Сучасна міжнародна політика часто позбавлена формальностей. На жаль, «дипломатія за чашкою кави» спрацьовує далеко не завжди, з’являються і інші фактори впливу. Не останнім серед них стали телефонні пранки, які здійснюються на міждержавному рівні.
Майже десять років ними займаються російські пранкери Лексус та Вован (Алєксєй Столяров і Владімір Кузнєцов). Протягом кількох років вони виходять на міжнародний рівень, серед останніх об’єктів їхнього інтересу – президент Польщі Анджей Дуда. Ще більш актуальним стало 40-хвилинне спілкування пранкерів з данськими парламентаріями, коли вони мімікрували під символ білоруської опозиції Світлану Ціхановську, інтерес до якої у Європі можна назвати гіпертрофованим.
Як відомо, пранки- далеко не російський винахід, вони звучали та звучать як елемент розваги у ефірах численних радіостанцій у різних частинах світу. Що ж небезпечного у діях цього російського дуету, які вправно і не без гумору стикають лобами представників різних держав.
По-перше, перелік об’єктів пранків виглядає політично мотивованим. Лексус та Вован воліють не атакувати представників російської влади, хіба що за виключенням Владіміра Жиріновського. Втім, лідер ЛДПР в ролі шоу-мена від політики на ринку перебуває надто давно, тому може бути партнером у будь-якому відповідному перфомансі. Виглядає показовим, що Лексус та Вован атакують кілька категорій політиків, серед яких – американські політики, політичні важковаговики Старого Світу та політики пострадянського простору. Правилами хорошого політичного тону істеблішменту є не коментувати пранки, тому Лексус-Вован спроможні фактично формувати альтернативний порядок денний.
По-друге, у подібний спосіб підривається довіра між лідерами різних держав, створюються додаткові заходи безпеки та алгоритми автентифікації співрозмовника. Тут можна пригадати ситуацію з оприлюдненням розшифровки розмови між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським влітку 2019 року. Після цього факту говорити про високий ступінь довіри до провідних лідерів світу серед інших президентів та прем’єрів, очевидно, не доводиться.
По-третє, в умовах пандемії COVID-19 комунікації на міждержавному рівні відчули кардинальних змін. Це сьогодні очевидно кожному, хто цікавиться розвитком міжнародних відносин. Домінування російських пранкерів (не лише для внутрішнього вжитку, адже Russia Today та агенція Sputnik розповідають про вдалі телефонні атаки всьому світу) викривляє інформаційну картину. Кремль у такий спосіб демонструє всім зацікавленим сторонам свою спроможність впливати на порядок денний міжнародних відносин.
По-четверте, гучно розрекламовані пранки фактично є легалізованими фейками, які отримають додаткову інформаційну вартість. В сучасному світі подібний процес дозволяє за допомогою пранків навіть підважувати ситуацію у окремих епізодах міждержавних відносин. Кремль, як відомо, любить працювати в хаосі.
Хочу наголосити, що не лише телефонні пранки є інструментом публічного гібридного впливу. У червні 2018 року європарламентарій Ребекка Хармс повідомила, що з нею вели фейкове листування з приводу законопроєкту про легалізацію ЛГБТ-спільноти в Україні від імені керівника адміністрації президента Порошенка Ігоря Райніна. Про подібні інструменти впливу на свідомість західних політиків ми детальніше поговоримо іншим разом.
Євген МАГДА
