Ніч із 9 на 10 червня 2025 року принесла черговий доказ того, що для Російської Федерації не існує жодних кордонів — ані територіальних, ані моральних. Поки Київ боровся з однією з наймасованіших атак дронів в історії цієї війни, в Одесі російський терор набув форми абсолютного зла. Ціллю став пологовий будинок. Місце, де життя мало б починатися, Москва вирішила перетворити на цвинтар. Перед обличчям цієї трагедії голос польської дипломатії пролунав швидко й рішуче, ставши чимось більшим, ніж просто протокольна нота. Він став зброєю в боротьбі з дезінформацією.
Це була ніч, коли небо над Україною почорніло від роїв іранських «Шахедів». Російська тактика випаленої землі, що реалізується з повітря, була спрямована на те, що дозволяє цивільним вижити: на енергетичну, теплову та водопровідну інфраструктуру Києва. Але кадри з Одеси сколихнули нас найбільше. Удар по пологовому будинку — це не «навігаційна помилка». Це свідома стратегія залякування, це тероризм у чистому вигляді, що має на меті зламати моральний дух нації через атаки на її найбільш беззахисних представників — матерів і немовлят.
Голос, що пробиває «туман війни»
У відповідь на ці події Посольство Республіки Польща в Києві оприлюднило заяву, яка не залишає простору для інтерпретацій:
«У відповідь на одну з найстрашніших масованих атак дронів на цивільні об’єкти в Києві ми рішуче засуджуємо безжальні дії Росії, спрямовані проти України. Зазнала значних руйнувань київська міська інфраструктура, а в Одесі атаковано пологовий будинок. Є загиблі та поранені. Ми закликаємо Росію припинити ці варварські атаки».
Чому це коротке повідомлення таке важливе? В епоху гібридної війни, яку Росія веде паралельно з кінетичними діями, слова мають вагу боєприпасів. Кремль досконало опанував мистецтво розмивання відповідальності. Поки ще не осів пил в Одесі, російські пропагандисти напевно вже мали готові сценарії: що в лікарні ховалися «найманці НАТО», що це «українська провокація» або що будівля була порожньою.
Блискавична реакція польської дипломатичної установи діє як своєрідний фактчекінг на найвищому рівні. Коли держава, що є членом НАТО та ЄС і має свої «очі й вуха» на місці, офіційно підтверджує: «так, атаковано цивільні об’єкти», «так, це був пологовий будинок», «так, це варварство» — це вибиває зброю з рук російських тролів і «корисних ідіотів» на Заході.
Називати зло своїм іменем
Мова дипломатії часто буває нестерпно перестрахувальною. У ній повно виразів «занепокоєння», «закликів до обох сторін» чи «моніторингу ситуації». Натомість польська реакція від 10 червня 2025 року пориває з цими евфемізмами. Використання таких формулювань, як «безжальні дії» чи «варварські атаки», повертає речам їхній справжній вимір.
Це ключове у боротьбі з інформаційною втомою Заходу. Світ, бомбардований тисячами новин, починає ставати байдужим. Злочини стають буденністю. Чіткий сигнал із Варшави нагадує Європі: це не «регіональний конфлікт», це різанина невинних. Це нагадування, що по той бік кордону стоїть не партнер для розмов про «архітектуру безпеки», а бандит, який цілиться в інкубатори.
Послідовність пам’яті
Атака на лікарню в Одесі викликає найчорніші спогади з Маріуполя березня 2022 року. Тоді росіяни теж розбомбили пологове відділення, а потім місяцями брехали, що поранена вагітна жінка була акторкою. Сьогодні, у 2025 році, ми бачимо, що в їхній ментальності нічого не змінилося. Методи залишилися тими самими, змінилися лише географічні координати злочину.
Тому так важливо не мовчати. Реакція Посольства Польщі — це сигнал для українців: «Ми бачимо ваші страждання, ми є свідками вашої трагедії й будемо свідчити про неї перед світом». В інформаційній війні, де Росія намагається перевернути все з ніг на голову і зробити з жертви агресора, таке свідчення є безцінним.
Російська пропаганда боїться правди більше, ніж «Хаймарсів». Вона боїться документування злочинів, бо знає, що кожне таке дипломатичне повідомлення — це чергова цеглинка до обвинувального акту в майбутньому трибуналі. Сьогодні польська дипломатія склала іспит на порядність, ставши на захист правди про ніч, коли москалі вирішили воювати з немовлятами.
Наш обов’язок — журналістів, політиків, звичайних громадян — не дозволити, щоб це повідомлення згубилося в інформаційному шумі. Ми мусимо повторювати його, доки воно не дійде до кожного, хто все ще тішить себе ілюзіями, що з Путіним можна «домовитися». З варваром не ведуть переговорів, варвара зупиняють.
Скріншот з FB Посольства РП у Києві
PB
