Кримські художники люто протестували, писали гнівні звернення та звинувачували російських чиновників у рейдерському захопленні. Однак це не завадило їм всього за два роки подати для участі в грантовому конкурсі заявку, яка суцільно складається з російських пропагандистських кліше і виправдовує анексію Криму. В організації, втім, за цей час встиг змінитись керівник.
Ще один грант у першому конкурсі 2024 року виграв приватний Музей історії, культури та побуту кримських татар у Старому Криму. Його власниця Ельвіра Барієва отримає майже 500 тис. рублів (приблизно 5,4 тис. доларів) на проєкт «Кримський стиль як сполучна ланка у відродженні кримськотатарського фольклору».
Грантова заявка сформульована за вимогами часу. «Перша Світова війна, громадянська війна мали руйнівний вплив на мистецтво кримських татар… 40-ті рр. стали переломним етапом, який остаточно знищив традиційне народне мистецтво. Багато чого було втрачено назавжди… Наш проєкт – це наш внесок у відродження традицій багатонаціонального народу Росії», – йдеться у описі проєкту.
Незручну для російської влади тему масової депортації кримських татар у 1944 році у заявці обійшли стороною. Про те, хто був винуватцем цього «переломного етапу», засновниця музею, присвяченого історії кримськотатарського народу, воліє не вказувати. Натомість у тексті знайшлося місце для згадки про «багатонаціональний народ Росії».
ЦІ МІЛЬЙОНИ й МІЛЬЯРДИ, ЯКІ ОСВОЮЮТЬСЯ [НА ПРОПАГАНДИСТСЬКИХ ПРОЄКТАХ], МОЖНА БУЛО Б СПРЯМУВАТИ НА, ПО СУТІ, ЗЛИДЕННЕ НАСЕЛЕННЯ
– Репресивна діяльність у Криму з 2014 року наростає, і це створює дуже велику проблему, – каже Олег Охредько, аналітик центру громадянської освіти «Альменда». – На сьогодні у культурному напрямі Україна може, по-перше, проводити адвокацію притягнення Росії до відповідальності через міжнародні організації. По-друге, існує можливість поширення українських наративів хоча б через ті лазівки, які залишилися на території Криму. Це розповідання правди про історію Криму, про Кримське ханство, щоб спростовувати міфи щодо постійного впливу Росії та її присутності на території Кримського півострову. Для цього, можливо, необхідне створення окремих каналів, які дуже активно підтримуються певними громадськими організаціями. Як приклад, я можу навести конкурс методичних розробок уроків для школярів «18.05. Право на пам’ять», присвячених депортації кримськотатарського та інших народів з території Кримського півострова.
Декілька заявок, витриманих у дусі нав’язаних Кремлем уявлень про патріотизм, підтримки не отримали. Серед них опинився, наприклад, проєкт під назвою «Імена героїв. Новоросія». Його автори просили 9,4 млн рублів на зйомки «документального серіалу про героїв Новоросії в минулому і теперішньому та їхній подвиг на благо всієї Росії». Втім, у некомерційної організації, що подала заявку – «Студія театру і кіно «Інсайт» – немає підстав сумувати. Її як під копірку написаний проєкт на меншу суму вже отримав грант минулого року.
Мільйони рублів на кіновиробництво дісталися не випадковим людям. Студію театру та кіно «Інсайт» очолює режисер і продюсер Андрій Скрипцов. Серед його робіт – документальний фільм «51 армія. Кримський фронт». Він розповідає про військове з’єднання Червоної армії, яке у роки Другої світової війни брало участь в обороні Криму та у Кримській наступальній операції. Фільм про 51-у армію було знято на замовлення громадської організації «Русское единство» – саме в такому вигляді після анексії Криму переродилася заборонена в Україні проросійська партія «Руська єдність», яку у 2010–2014 роках очолював призначений Росією голова півострова Сергій Аксьонов. Генеральним продюсером стрічки виступила його дружина Олена. Зв’язки з родиною Аксьонових щоразу допомагають режисерові Скрипцову та його команді перемагати у грантових конкурсах. 2022 року студія «Інсайт» отримала грант від Президентського фонду культурних ініціатив на майже 3 млн рублів (приблизно 50 тис. доларів за тогочасним курсом). Гроші пішли на створення документальної картини про «православну єдність Криму та Донбасу». Того ж року заявка режисера на зйомки десятисерійного документального фільму «Крим. Дзеркало історії» принесла йому 7900000 рублів (приблизно 101 тис. доларів за тогочасним курсом). Ще один проєкт Андрія Скрипцова переміг у конкурсі 2021 року. Режисеру виплатили майже 2,2 млн рублів (приблизно 30 тис. доларів за тогочасним курсом) на зйомки документального фільму про перемогу військ князя Василя Долгорукова над турецькою армією у Криму 1771 року. Проєкт називався «250 років Російському Криму».
