Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Чергова «Культурна сторінка» – монолог Дмитра Кисельова – у «Вестях недели» почалася із дивного зізнання:
«Чому у Америки Росія може повчитися і як використати її досвід собі на користь? Вчитися нам не соромно. Росія далека від того, щоб, як декотрі, вважати, ніби вже вийшла у класики демократії. Та й як говорив видатний американський поет і мислитель Ральф Емерсон, “кожна людина, яку я зустрічав у житті, була у чомусь кращою за мене, і цього я у неї навчався”. Справедливо і для держав. Тож чому на прикладі американських виборів можна і Росії повчитися?»
І Кисельов знайшов в американському досвіді те, що йому близьке. Ні, не реальне суперництво кандидатів із різними уявленнями про шляхи розвитку країни, не суди, здатні відмовляти у позовах представникам виборчого штабу чинного президента. А ось що:
«А ось хоча б побоюванням через іноземне втручання у вибори. Пригадуєте, скільки скандалів і підозр на адресу Росії було з цього питання в Америці? Прямо до істерики доходило. Зараз якось відлягло. Про російських хакерів начебто не чутно, але саме по собі ставлення до іноземного втручання для нас є цілком повчальним. Не може ж бути так, що для Америки іноземне втручання це погано, а для Росії добре? Не може, оскільки іноземне втручання завжди змазує картину волевиявлення народу. Нам же цього не потрібно. Як не потрібно і Америці. Свого часу Росія, навчившись у Америки, ухвалила закон про іноземних агентів. З того часу, наприклад, будь-які некомерційні організації (НКО), які отримують у нас іноземне фінансування, повинні реєструватися як іноземні агенти. Адже зрозуміло, що іноземні гроші – це завжди й іноземне замовлення».
Цьому, щоправда, російська держава вже навчилася. І навряд чи у США: про те, чим російське законодавство про «іноземних агентів» відрізняється від американського, писали вже багато, зокрема й The Insider. А приклад «втручання шляхом замовлення» Кисельов навів дуже своєрідний:
«Закон зіграв свою благотворну роль для Росії, але не сподобався іноземним замовникам. Знайшли спосіб: роздрібнити НКО на окремі особи і платити прямо окремим особам. Витончено. Так, наприклад, діє у нас асоціація “Голос”. Після того як їх законно за іноземне фінансування визнали іноземним агентом, вони скасували юрособу і тепер діють як група добровольців, чиї рухи ніким нібито не координуються.
При цьому фізособи грошики з-за кордону отримують справно і представляються опозиційними активістами, політиками, правозахисниками, спостерігачами і ще ким завгодно. Але всі виконують іноземне замовлення. В Америці б таке точно не пройшло. Там з іноземним втручанням у вибори строго. А чому не строго повинно бути у нас? Зрештою, вибори – найважливіший інститут держави і суспільства. Це наші вибори, наше суспільство і наша держава».
Насправді ж усе «іноземне фінансування» «Голосу» – це премія імені Сахарова, присуджена в 2013 році Норвезьким Гельсінським комітетом «за пропаганду демократичних цінностей». Причому «Голос» від отримання премії відмовився – саме для того, щоб не отримати статус іноземного агента. Але це не допомогло, сам факт присудження премії російська влада оголосила фінансуванням. А «політичною діяльністю» визнали пропозиції юристів «Голосу» щодо вдосконалення законодавства про вибори. Але Кисельов йде ще далі і фактично визнає іноземним втручанням в російські вибори діяльність активістів руху «Голос» (асоціація «Голос» як юридична особа, до речі, не «скасована» самими її учасниками, а ліквідована рішенням суду за позовом Мін’юсту) їхню нинішню діяльність, яка полягає у спостереженні за виборами і фіксації порушень.
Розправившись таким чином зі спостерігачами за російськими виборами, Кисельов раптом висловлює співчуття американцям:
«Ось зараз в Америці ще інша біда. У їхні вибори втручаються великі IT-компанії – Twitter, Facebook, Google. Вони запроваджують цензуру проти республіканців, цькують Трампа і взагалі домінують – з претензією визначати, що таке добре і що таке погано для мільярдів людей і вже, звісно, для самих американців. Це втручання у вибори? 100%! Адже рулять люди, яких ніхто не обирав для цього – творець Тwitter мільярдер Джек Дорсі, мільярдер Марк Цукерберг (Facebook), мільярдер і гендиректор Google Сундар Пічаї. За яким правом вони втручаються у вибори?»
Логіка цього переходу незрозуміла: щойно він говорив про іноземне втручання, а тепер нападає на американські компанії; усі три названі ним топ-менеджери – американські громадяни (щоправда, у Сундара Пічаї є ще й індійське громадянство). Але це Кисельову, мабуть, знадобилося, щоб зробити ще один запаморочливий логічний перехід:
«За яким правом вони втручаються у вибори? Ну, добре в американські, а в російські і взагалі в російське життя? Нещодавно ми розповідали, як сервіс YouTube, що належить компанії Google, вирішив обмежити перегляди програми “Вести недели”. З якого дива? Втручання? Так, ми – проти. Холдинг ВГТРК створив додаток “Смотрим“, де все для вас, будь ласка».
Про вибори він вже не згадує, тепер його цікавить «життя взагалі», хоча, здавалося б, зрозуміло, що будь-яка більш-менш велика компанія, тим більше та, яка має стосунок до медіабізнесу, так чи інакше впливає на життя суспільства, інакше просто не буває. Але тут зачеплено інтереси самих «Вестей недели»: YouTube доступ обмежив. Щоправда, обмеженням це вважати складно: відеозапис доступний всім охочим, незалежно від того, чи зареєстрований він на YouTube. Просто перш ніж почати перегляд випуску «Вестей недели» від 1 листопада, користувач бачить попередження: «Цей контент, на думку учасників спільноти YouTube, містить матеріали, які можуть налякати або шокувати деяких користувачів». Натиснувши кнопку з написом «Я розумію і хочу продовжити», користувач побачить програму цілком, без будь-яких вилучень.
YouTube не пояснює, які саме матеріали в програмі вважає страшними або шокуючими, але починається вона з сюжету про «релігійну війну» в Західній Європі, в якому є дійсно страхітливі кадри – виніс тіла жертви терориста із собору в Ніцці, крупний план пораненого терориста. Сам сюжет, до речі, вже привертав увагу нашої рубрики «Антифейк»: там Кисельов співчуває не жертвам терору, а мусульманам, проти яких Захід нібито розв’язує війну.
Втім, складається враження, що розмова про обмеження перегляду на YouTube, яке насправді нічого не обмежує, знадобилася Кисельову в основному для того, щоб прорекламувати створену ВГТРК нову медіаплатформу та її мобільний додаток. Інакше складно зрозуміти, чому він взагалі звернув увагу на невинне попередження YouTube.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
