Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
У 2022 році Центр проаналізував медіаландшафт Бразилії, Аргентини та Мексики на основі моніторингу, проведеного українським соціальним стартапом LetsData у період з 12 по 25 вересня, аби з’ясувати, які російські наративи поширені у медіапросторі країн Латинської Америки.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки продовжує відстежувати світовий медіаландшафт для виявлення російських наративів та рівня впливу кремлівської пропаганди на закордонний інформаціний простір.
Цього року Центр у співпраці з LetsData продовжив аналіз медіаландшафту Аргентини та Бразилії протягом 2 місяців (січень-лютий 2023 року), аби відстежити основні тенденції та зміни у поширенні російських наративів у Латинській Америці.
Методологія: за допомогою машинного навчання було зібрано публікації з принаймні однією згадкою про Україну та/або війну в Україні в онлайн-ЗМІ країн, що досліджувалися. Для кожної країни було обрано найбільш відвідувані сайти онлайн-ЗМІ (також враховані ті, що поділяють проросійську риторику, телеканали та газети, що мають онлайн-версію). Збір даних та їх аналіз проводився мовою оригіналу. Підготовка та обробка даних проводилася мовою програмування Python. В основі обробки тексту лежав контент-аналіз.
У дослідженні представлені лише ті наративи та меседжі, які відтворюють російську пропаганду, що не виключає наявності продуктивних та нейтральних наративів у медіа проаналізованих країн.
Поширені російські меседжі в Аргентині та Бразилії
У дослідженні Центру 2022 року серед основних російських наративів у медіаландшафті Бразилії, Мексики та Аргентини були відзначені такі, що стосувалися ядерної загрози, русофобії, закликів до мирних переговорів та підтримки Китаю у війні РФ проти України.
Під час моніторингу медіаландшафту 2023 року в онлайн-медіа Аргентини та Бразилії також було відзначено низку російських наративів.
Наприклад, досі відзначалося поширення меседжів щодо шантажу застосуванням ядерної зброї з боку Росії: «Медведєв попереджає НАТО про ядерну війну, якщо Росія зазнає поразки в Україні», «Участь НАТО у війні Росії проти України може збільшити ризик ядерної війни». Заклики до мирних переговорів також не втратили актуальність у порядку денному онлайн-медіа Аргентини та Бразилії.
Поширені меседжі також виправдовували війну РФ проти України та запевняти закордонну аудиторію в тому, що «російські військові в Україні захищають інтереси російської нації, майбутнє та її дітей».
Окрім того, виявлені повідомлення активно дискредитували українську армію, як-от: «Росія гарантує дотримання режиму припинення вогню, незважаючи на українські бомбардування» та «Україна погрожує мирному населенню».
Не оминули відзначені російські наративи залучення НАТО, США до війни РФ проти України. Зокрема, у січні-лютому в медіапросторі Аргентини та Бразилії розповідали про те, що «Росія воює не з Україною, а з НАТО», «Вашингтон і Брюссель використовували Мінські угоди для підготовки конфлікту з Росією» та «на Україну тиснуть, щоб почати контрнаступ, який заспокоїть НАТО».
Низка повідомлень продовжувала просування тверджень про «підконтрольність» України для США, як-от: «Україна – гарматне м’ясо для еліт США, необхідне для реалізації їхніх геополітичних амбіцій», «Україна стала приватною військовою компанією НАТО, готовою виконувати всі завдання».
Окремою провідною темою залишалися погрози «ескалації конфлікту» у разі продовження надання військової допомоги України від Заходу: «Надання британських танків в Україну лише посилить війну», «Україна отримає більше важкого озброєння від НАТО, а Росія попереджає про ескалацію конфлікту» та «у Кремлі кажуть, що українці постраждають, якщо Захід надішле в Україну винищувачі».
Не зник з порядку денного і вплив санкцій на Росію та Захід. Зокрема, повідомлення, що були відзначені в онлайн-медіа Аргентини та Бразилії запевняли у «негативних наслідках для Заходу» від санкцій ЄС: «ставлення Заходу до Путіна спричинило велику енергетичну кризу в Європі, оскільки основним джерелом енергії для багатьох країн був російський газ».
Протягом січня-лютого також у порядку денному з’являлися повідомлення, що відповідали й іншим поширеним російським наративам. Наприклад, щодо «втоми союзників України від війни».
Під час моніторингу в онлайн-медіа відзначалися меседжі щодо Криму, проте поки що вони відтворювали російські повідомлення, як-от: «Російська влада відкидає ідею повернення Криму до складу України».
Ситуативні меседжі відзначені в онлайн-медіа Бразилії та Аргентини
У січні-лютому 2023 року під час моніторингу були також відзначені окремі меседжі в контексті окремих подій під час військових дій РФ на території України.
Наприклад, щодо влучання ракети в житловий будинок у Дніпрі 14 січня – в онлайн-медіа Аргентини та Бразилії було відзначено поширення меседжу, що «Росія заперечує навмисну атаку на житловий будинок у Дніпрі та звинувачує у «трагедії» роботу систем ППО України».
Окрім того, відзначено поширення «звинувачення» Росією України у начебто «застосуванні хімзброї під Артемівськом і Вугледаром», проте доказів цього факту не надано. Транслітерація топонімів російською мовою свідчить про те, що в регіональних новинах повторюються російські джерела, які свідомо поширюють неправдиву інформацію про війська України. Оскільки РФ має тенденцію до неправдивих звинувачень своїх опонентів у влаштуванні «провокацій», які або взагалі не відбулися, або згодом були здійснені ними самими чи їхніми союзниками.