– Я вважаю, що ці мільйони і мільярди, які розбазарюються, розпилюються та освоюються [на пропагандистських проєктах], можна було б спрямувати на, по суті, злиденне, бідне населення, – каже Олексій Єфремов із громадської організації «Вільний Крим». – Зробити нормальні шкільні обіди, субсидувати студентам харчування у вишах. Боротися проти хаотичної забудови Південного берега Криму та інших заповідних частин, щоби вони не потопали в тоннах сміття. Я вже мовчу про ЖКГ, про гнилі труби, про постійні проблеми з водою, про забруднення повітря у Красноперекопську та Армянську, де розташовані отруйні відстійники і які постійно перебувають на межі екологічної катастрофи, як тільки посуха чи вітер подує не в той бік. Або візьмімо безпеку населення: людям ніде ховатися від нальотів українських дронів, що почастішали, немає нормальних сховищ. Краще б гранти направили на ремонт і звільнення захаращених підвалів та бомбосховищ. Я думаю, це більше зараз стане в нагоді і буде більш актуальним цього року, коли Крим постійно труситиме.
Усього з 2021 року Президентський фонд культурних ініціатив 97 разів видавав гранти проєктам із Криму та Севастополя. Загальна сума підтримки склала 209,5 млн. рублів (приблизно 2,3 млн. доларів). У низці випадків гроші діставалися організаціям, тісно пов’язаним із місцевою або федеральною владою.
Переможцем грантових конкурсів двічі ставала Кримська молодіжна ліга КВК. У 2021 році вона отримала 7,4 млн рублів (приблизно 100 тис. доларів за курсом того часу), а в 2023 році – 8,9 млн рублів (приблизно 97 тис. доларів) на проведення онлайн-чемпіонату з КВК серед шкільних команд. «Скинь посміятися!». Як випливає з опису, проєкт 2023 року був спрямований, зокрема, на активне залучення до ігор молоді з окупованих українських територій. Головою Кримської молодіжної ліги КВК є сімферопольський підприємець і колишній кавеенник Андрій Єфремов. Принагідно він володіє івент-агентством та базою відпочинку, але примітна його фігура тим, що починаючи з 2015 року він із завидною регулярністю перемагає у конкурсах із державних закупівель. Єфремов надає кримським і федеральним держустановам широкий спектр послуг – від проведення концертів та свят до бронювання авіаквитків. За даними відкритих джерел, за останні вісім років Єфремову дісталося щонайменше 67 держконтрактів на загальну суму 62,2 млн рублів (приблизно 680 тис. доларів за нинішнім курсом).
У тому, що стосується виконання державних контрактів, лідер кримського КВК зарекомендував себе затятим прихильником патріотичних цінностей. Одним із його головних наймачів є установа додаткової освіти «Кримпатріотцентр» (13 контрактів на загальну суму 18 млн рублів), яку очолює Герой Росії Дмитро Полковников. Єфремов, наприклад, проводив для Полковникова зліт місцевого підрозділу воєнізованого молодіжного руху «Юнармія». «Кримпатріотцентр» займається військовою підготовкою дітей та молоді на окупованих територіях України, за що Полковникова включили до санкційних списків ЄС.
