Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Попри масовані атаки по українській інфраструктурі, які тривають уже декілька днів, російські пропагандисти в глибині душі розуміють, що Москва програє війну, і намагаються мобілізувати населення, залякуючи його наслідками поразки, пише СЕРА.
10 жовтня Володимир Путін на нараді з постійними членами Ради безпеки дав зрозуміти, що серія масивних ударів по українських містах стала «актом відплати» за вибухи на Кримському мосту 8 жовтня, і пригрозив, що наступні «відповіді на теракти» будуть жорсткими. Проте радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що подібна атака, найпевніше, готувалася кілька тижнів і є ретельно продуманою операцією, яку неможливо розробити за декілька днів.
Справді, Москва почала завдавати ударів по критичній інфраструктурі України від початку повномасштабного вторгнення, і активізувала їх ще в першій половині вересня як помсту за успішний контрнаступ України. Втім, всупереч очікуванням Кремля, Україна не лише не припинила контрнаступ, а й успішно продовжує його донині, і переламати цей тренд не змогла навіть оголошена Путіним мобілізація. Дедалі більше аналітиків зазначає, що єдине, на що здатна сьогодні Москва – це воювати із цивільним населенням, не маючи змоги щось протиставити Києву на полі бою.
Схоже, це розуміє і як мінімум частина російських пропагандистів. Поряд із бравурними погрозами та закликами повторювати удари по цивільній інфраструктурі, у російських ЗМІ все частіше почав використовуватись наратив про те, наскільки страшною буде для Росії поразка у цій війні. Зокрема, ці побоювання дедалі частіше взялися озвучувати учасники найголовнішого пропагандистського шоу країни «Вечер с Владимиром Соловьевым» («Вечір із Володимиром Соловйовим» – укр).
На їхню думку, Росія не має права програти, оскільки в такому разі її обов’язково буде знищено. Один із учасників шоу, режисер Карен Шахназаров, в одному з ефірів наприкінці вересня додав, що Захід не розуміє, наскільки страшним буде розпад Росії для нього самого. Він заявив, що в цьому випадку «замість очікуваних гей-парадів на вулицях Росії ми побачимо кривавий розпад начиненої ядерною зброєю країни, наслідки якого будуть непередбачуваними».
Нещодавно на сайті головного інформаційного агентства Росії «РИА Новости» була опублікована стаття під назвою «Росія не може собі дозволити програти». Її автор залякує читачів тим, що будь-яке ослаблення Росії «супроводжувалося кровопролитними конфліктами біля її рубежів», нагадавши про Громадянську війну та конфлікти на національних околицях Радянського Союзу, що передували розпаду СРСР. Автори статті запевняють, що Захід обов’язково скористається слабкістю Росії, аби влаштувати нове кровопролиття.
Взагалі не варто забувати, що вся путінська пропаганда спочатку будувалася насамперед на страху. Під час стихійних народних протестів 2011–2012 років пропагандисти переконували росіян, що зміна влади в країні неминуче призведе до «розпаду Росії, кривавого хаосу та війни». Населення запевняли, що сценарій «Болотної революції» було створено у ЦРУ, яке готує для Росії долю Лівії та Сирії.
Вторгненню в Україну також передувало нагнітання страхів навколо американських біолабораторій, що працювали в країні, і поширення міфів про створення Україною ядерної зброї. При цьому пропагандисти то стверджували, що Україна нібито сама вела розробки такої зброї, то заявляли, що Київ мав отримати атомну бомбу «від своїх західних партнерів», щоб потім «завдати ядерного удару по російським містам».
Для того, щоб обґрунтувати часткову мобілізацію, Путін знову взявся грати на страхах, заявивши, що «мета Заходу – послабити, роз’єднати і в результаті знищити Росію». Однак останніми тижнями все активніше поширюються страхи про те, наскільки катастрофічною для держави й народу буде поразка Росії у війні з Україною та «колективним Заходом».
З одного боку, брехливість і абсурдність страхів, що поширюються пропагандою, настільки очевидна, що не потребує спеціального спростування. Однак проблема полягає в тому, що діяльність кремлівського лідера являє собою класичне пророцтво, що самосправджується. Якщо до 2022-го, і вже тим паче до 2014 року Захід навіть не думав про військову перемогу над Росією, то тепер, на тлі кремлівської агресії, саме така поразка бачиться більшістю країн НАТО як найкращий результат війни. Ті загрози, які ще нещодавно здавалися витвором хворої уяви Володимира Путіна, сьогодні стають не тільки цілком реальною, а й найчастіше єдино можливою перспективою, яка чекає на росіян.
Ця тенденція яскраво відображена у статті, опублікованій одним із популярних провоєнних російських телеграм-каналів «Readovka» під характерним заголовком «Горе переможеним. Що буде, якщо ми програємо». На відміну від попередніх пропагандистських міфів, частина наслідків російської поразки показана тут дуже реалістично, і їх можна умовно назвати улюбленими кремлівськими термінами «демілітаризація та денацифікація».
Насамперед, стаття обіцяє у разі поразки втрату Донбасу та Криму, що є абсолютною правдою – всі окуповані території мають бути повернуті Україні. По-друге, автори застерігають, що в такому разі доведеться «видати на розправу масу народу», зокрема й «ополченців та журналістів», які є «найенергійнішою і найактивнішою частиною країни». Із цим теж неможливо посперечатися – безумовно, ті, хто був так чи інакше замішаний у путінських військових злочинах або підбурював до них, мають бути передані до суду. Саме так вчинили з нацистськими злочинцями після краху Третього Рейху, і той факт, що пропагандисти та вбивці – справді досить енергійні люди, ніяк не скасовує потреби притягти їх до відповідальності за свої злочини.
Як наступний наслідок автори описують брак грошей та технологій, і ось тут уже потрібні застереження. Зрозуміло, жодна країна, що програла війну, не може відразу після поразки жити добре, проте звинувачувати в цьому слід не Захід, а власне керівництво, яке довело Росію до повного політичного та економічного краху. Жодні військові технології також не постачатимуться до Росії. Однак досвід повоєнних Німеччини і Японії наочно показує, як Захід допоміг своїм колишнім супротивникам створити справжнє економічне диво, за якого рівень життя населення суттєво зріс.
Наступними наслідками поразки у статті названо формування почуття провини за попередні дії (іншими словами, горезвісна «денацифікація»), а також деколонізація. Отже, пропагандисти фактично визнають, що саме Росія веде неоколоніальну політику в сучасному світі. Під деколонізацією у статті розуміється відпадання національних околиць, що також цілком імовірно, оскільки Путін сам гранично розмив російські кордони, включивши до їхнього складу окуповані території. Як результат звільнення українськими військами Лимана стало яскравим сигналом російським регіонам про те, що Москва може легко втратити контроль над територією, яку вона називає своєю.
Словом, перед Заходом та російською опозицією постає дуже складне завдання на майбутнє: допомогти російському суспільству прийняти неминучі наслідки війни. Тут важливо буде показати, що вони, з одного боку, не всі такі страшні, як їх зображують пропагандисти, а з іншого, не є примхою переможців, а закономірним наслідком злочинів путінської епохи.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)
ДОВІДКА: Російське повномасштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет.
Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території і називає це «спеціальною операцією», яка має на меті «демілітаризацію та денацифікацію».
Низка західних країн, серед яких США та країни ЄС, посилили санкції щодо Росії й засудили російське неспровоковане широкомасштабне вторгнення та російські військові дії в Україні.
