Джерело: Юлія Петровська, для The Insider
Через два тижні в Македонії пройдуть вибори, після яких влада в країні може знову перейти до рук проросійської партії. Кремль давно і старанно готується до отримання контролю над країною – в хід йде і дипломатія, і діяльність спецслужб, і підконтрольні групи націоналістів, і економічний тиск. А головне, звичайно, масована пропагандистська атака, яка використовує усі слабкі місця, зокрема й нещодавно завершену суперечку з Грецією з питання назви країни. Після гучного провалу в Чорногорії, Кремль сподівається взяти реванш у інший невеликий балканській країні.
Між Кремлем і НАТО
У ці дні в Північній Македонії кипить політичне життя: 15 липня пройдуть дострокові вибори до парламенту. Спочатку голосування було заплановано на квітень, але через епідемію коронавірусу і запроваджений в країні надзвичайний стан його довелося перенести. Основні гравці на політичній сцені – це правлячий Соціал-Демократичний союз Македонії Зорана Заєва та найбільша опозиційна консервативна партія ВМРО-ДПМНЄ, якій симпатизують у Кремлі. Зараз її очолює Християн Міцковскі, який прийшов на зміну багаторічному лідеру Ніколі Груєвському, котрий зіштовхнувся кілька років тому зі звинуваченнями в незаконному прослуховуванні 26 тисяч громадян і виведенні з країни не менше 5 млрд євро.
Серед албанських політичних сил (а албанці складають приблизно чверть двохмільйонного населення країни) найбільш помітними є Демократичний союз за інтеграцію, що вийшов з лав Визвольної національної армії і залишається з початку 2000-х частиною всіх правлячих коаліцій, а також «Альянс для албанців». У парламенті зарезервовані місця для представників нацменшин – турок, сербів, босняків (боснійських мусульман), циган.
Політичну боротьбу СДСМ і ВМРО-ДПМНЄ часто сприймають як зіткнення громадянської концепції та етнічного націоналізму. А в інформаційному просторі періодично спливає теза про вибір між «Заходом і Сходом», хоча формально вся політична еліта орієнтована на прискорення європейської інтеграції після того, як у березні 2020 року країна приєдналася до НАТО.
З моменту закінчення холодної війни і розпаду Югославії Македонія вважалася насамперед партнером ЄС і США. Однак в останні роки Росія прагнула до посилення своїх позицій у Македонії та на Балканах в цілому, використовуючи широкий набір інструментів. Москва намагалася окрім іншого вплинути на внутрішньополітичні процеси і блокувати домовленості між країнами регіону, без яких неможлива інтеграція в Євросоюз і НАТО. З цією метою російська влада використовували дипломатичні важелі, політичні, культурні та економічні зв’язки, дезінформацію в ЗМІ і соцмережах.
При цьому, як стверджується в документах, отриманих три роки тому міжнародним консорціумом OCCRP, Москва намагалася зробити Македонію повністю залежною від російської політики. А реалізація цієї стратегії відбувалася з використанням співробітників спецслужб у Белграді (Сербія) та Софії (Болгарія). Почесні консульства Росії в македонських містах Бітола і Охрід у цих документах названі розвідувальними центрами.
Судячи з усього, певні зусилля «російських агентів» були ефективними. Наприклад, Македонія не приєдналася до західних санкцій щодо Росії в 2014 році через війну на сході України. У той же час заблокувати розширення НАТО на Балканах і тим більше створити смугу нейтральних країн (Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Македонія і Сербія) Москві не вдалося, незважаючи на потужну пропагандистську кампанію і спроби підриву домовленостей, пов’язаних з євроатлантичною інтеграцією.
Нові македонські вибори багато аналітиків в регіоні сприймають як продовження політичних процесів, що почалися в грудні 2016 року, коли дострокові парламентські вибори увінчалися поваленням режиму Ніколи Груєвського (ВМРО-ДПМНЄ). І хоча Груєвського нерідко називали авторитарним прокремлівським лідером, Росія не відігравала визначальної ролі в місцевих політичних подіях. У той же час новий лідер політичної сцени Зоран Заєв спочатку зіткнувся з потужним опором, і тут Москва відіграла певну роль.
Лідируючи на виборах 2016 року, Заєв домовився про формування правлячої більшості з партіями албанців. Але коли новий парламент обрав албанця своїм спікером, націоналісти Груєвського спробували взяти Збори штурмом. Заєв, який отримав травми голови, порівняв ситуацію з організованою Москвою спробою державного перевороту в Чорногорії, що обернулася заочними вироками для двох співробітників російських спецслужб Володимира Попова (Моїсеєва) та Едуарда Широкова (Шішмакова).
