Ігор Яковенко: В гостях у казки

Джерело: блог Ігоря Яковенка

Росія в середині листопада практично щодня ставить нові рекорди смертності й нових заражень коронавірусом. Це за офіційними даними, реальна ситуація, судячи з багатьох ознак, є у декілька разів гіршою. Реакція Путіна вражає своєю адекватністю, а його доручення – конкретністю.

 Як повідомляє агентство РІА «Новости», «президент Росії Володимир Путін заявив, що найбільше в ситуації з коронавірусом його турбує зростання смертності». Кількість нових випадків виявлення хвороби зростає, ми це бачимо з цифр. На жаль, зростає й кількість важких ускладнень. І, що найбільш тривожно, підвищується рівень смертності», – сказав він на нараді з урядом. У зв’язку з цим глава держави доручив  негайно реагувати на збої у боротьбі з коронавірусом і моментально виправляти ситуацію». Кінець цитати.

Уряд ловить і записує кожне путінське слово. До цього ніхто з чиновників не підозрював, що зростання смертності підвідомчої популяції має когось непокоїти. Путін відкрив їм очі, і тепер усі міністри почнуть непокоїтися. А також негайно реагувати і моментально виправляти. Занепокоєні міністри моментально виправлять ситуацію зі смертністю від коронавірусу, тут не може бути жодних сумнівів. А тим, хто вижив, телевізор пропонує казку, у якій в Росії немає ніякої пандемії, а є велика і дуже добра країна, що несе справедливість, мир і безпеку для всього людства, на що це дурне людство чомусь відповідає чорною невдячністю.

Казки, які пропонував телевізор, були різними. Спочатку, коли він оселився у квартирах росіян – вони тоді ще не знали, що вони росіяни і називалися радянськими людьми – телевізор показував комуністичну казку. Потім почав показувати казку про демократію, про дві «Волги» за один ваучер, а також про Льоню Голубкова, який на акції МММ купив дружині чоботи, а згодом і шубу. Потім всі ці казки зникли, з’явилися нові казкарі, їхні голоси стали верескливими і загрозливими, а на екрані запанувала одна страшнувата фашистська казка про те, як ми перетворимо інші країни на радіоактивний попіл, самі потрапимо до раю, а вони усі здохнуть.

У ті часи, коли телевізор ще тільки починав показувати росіянам демократичну казку, на політичній сцені з’явився лихий клоун Ж., який безперервно щось кричав, погрожував усіх повісити, плескав апельсиновим соком, тягав жінок за волосся і кидався на Південь. Тоді він викликав огиду і сміх. Коли прийшли часи фашистської казки, лихий клоун оселився в телевізорі у ролі головного казкаря, слова якого сприймаються як одкровення, а сам він виступає в ролі гуру.

«Усе це я писав 27 років тому», – з інтонаціями стомленої зірки повідомив Ж., відкриваючи програму «60 минут» від 18.11.2020. «Це Ваша книга «Останній кидок на Південь», – улесливо уточнив ведучий Попов. Ж. не вдостоїв Попова відповіддю і продовжував, все більше збуджуючись від звуків власного голосу й переходячи у звичний режим керованої істерики: «Судан, Африка, Україна – це теж Південь, – все це слід вирішувати одним ударом! Це все наша територія !! Ми, Росія, не нянька !! Ми їх не можемо утримувати!!».

«А що то за удар, яким треба вирішити все?» – ризикнула уточнити Скабєєва і отримала вичерпну відповідь. – «Є час до 20 січня! Ось зараз треба робити, поки у США міжвладдя – один вже йде, другий іще не прийшов. «ДНР» завдає удар по Україні! Південну Осетію і Абхазію – до складу Росії! Придністров’я саме розбереться з Молдовою! Провести всюди референдум – 90% висловляться за відтворення єдиної країни – не СРСР, не Російської імперії, а Великої Росії. Усі чекають, щоб Росія показала свою міць! Тільки російський прапор буде скрізь! Придністров’я – усі за! Київ – усі – за!».

Якщо за часів демократичних казок у країні продовжували виступати й комуністичні казкарі, а фашистські казки розповідав лише дехто, а так, щоб на всю країну, то це тільки один Ж. Тепер у нього з’явилася безліч гідних конкурентів.

