Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
До ювілею керівника Курчатовського центру Михайла Ковальчука Дмитро Кисельов взяв у нього інтерв’ю для програми «Вести недели». Ковальчук розповів:
– Що таке термоядерний синтез? Це штучне сонце. І ми його запропонували світу. Ми запропонували проєкт. Росія, Курчатовський інститут, дозволю собі сказати. У 50-х роках у Курчатовському інституті було сформульовано принцип магнітного утримання плазми. І сьогодні весь світ, склавши 20 мільярдів євро, будує Міжнародну термоядерну станцію, реактор ІТЕР, на півдні Франції. Те, що називається російським словом «токамак». Він важливий тим, що нібито є природоподібною наступною енергетичною технологією після атомної енергетики на теплових нейтронах. <…>
Я перейду до своєї улюбленої теми – альтернативної енергетики. Якщо це не обман, то це теж складна історія, афера. Ось я вам наведу приклад. Звісно, всім здається, що сонце – це добре. Але ось ви їдете по Німеччині, вона покрита вся сонячними батареями. Значить, ви закриваєте родючу землю, у вас порушується екологія. Одна справа – ви на дах поставили, але ви закриваєте родючі поля, тому потрібні землі, тому вони йдуть на Україну. Засіють її зараз всім. Ріпаком або чимось іншим.
Ось вітрова енергія. Що таке вітер? Стоїть вітрогенератор. Вітер його крутить, і він виробляє електроенергію. Він крутиться з частотою 4 герци. Це інфразвук. Інфразвук – це зброя, є генератор інфразвуку військовий. Значить, у вас від того, що ви пускаєте, кроти вилізають із нір, птахи на льоту падають. Треба це розуміти. Екологія страждає однозначно.
Видається, ніби в інтерв’ю Ковальчук намагається протиставити західній сонячній і вітровій енергетиці розроблену в Курчатовському інституті технологію керованого термоядерного синтезу. Насправді, хоча дослідження в галузі термоядерної енергетики ведуться вже понад пів століття, до промислових зразків усе ще далеко. Реактор ITER, про який він говорить, – не електростанція для використання в комерційних цілях, а міжнародний дослідницький проєкт. Він не буде виробляти електроенергію, вся виділена енергія піде на нагрівання стінок токамака (установки для магнітного утримання плазми, необхідної для термоядерного синтезу). У разі успіху експериментів на ITER у 2040-2050-х роках буде створено прототип термоядерного реактора для електростанцій. Але поки невідомо, наскільки рентабельним буде виробництво електроенергії за цією технологією.
На відміну від термоядерної енергетики, вітряні й сонячні установки цілком успішно працюють вже десятиліття. Наприклад, у Німеччині в 2020 році вітряні генератори дали 27% усієї виробленої в країні електроенергії, а сонячні батареї – 10,5%.
Небезпека інфразвуку, створюваного вітрогенераторами, – поширений міф. Інфразвукова зброя, звісно, існує; так, на озброєнні Росгвардії є пристрій інфразвукового акустичного впливу «Шепіт», призначений для припинення масових заворушень і розгону демонстрацій. Але для того, щоб завдати якої-небудь шкоди або створити дискомфорт людині чи тваринам, потрібен значний робочий звуковий тиск; так, у «Шепоту» він становить близько 120 dB – приблизно як у двигунів реактивного лайнера, тільки в інфразвукових діапазоні. Гучність вітрогенератора під час роботи не перевищує гучності газонокосарки, а на відстані 400 м від нього звук не сильніший, ніж від звичайного побутового холодильника (знову ж таки, в інфразвуковому діапазоні).
Розповідь про птахів, що падають на льоту, і кротів, які вилізають із нір, – мабуть, плід фантазії Ковальчука. Втім, жанр не новий: у 2019 році Володимир Путін говорив, що від вітряків гинуть птахи і вилазять із землі черв’яки.
Ніяких даних, які б свідчили про небезпеку такого інфразвуку, не існує. Департамент здоров’я Канади опублікував дослідження впливу вітрогенераторів на здоров’я; негативних ефектів не виявлено. А в дослідженні, проведеному на замовлення міністерства захисту навколишнього середовища Австралії, зазначається:
«Рівень інфразвуку в будинках поблизу оцінюваних вітряних турбін не вищий, ніж в інших міських і сільських районах, і внесок вітрових турбін у виміряні рівні інфразвуку незначний порівняно з фоновим рівнем інфразвуку в навколишньому середовищі».
Планів щодо покриття значних площ родючої землі сонячними батареями не існує. Deutsche Welle зазначає:
«Що потрібно для розвитку сонячної енергетики? Сонце чи хоча б денне світло – і великі площі. З другим у густонаселеній Німеччині й уже тим паче в сусідніх Нідерландах погано. Багато дахів житлових будинків, промислових будівель або споруд на фермах тут давно вже покриті фотоелектричними панелями, але ось для великих сонячних електростанцій місця не вистачає. Не вирубувати ж для цього ліси! Використовувати великі сільськогосподарські угіддя теж недоцільно – і часто просто дуже дорого».
Але вихід знайдено: в Німеччині, Нідерландах, Швейцарії вже побудовано перші плавучі сонячні електростанції, розміщені на поверхні рукотворних водойм, що виникли на місці колишніх вугільних розрізів і кар’єрів. Підраховано, що в Німеччині приблизно 500 таких штучних озер, які могли б дати стільки ж електроенергії, скільки 2-3 енергоблоки АЕС.
Плавуча сонячна електростанція в місті Веце (земля Північний Рейн – Вестфалія))
Михайло Ковальчук, брат банкіра Юрія Ковальчука, що входить до кола наближених до Путіна осіб, відомий низкою екстравагантних висловлювань; так, у квітні 2020 року він заявив, що коронавірус – це «ідеальна система для управління і будь-яких змін у світі», яку використовують, певна річ, США. Академіки не обрали Михайла Ковальчука дійсним членом РАН і двічі не затвердили на посаді директора Інституту кристалографії; незабаром після цього відбулася реформа РАН, яка ліквідувала незалежність академії від держави. Одним з авторів ідеї реформи вважають Ковальчука.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