Як Кремль використовував суперечку з Грецією
Після приходу до влади, Заєв зосередився на врегулюванні багаторічної суперечки з Грецією через конституційну назву країни, яка була основною перешкодою для західної інтеграції (Афіни побоювалися можливих територіальних претензій з боку Скоп’є на грецький регіон Македонію). Після референдуму, проведеного в 2018 році, країна була перейменована на Республіку Північна Македонія (замість Республіка Македонія), і це і відкрило для колишньої югославської республіки двері в НАТО.
Однак Росія до останнього сподівалася зірвати греко-македонську (Преспанську) угоду, а потім спробувала вплинути і на результати референдуму в Македонії. У липні 2018 року, через кілька тижнів після підписання Преспанського договору, Афіни вислали двох російських дипломатів, яких звинуватили у спробі підкупу низки чиновників і духовних осіб. Незабаром з’явилася інформація про те, що мільярдер, виходець з Росії і колишній депутат Держдуми Іван Саввіді, який мешкає у Греції, профінансував організаторів акцій протесту в Македонії проти угоди з Грецією. (Раніше The Insider вже писав, що Кремль залучав Саввіді для фінансування проросійських сил на Кіпрі). До організації аналогічних протестів з грецького боку виявилися причетними ті самі вислані російські дипломати.
Саввіді запідозрили в тому, що він заплатив 300 тисяч євро крайнім правим македонським націоналістам і футбольним хуліганам, пов’язаним із клубом «Вардар». Цей клуб належить російському мільйонерові Сергію Самсоненку, який проживає в Скоп’є і є почесним консулом у Бітолі. Фінансування поширювалося і на кампанію у соціальних мережах, спрямовану на те, щоб знизити явку на референдумі щодо зміни назви країни.
У той час з’явилися сотні сайтів, які закликали македонців бойкотувати голосування, нагнітаючи страх і поширюючи безрадісні прогнози. У таких повідомленнях стверджувалося навіть, що Google може виключити македонську мову зі свого списку визнаних мов, якщо громадяни підтримають договір з Грецією, що, зрозуміло, не було правдою. Влада США стверджувала, що ці сайти контролювалися Москвою.
«На всій території Македонії була розгорнута мережа агентів, які своїми діями і вербуванням окремих осіб намагаються перешкодити македонцям взяти участь в референдумі», – говорилося в одному з досліджень, опублікованих у регіоні напередодні голосування.
Серед тих, хто бойкотував референдум, був і президент країни Георге Іванов, лауреат премії імені Святійшого патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і почесний професор МГУ.
Масована пропаганда
Спроби посилити страх у виборців і відбити інтерес до голосування в 2018 році виявилися цілком успішними. Російська пропаганда використовувала низьку явку для чергової негативної кампанії проти Македонії, заявляючи про повний провал голосування і в той же час про «нікчемність» цієї країни як союзника, посилаючись на те, що у неї невелика армія, немає сучасних озброєнь і виходу до моря.
Російська влада давно і за всіма доступними каналами, включаючи МЗС, прокремлівські ЗМІ, партію «Єдина Росія» і фейкових експертів, створює образ Македонії як «псевдодержави» на межі розпаду. При цьому стверджується, ніби Захід намагається перетворити цю країну на протекторат, змінивши її «національну ідентичність» і віддавши на розтерзання «Великій Албанії», яка в свою чергу підштовхне до розпаду Євросоюзу і ліквідації євро як світової валюти.
Російські пропагандисти ще десять років тому пророкували країні повний розвал, стверджуючи, що поняття «колапс Македонії» вже міцно увійшло до словника політологів і журналістів-міжнародників.
Задля посилення образу «нікчемної території», придатної лише для розділу, прокремлівські ЗМІ залучають «помітних» західних представників на кшталт американського конгресмена Дейни Рорабахера, прихильника Володимира Путіна. Він нібито заявляв, що «Македонія не є державою» і що її території повинні бути поділені між Косово і Болгарією «або будь-якою іншою країною, з якою вони пов’язані». Республіканський конгресмен Рорабахер, який обіймав пост глави підкомітету Палати представників з питань Європи, Євразії та нових загроз, відомий тим, що блокував обговорення, пов’язані із потенційною російською загрозою. Через нього нижня палата не змогла вивчити такі питання, як війна Росії проти України, проблеми демократії в Польщі і Угорщині або шлях Чорногорії і Македонії в НАТО.
У Македонії серед головних помічників російських «стратегів» опинився голова Демократичної партії сербів Іван Стоілковіч, якого прокремлівські ЗМІ (перш за все «Известия» і «Российская газета») не раз залучали як співрозмовника, цікавлячись його думкою про загрозу «Майдану» в Македонії або оцінками на кшталт тієї, що Росія є послідовною захисницею міжнародного права.