«Навіщо ми допомагаємо Вірменії?» – загрозливо дивлячись в очі телеглядачеві, запитує військовий «експерт» Ігор Коротченко. Телеглядач під поглядом Коротченка почувається невпевнено і, усвідомлюючи свою помилку, розуміє, що ось він особисто абсолютно даремно увесь цей час допомагав Вірменії. І тут Коротченко кидає телеглядачеві рятувальне коло – чітку інструкцію, яка пояснює, в якому конкретно випадку він повинен рятувати вірмен.

 «Вірменський федеральний округ – ось у цьому випадку треба допомагати! Російська мова в обов’язковому порядку – друга державна мова! На всьому пострадянському просторі повинні бути проросійські лідери! Нам критично важливо підтримати всюди проросійські сили!», – промова військового «експерта» Коротченка була по-військовому чіткою, уривчастою і зрозумілою. Увесь його грізний вигляд вселяв упевненість, що всі перераховані вище накази будуть негайно виконані.

«Так жити не можна!» – протестує декан Вищої школи журналістики МГУ Третьяков. І жалібно пояснює: «Вони навчилися доїти нас! Естонія, Латвія, Казахстан, Киргизія – яка у них державність ?! Ось навіщо Вірменії, в якій 3,5 мільйони населення, 17 партій ?!». Наскаржившись телеглядачеві на несправедливість навколишньої дійсності і роз’яснивши йому всю нікчемність і безглуздість існування всіх сусідніх країн, декан Третьяков взявся за інструктаж очільників сусідніх держав:

«Почнімо з того, що ти приїжджаєш до Москви і привозиш в броньованому сейфі гарантійний лист, в якому міститься покроковий план виконання твоїх зобов’язань. Виконав 1-й пункт – отримав $ 10 млн, виконав 2-й пункт – отримай ще $ 10 млн, і так далі».

Поки говорили Коротченко і Третьяков, Ж. постійно коментував їхні виступи окремими репліками і жестами – піднімав брови, махав руками, висловлюючи своє невдоволення і подив. Нарешті пред’явив світу свій план локальної і глобальної геополітики. «Треба з Лукашенком поговорити вночі і він вранці обере Рубльовське шосе», – авторитетно заявив Ж., пояснюючи телеглядачеві, як конкретно треба вирішувати складні міжнародні питання. І коротко окреслив параметри майбутнього світопорядку: «Поки не пізно, поки політична онкологія на 2-й стадії – треба йти! Нехай всюди майорять наші прапори! Тільки ми можемо навести порядок у світі!»…

Окремі частини дуже великої і дуже нещасливої країни живуть самостійними життями. Чиновники чомусь збирають мільярди накрадених грошей, тримають їх у наволочках, а коли за ними приходять, викидають накрадені мільярди в кватирку разом із наволочкою, як це зробила дружина томського мера.

 Політики готуються до думських виборів і навперебій доводять свою лояльність, ухвалюючи закони про заборону просвітницької діяльності, індивідуальних пікетів та регіональних конституційних судів.

Десятки мільйонів росіян впадають у злидні, втративши доходів в умовах пандемії і не отримуючи жодної допомоги від держави.

Путін зі свого бункера продовжує готуватися до третьої світової війни, цього разу ядерної. А телевізор продовжує розповідати фашистські казки…

Американський політолог Бертрам Гросс у своїй книзі «Доброзичливий фашизм» передбачав відродження фашизму в новому обличчі. Він правильно вгадав, що головним інструментом фашизму стане інформація, а не пряме насильство: «Контроль над умами за допомогою керованої інформації став настільки ж важливим, як і тероризм, тортури і концентраційні табори». Але ось із назвою він певно промахнувся. «Новий фашизм буде «фашизмом із посмішкою»- привабливим на вигляд і на слух. Але від цього не зміниться його сенс», – вважав Бертрам Гросс і явно помилився. Путінізм як новий вид фашизму огидний на вигляд і на слух. І на відміну від класичної форми фашизму, він до того ж дуже злодійкуватий і боягузливий, соромливо прикриває свій сором демократичним фіговим листочком, який постійно відвалюється…

Джерело: блог Ігоря Яковенка