Єфремов має зв’язки з представниками кримського керівництва. 2016 року президент кримської Федерації екстремальних видів спорту Костянтин Видиш розповідав журналістам про свою дружню компанію, в якій панувала «душевна, навіть сімейна» атмосфера. До цього дружнього кола, крім Андрія Єфремова, входили, наприклад, російський ексміністр транспорту Криму Анатолій Цуркін (відсидів за розтрату та перевищення повноважень, зараз займається вантажоперевезеннями на окупованих Росією територіях України), російський ексвіцепрем’єр Криму Дмитро Полонський та депутатка російського парламенту Криму Ольга Виноградова.
Іншими переможцями конкурсів ПФКІ в анексованому Криму в минулі роки також ставали люди, які мають зв’язок із російською адміністрацією півострова. 2022 року грант на 11,2 млн рублів (приблизно 186,7 тис. доларів за курсом на той час) дістався проєкту «Козача Хортиця». До його реалізації був причетний Анатолій Половинець, який раніше працював у російському уряді Криму. Майже 3 млн рублів (близько 32,7 тис. доларів) у 2023 році виділили проєкту «Самородки Донбасу та звільнених територій – патріоти Росії». Його втіленням у життя займається організація, пов’язана з чиновником департаменту культури російського уряду Севастополя Євгеном Бойцовим. Понад 2 млн рублів (приблизно 27,2 тис. доларів за курсом на той час) у 2021 році виплатили севастопольському відділенню Спілки журналістів Росії. Ним керує відставний військовий Сергій Горбачов, який принагідно очолює місцеву філію аналітичного центру «Інститут країн СНД», що належить депутату Держдуми РФ Костянтину Затуліну. Грант на 488 тис. рублів (приблизно 9,3 тис. доларів за тогочасним курсом) у 2022 році отримала громадська організація «Севастопольська міська рада жінок», яку очолює одна з керівниць місцевого відділення «Єдиної Росії» Світлана Мусаєва.
Для розподілу коштів на підтримку «патріотичних» проєктів і пропаганду війни у Росії створено цілу систему фондів. Крім Президентського фонду культурних ініціатив, гроші на такі проєкти роздає Фонд президентських грантів. Підсумки першого конкурсу 2024 року він підіб’є у січні. Серед поданих на конкурс заявок – безліч пропагандистських проєктів. Ймовірно, значна їх частина зрештою отримає державне фінансування.
Росія намагається сформувати певну російську ідентичність за допомогою величезних фінансових вливань в освітні, культурні та інші проєкти. Путін розпочав цей процес ще до початку [повномасштабної] російсько-української війни, – каже Олег Охредько. – Окрема увага приділяється окупованим територіям і особливо Криму. Основний напрямок роботи – це історичне минуле, але тільки те, яке включає російську дійсність: діяльність Катерини II, штурм Перекопу, Друга світова війна тощо. Нині у Криму триває активне знищення української ідентичності. Формується образ ворога, образ неіснуючої України. Для цього використовуються різні форми – від виставки «Романови. Моя історія» у 2014–2015 роках, де окремий стенд був присвячений створенню України нібито австрійським генштабом, до підручників з історії Мединського. Останнім часом [російська влада] взялася активно залучати молодь для реалізації різних проєктів. Якщо подивитися на проєкти, що пройшли через фонд [культурних ініціатив], – а це лише один із маленьких фондів, які формують російську ідентичність, – слід звернути увагу на те, що дуже активно починає розвиватися тема так званої СВО (так у Росії називають воєнне вторгнення російської армії в Україну. – Прим. РС). Це продовження наявної діяльності з нормалізації та увічнення так званих героїв. Також варто звернути увагу на релігійний аспект, тому що релігія починає відігравати певну роль, намагаючись заповнити ту порожнечу, яка залишилася після комуністичної ідеології. Путінському режиму практично нема чого запропонувати, у нього відсутня ідея як така. Цей вакуум намагаються заповнити релігією. [У цьому процесі] Крим посідає особливе місце через витоки християнства, – каже Олег Охредько.
Джерело: Микола Берг, для Крым.Реалии