Регіональні меседжі, що відтворюють наративи російської пропаганди
Окрім універсальних меседжів та наративів, що відтворюють дискурс російської пропаганди, під час моніторингу відзначені і такі, що охоплюють безпосередньо контекст досліджуваних країн.
Відповідно до аналізу медіаландшафту Бразилія займає нібито позицію «країни миру». Наприклад, відмову надавати зброю Україні президент Бразилії Луїз Інасіо Лула да Сілва пояснює тим, що «Бразилія не зацікавлена в передачі боєприпасів, щоб їх можна було використовувати у війні між Україною та Росією та не хоче брати участі у цій війні, навіть опосередковано».
Крім того, повсякчас президент Бразилії робить й інші подібні заяви, які тиражуються місцевими ЗМІ і у такий спосіб відбувається підтримка ідей деяких наративів російської пропаганди. Наприклад, «Лула: Ця війна є помилкою, але Україна повинна шукати миру з Росією», «Бразилія веде війну проти бідності, а не проти Росії».
Висловлюючи таку позицію, Бразилія прагне зберегти певну незалежність від США та європейських держав, однак у цій ситуації відсторонитися від союзників України означає стати на бік Росії. Ця тенденція є досить небезпечною, оскільки Бразилія є моделлю для наслідування для інших країн цього регіону.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Коментар експерта
Наведені в дослідженні наративи без сумніву присутні у ЗМІ та суспільстві Аргентини та Бразилії. Однак зазначу, що з цілого регіону саме Аргентина досі проявляє найбільший інтерес до подій в Україні, чого не скажу про Бразилію. Найбільші аргентинські телеканали та радіостанції (радіо в Аргентині надзвичайно популярне) доволі адекватно та виважено висвітлюють російське вторгнення в Україну досі. Тим не менш, згадані кремлівські наративи час від часу з’являються в репортажах та в коментарях глядачів. Причин для цього є декілька.
Перш за все, в Аргентині та Бразилії багато журналістів та запрошених експертів відверто погано володіють ситуацією, не говорячи вже про детальне розуміння причин цієї війни, подій до 2022 року, мотивів Росії тощо. Через це в ЗМІ з’являються хибні наративи про «лояльність російськомовних регіонів України до Росії», «братські звʼязки України та Росії», «історичні землі» тощо. Схоже невігластво є результатом нестачі комунікації України та наслідком відсутності інтересу країн одна до одної протягом багатьох років.
Також не забуваймо, що в Аргентини та Бразилії досить своєрідні відносини із Заходом. Уряд популістів та аргентинське суспільство досі рефлексують на тему програної Фолклендської війни, яку багато людей вважають війною з НАТО та Заходом, що в певних моментах є правдою. Бразилія ж позиціонує себе регіональним лідером, альтернативною силою, і це провокує зіткнення зі США. Не дивно, що активна залученість країн НАТО у війні в Україні та зближення Києва із Заходом сприймається критично в обох країнах. І в результаті такі кремлівські наративи як «підконтрольність України США», «провокації Заходу проти Росії», «війна Москви з НАТО, а не з Україною» там легко сприймаються.
Україні в комунікації з аргентинськими та бразильськими колегами не варто акцентувати на відносинах із західними партнерами чи підкреслювати нашу тісну співпрацю та залежність. Навпаки, слід шукати спільні інтереси суто України, Аргентини та Бразилії як окремих субʼєктів міжнародних відносин, враховуючи інтереси сторін.
Наративи про ядерну загрозу є одними з найпопулярніших у ЗМІ. Цю тематику використовують і проросійські, і адекватні масмедіа. Головними причинами залишаються «хайп» та щире нерозуміння ядерного фактору у цій війні. Ні аргентинці, ні бразильці не бояться ядерної війни в Європі, однак постійно присутній наратив, що Україні «треба домовлятись, аби уникнути ескалації». Більшість аргентинських та бразильських ЗМІ транслюють ядерну загрозу, як щось реальне в ситуації програшу РФ та «Путіна загнаного в кут». Києву ж варто доносити наративи, що ядерна загроза є російським шантажем та малоймовірним сценарієм через поступову втрату легітимності російської влади та невигідність ядерної війни для самої ж Росії.
Важкі бої в Бахмуті тривалий час залишаються інфоприводом. Дійсно, ми фіксуємо наративи, що «війна зайшла в глухий кут», «Україні не перемогти через брак ресурсів», «Росія будь-якою ціною протисне ситуацію на свою користь». Інколи складається враження, що аудиторії Аргентини та Бразилії досі не сприйняли провал російської воєнної машини, а елітам хотілося б довести непереможність їх політичного союзника в Москві. Однак це явище тимчасове. Аргентинські ЗМІ, які в більшості є приватними компаніями, охоче висвітлюють українські просування та успіхи, незважаючи на офіційну «нейтральну» позицію уряду. В Бразилії, на жаль, увага до України спалахує лише у зв’язку із гучними подіями.
Олександр Сливчук,
координатор програми співпраці з Іспанією та Латинською Америкою Центру Трансатлантичного діалогу