На своїй сторінці у Facebook Стоілковіч публікує привітання з російськими святами і спільні фотографії з головними русофілами регіону, лідером боснійських сербів Мілорадом Додіком і лідерами чорногорського «Демфронта», засудженими за спробу захоплення влади. Тим часом згадані документи, які опинилися в розпорядженні OCCRP, свідчать про те, що великий друг «Єдиної Росії» Стоілковіч отримував інструкції від співробітника сербської розвідки Горана Жівалевіча, який допомагав російським колегам здійснювати їхні плани в Македонії. До завдань Жівалевіча входила протидія планам європейської інтеграції. Відповідно до одного з документів, він зустрічався зі Стоілковічем (партнером ВМРО-ДПМНЄ), «коли в македонському парламенті ухвалювалися важливі рішення або напередодні засідань уряду».
Економічний тиск
Російська зовнішня політика в регіоні, спрямована останніми роками в основному на підрив західних інтеграційних проектів та дискредитацію демократії, доповнюється зусиллями Москви щодо розширення економічного впливу.
Так, компанія «Стройтрансгаз», в якій контрольний пакет належить бізнесменові Геннадію Тимченку, отримала контракт на будівництво газопроводу «Клечовце-Неготіно». Він є частиною нової газотранспортної системи Македонії протяжністю понад 800 км із пропускною спроможністю близько 110 мільйонів кубометрів на рік. Витрати (а це майже $ 76 млн) в основному покрила сама Росія шляхом повернення боргу в $ 60 млн, успадкованого ще з радянських часів. Будівництво цього газопроводу, як зазначали в компанії, дозволить «істотно» збільшити поставки російського газу.
Інший активний гравець на цьому ринку – швейцарсько-російська гірничодобувна компанія Solway Group Олександра Бронштейна. Це великий промисловий холдинг, а серед напрямків його діяльності – виробництво золота і фінансові інвестиції. На підприємствах компанії по всьому світу працюють більше 10 000 осіб. Мільйонер Олександр Бронштейн, заробивши капітал на російському алюмінії, почав вкладати кошти у феросплавний бізнес по всьому світу. Його основний інтерес – стресові активи в країнах «зі складними економічними і політичними ситуаціями», – в Україні, Македонії, Індонезії, Гватемалі. Так, у Гватемалі Solway Group належить Compania Guatemalteca de Niquel і міністр закордонних справ Сергій Лавров, зустрічаючись зі своїм гватемальським колегою, наводив цю компанію як приклад успішних російських інвестицій. У Македонії Бронштейни купили два старих гірничорудних комбінати і зупинений феросплавний завод. Solway, за даними Forbes, вклав у розвиток активів близько $ 100 млн, ставши найбільшим інвестором в Македонію. Витрати, як стверджується, окупилися за перші кілька років після запуску підприємств.
Цікаво також, що у конкурентів Solway почали відбирати ліцензії під тиском місцевих активістів-екологів. Одним із найбільш активних на цьому полі став Крум Велков, який є відкритим провідником російських інтересів в Македонії. Велков і його співробітник Ангел Наков проводять кампанію проти західних гірничодобувних компаній, таких як канадська Reservoir Minerals або українсько-британська Сардіч. Він підтримує місцеві НУО, що атакують проект мідно-золотого рудника в Іловіце. Усі ці проекти наразі припинені. Крум Велков – автор конспірологічних антизахідних статей на сайтах Geopolitica і сайті «аналітичного центру» Katehon, у підпорядкуванні якого числяться Костянтин Малофєєв, Сергій Глазьєв і генерал Решетніков. Наприкінці 2019 року Велков був одним із організаторів протестів перед парламентом проти уряду СДСМ.
Аналітики прогнозують, що нинішня передвиборна кампанія буде переважно проводитися у соціальних мережах, що зробить її ще більш брудною. Тим часом Македонія вже в минулому зарекомендувала себе як регіональний центр fake news. Так, широку популярність здобула історія про те, як за тиждень до виборів у США 2016 року журналісти виявили групу молодих людей у Велесі, які управляли більш ніж сотнею веб-сайтів із брехливими історіями на підтримку кандидатури Дональда Трампа. Деякі фахівці вважають, що в царині захисту соцмереж Македонія як і раніше вразлива, і це, в свою чергу, збільшує можливості для іноземного втручання у нинішні вибори. Таким чином, у Кремля з’являється новий шанс спробувати перетворити Македонію на оплот своїх інтересів. Тим більше, що розрив між основними політичними суперниками не такий вже й суттєвий.
Джерело: Юлія Петровська, для The Insider