Джерело: EU vs Disinfo
Приховати факти, поставивши інформацію під сумнів
Один із речників Кремля, Фонд стратегічної культури (Strategic Culture Foundation), у своєму матеріалі пропонує всі питання щодо нападу на російського опозиціонера Олексія Навального задавати не в Москві, а тим, кому це напад вигідний:
Як завжди, потрібно насамперед поставити найстаріше питання криміналістики: «Кому це вигідно?»
Безсумнівно, у справі Навального потрібно відповісти на кілька серйозних питань. Але це можуть зробити Німеччина та її західні союзники, а не Росія.
Якщо вбиває Кремль, жертви помирають
ЗМІ надає цілий список причин, навіщо Заходу труїти Навального: зірвати спроби врятувати ядерні угоди з Іраном, заморозити «Північний потік-2», втрутитися у справи Білорусі, ввести нові безглузді санкції проти Росії. Навіщо Росії вбивати настільки незначну (і одіозну) фігуру, як Навальний? І якщо Кремль хоче когось вбити, то цей хтось помирає!
Прокремлівські ЗМІ регулярно використовують поняття «cui bono» – кому це вигідно – практично щоразу, коли російських державних оперативників ловлять на гарячому. Такий само підхід застосовувався і у справі Скрипаля, і в справі MH17 і незмінно застосовується практично до всього, що відбувається в Сирії. Навіть коли поліція Нідерландів заарештувала групу офіцерів ГРУ, які намагалися зламати комп’ютери ОЗХЗ в Гаазі, прокремлівські ЗМІ намагалися переконати аудиторію, що все це було підлаштовано, щоб виправдати агресію проти Росії. Не було ніякого злому, це все просто русофобія.
Взагалі будь-які критичні зауваження на адресу Росії російські ЗМІ зустрічають питанням «кому це вигідно»?
В англомовних джерелах прокремлівської дезінформації часто використовується термін «False Flag Operation» («операція під фальшивим прапором»). Це поняття нерідко зустрічається в базі даних дезінформації EUvsDisinfo. Визначення «операції під фальшивим прапором» таке:
Це акт, який здійснюють з метою приховування справжнього винуватця і звалювання відповідальності на іншого суб’єкта.
В історії є чимало прикладів «операцій під фальшивим прапором». Одним із недавніх прикладів, звичайно, є діяльність «ввічливих людей» в Криму, коли російські солдати без відзнак з’явилися в стратегічних пунктах на українському півострові. Прокремлівські ЗМІ готові практично що завгодно обзивати «операцією під фальшивими прапором» – навіть заздалегідь. «Фонд стратегічної культури» заявляє, що проведення «операції під фальшивим прапором» – єдиний шанс Джо Байдена на перемогу на виборах в США в листопаді. І те ж саме джерело повідомляє, що Дональд Трамп використає «операцію під фальшивим прапором» проти Ірану в жовтні, щоб забезпечити собі перемогу.
Сакральна жертва
У зв’язку з поняттями «cui bono» і «операція під фальшивим прапором» прокремлівські ЗМІ застосовують для російської аудиторії поняття «сакральна жертва». Сакральна жертва. Незалежний вебсайт Republic.ru провів дослідження цього поняття, що з’явилося в російському політичному дискурсі в 2004 році. ЗМІ зазначає, що цей термін надзвичайно активно використовувався в останні тижні:
За три серпневі тижні 2020-го публіка в Росії та Білорусі ось уже вкотре стикається з химерним виразом, що лунає зазвичай із державних або провладних джерел: «сакральна жертва». 10 серпня на хвилі протестів у КДБ Білорусі заявили, що запобігли замаху на лідера опозиції Світлану Тихановську, перехопивши при цьому «повідомлення, в якому говорилося про необхідність сакральної жертви». 20 серпня аналогічний вираз сплив у зв’язку з отруєнням Олексія Навального.
У нинішньому російському і білоруською дискурсі поняття «сакральної жертви», у свою чергу, стало своєрідною провокацією. КДБ Білорусі звинувачує опозицію в підготовці вбивства Тихановської, щоб потім звинуватити в ньому Лукашенка. Подібні заяви пролунали щодо вбивства лідера опозиції Бориса Нємцова і незалежної російської журналістки Анни Політковської:
Насправді сьогодні неможливо скільки-небудь виразно і чітко відповісти на запитання, чому, з якою метою здійснилося це вбивство і хто був його замовником, якщо такий є. Зате можна чітко і недвозначно (оскільки – факт) констатувати, що це вбивство прекрасно вписується в ту антиросійську істерію, яку черговий, який вже за рахунком раз, саме напередодні затіяли на Заході і яку підтримали русофобські видання Польщі, країн Прибалтики, України, Грузії та ін. [–]
Пані Політковська сама по собі, як людина і жінка, була, можливо, і не винна. Просто, цілком можливо, зацікавленим особам здалося, що саме вона найбільше підходить для «сакральної жертви».
«Кому це вигідно», «операція під фальшивим прапором» і «сакральна жертва» – всі три поняття використовуються в прокремлівській дезінформаційній екосистемі, щоб створити видимість могутніх зарубіжних сил, які приховують, спотворюють інформацію і плетуть інтриги, щоб напасти на Росію. Розслідування катастрофи MH17 в усіх подробицях надало докази причетності російських військових до атаки; поліція Великої Британії встановила особи злочинців під час ретельного розслідування справи Скрипаля. Федеральний уряд Німеччини і лікарня «Шаріте» в Берліні скрупульозно повідомляють про всі нові факти, що стосуються здоров’я Навального і розслідування його справи. Доступні факти, деталі, дані. Але Кремль невпинно бездумно повторює одне і те саме: «немає доказів».
У катастрофі MH17 загинуло 298 цивільних осіб; Дона Сторджесс загинула, а кілька людей були серйозно отруєні російськими оперативниками під час нападу на Скрипаля в Солсбері; Олексій Навальний досі бореться за своє життя – а в світі прокремлівської дезінформаційної мережі жертвою завжди є Росія.
Джерело: EU vs Disinfo
