Російська культура остаточно перетворюється на пропаганду

Наталя ІЩЕНКО

Нещодавно президент Росії Володимир Путін затвердив документ, який, відповідно до російського законодавства, є основою державної політики в області безпеки. Це «Стратегія національної безпеки», яка визначає національні інтереси і національні пріоритети Російської Федерації, цілі і завдання безпекової політики держави.

Вперше до переліку ключових національних інтересів РФ додано «захист традиційних російських духовно-моральних цінностей, культури та історичної пам’яті». Це означає, що творчості та свободи в російської культурі буде менше, а пропаганди та цензури – більше. А ще вона стане більше ізольованою від світу.

ПРОТИ ВЕСТЕРНІЗАЦІЇ

«Стратегія національної безпеки» Росії базується на впевненості, що на сьогодні «традиційні російські духовно-моральні та культурно-історичні цінності» перебувають під загрозою, «піддаються активним нападкам з боку США і їх союзників, а також з боку транснаціональних корпорацій, іноземних некомерційних неурядових, релігійних, екстремістських і терористичних організацій». Ці країни та установи «поширюють «соціальні і моральні установки», що суперечать «традиціям, переконанням і віруванням народів Російської Федерації». На думку авторів документа, небезпека криється також в «спробах фальсифікації російської та світової історії», «дискредитації традиційних для Росії конфесій, культури, російської мови», у загальної “вестернізації” культури.

Гуманітарні загрози «із Заходу» не просто перераховані, але і задекларовано намір РФ захищати «традиційні російські духовно-моральні цінності, культуру та історичну пам’ять».

У перелік «захисних» заходів входять і такі:

  • протидія фальсифікації історії;
  • реалізація державної інформаційної політики, спрямованої на посилення в масовій свідомості ролі традиційних російських духовно-моральних і культурно-історичних цінностей, неприйняття громадянами нав’язуваних ззовні деструктивних ідей, стереотипів і моделей поведінки;
  • підтримка громадських проектів, спрямованих на патріотичне виховання громадян, збереження історичної пам’яті і культури народів Російської Федерації;
  • зміцнення культурного суверенітету Російської Федерації і збереження її єдиного культурного простору;
  • збереження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини російського народу, популяризація досягнень російської науки і техніки, літератури, художньої культури, музики і спорту, в тому числі шляхом доопрацювання навчальних програм освітніх організацій;
  • духовно-моральне і патріотичне виховання громадян на історичних і сучасних прикладах;
  • підтримка релігійних організацій традиційних конфесій, забезпечення їх участі в діяльності, спрямованої на збереження традиційних російських духовно-моральних цінностей;
  • формування державного замовлення на проведення наукових досліджень, публікацію науково-популярних матеріалів, створення творів літератури і мистецтва, кінематографічної, театральної, телевізійної, відео- і інтернет-продукції, надання послуг, спрямованих на збереження традиційних російських духовно-моральних цінностей і культури, захист історичної правди і збереження історичної пам’яті;
  • захист і підтримка російської мови як державної мови Російської Федерації, посилення контролю за дотриманням норм сучасної української літературної мови, припинення публічного виконання, поширення через засоби масової інформації продукції, в якій містяться слова і вирази, які не відповідають зазначеним нормам (в тому числі нецензурна лексика);
  • захист російського суспільства від зовнішньої ідейно-ціннісної експансії і зовнішнього деструктивного інформаційно-психологічного впливу;
  • підвищення ролі Росії в світовому гуманітарному, культурному, науковому і освітньому просторі.

МОРАЛЬ, ЗАСНОВАНА НА ВЛАСНИХ ТРАДИЦІЯХ

«Стратегія» може здатися набором декларативних ідеологічних рамок. Однак, на думку фахівців, мова йде про суто прикладний документ.

Директор Московського Центру Карнегі Дмитро Тренін назвав нову «Стратегію національної безпеки» «маніфестом нової епохи», «важливою віхою на шляху офіційної відмови від ліберальної фразеології 1990-х рр. і заміни її нормами моралі, заснованих на власних традиціях».

Іншими словами, «вестернізація», або «західні віяння» в культурі, «зовнішня ідейно-ціннісна експансія», проголошуються категорично неприйнятними в культурному та моральному сенсі та загрозливими з точки зору національної безпеки.

Підписаний лише 2 липняПутіним документ вже намагаються використати на практиці.

На початку серпня Громадська рада при Міністерстві культури Росії заявила про намір перевірити репертуар російських театрів щодо його відповідності «Стратегії національної безпеки». Як пояснив голова ради Михайло Лермонтов, “ми найближчим часом буде проводити громадські слухання, громадська рада при міністерстві культури з питання репертуарів театрів в частині відповідності з нещодавно затвердженою Путіним “Стратегії національної безпеки”, в якій є величезний розділ, що стосується збереження цінностей духовно-моральних, патріотичних, конкретно все це прописано”.

«ПЕРШИЙ ХЛІБ»

Про свою ініціативу щодо «ревізії» театрів Громадська рада при Мінкульті РФ оголосила на тлі скандалу навколо постановки московського театру «Современник» «Перший хліб». 

Цю п’єсу поставив польський режисер Беніамін Коц. В описі на сайті театру постановка представлена так: «У центрі вистави виявляється покоління молодих людей, у яких начебто немає ґрунту під ногами. Вони втрачені і не знають, що робити зі своїм життям, не можуть просто жити і любити, тому йдуть на війну – на одну з десятків воєн, які йдуть на планеті. У цьому їх біль, їх нещастя. Бути вільними – небачена розкіш для представників цього покоління. Дозволити подібне собі може хіба що бабуся Нурія» (її грає Лія Ахеджакова). У своєму центральному монолозі героїня Ахеджакової вимовляє, зокрема такі слова: «Всі говорять, щоб діти наші жили в мирі, війни не бачили. Ми її звичайно не бачимо. Її начебто і нема. Але вона все-таки є». «Ця п’єса – проти так званих гібридних воєн», – констатувала сама артистка.

Не дивно, що громадська організація «Офіцери Росії» звернулась в Генеральну прокуратуру, і Слідчий комітет РФ вирішив перевірити постановку «Современника» на предмет «образи ветеранів». Зрозуміло, що найбільше незадоволення викликав саме антивоєнний наратив постановки, але публічні претензії були іншими: в п’єсі планувалося використовувати нецензурну лексику, герої (чоловіки) мали цілуватися… Тепер, після затвердження нової «Стратегії», театралів можна буде звинувачувати вже не тільки в «моральних» правопорушеннях, як то пропаганда «нетрадиційних цінностей», «фальсифікація історії» або «паплюження російської мови», а – не більше не менше – в створенні загрози для нацбезпеки Російської Федерації.

«БЕЗПОЛІТИКИ» НЕ БУВАЄ

Російський Мінкульт в особі його керівника, Ольги Любимової, від ініціативи перевірити театральний репертуар «відхрестився», заявивши, що Громадська рада подібні кроки не погоджувала. Однак заява міністра не має нікого заспокоювати – процес «аудиту» театрів вже почався.

Так, ще 15 липня у МХАТ (Московський Художній академічний театр) імені М. Горького пройшло засідання «групи громадського контролю» Громадської ради при Мінкульті РФ на тему: «Про відповідність репертуарної політики театру національним цілям розвитку, а також Стратегії національної безпеки. За підсумками учасники обговорення «прийшли до одностайної думки і написали резолюцію», в якій вказали, що «репертуарна політика театру безсумнівно відповідає цілям національного розвитку в частині створення умов для виховання гармонійно розвиненої особистості на основі духовно-моральних цінностей народів Російської Федерації, історичних і національно-культурних традицій».

Тобто, «Стратегія» вже «пішла в культурні маси». Зрозуміло, що, крім театрів, не залишиться без уваги і таке «найважливіше з мистецтв», як кіно, а також література, музика…

Звичайно, Росія і раніше займалася активним просуванням наративів державної пропаганди в культурі та мистецтві. Однак після появи нового варіанту «Стратегії нацбезпеки» пропагандистська культурна діяльність стає в РФ буквально єдиною можливою – так як все інша творча активність тепер може бути запросто оголошена такою, що загрожує безпеці держави, і обмежена, або взагалі заборонена. Треба якось пояснити це тим, хто досі – не тільки в Україні, але і у світі – вірить в можливість існування сучасної російської культури «безполітики», вільної від державної пропаганди.