Наталя ІЩЕНКО

Останнє загострення навколо Косова дало багато цікавих прикладів для аналізу гібридної активності Кремля на Балканах. Нагнітання ситуації в медіа, різноманітні заходи з боку російських дипломатів — ось інструменти, що використовує Москва для досягнення поставленої мети — дестабілізації ситуації в регіоні. Поки що масштабів та потужності деструктивного впливу РФ недостатньо, щоб посіяти справжній хаос, але що буде в подальшому — питання.

ЧУЖІ НОМЕРИ

Причиною виникнення чергової напруженості між Белградом та Приштиною, що тривала з 20 вересня до 3 жовтня, стала суперечка через автомобільні номери.

Базуючись на раніше підписаних за посередництва Брюсселя домовленостях, влада Косова почала заміну сербських номерів (якими користувалися серби, що мешкають в Косово) на косовські. Зокрема, зобов’язували це робити водіїв авто, що в’їжджали до Косова.

Ці дії Приштини викликали обурення сербського населення, яке негайно заблокувало два прикордонні переходи. До пункти пропуску між Косово і (центральною) Сербією було відправлено підрозділи косовських спецпризначенців. В свою чергу, Сербія привела армійські підрозділи поблизу Косова в підвищену бойову готовність. Біля адміністративного кордону почали літати сербські військові літаки та гвинтокрили, створюючи атмосферу напруги та передчуття подальшого загострення ситуації.

На цьому тлі очікувано підвищилась «гібридна» активність РФ. В першу чергу, активізувалися російські пропагандисти.

Косовські ЗМІ повідомляли, що на одному з переходів зупинили та не пропустили до Косова кількох кореспондентів медіа РФ.

https://kosovapress.com/

Одним з репортерів виявився серб Борис Малагурський, який працює на росЗМІ, і, як справедливо відзначили косовські журналісти, «бере участь у кожній регіональній кризі». Нещодавно Малагурський побував із презентацією пропагандистського фільму про Сербську православну церкву в Чорногорії, а три роки тому в прес-центрі «Россия сегодня» в Москві презентував інший доробок — стрічку про Косово. Нині до Косова Малагурський намагався потрапити як кореспондент RT (Russia Today), але не судилося.

Попали під заборону також співробітники «Ізвестій» та російського «5-го каналу». Один з них, Денис Большаков, все ж встиг зробити яскравий пропагандистський репортаж. В матеріалі був цілий набір страшилок: розповідь про «косовських снайперів», яким буквально лише репортерська камера заважає почати стріляти з «американських гвинтівок» в жінок та дітей; радикально антиєвропейські заяви від серба, колишнього учасника війни в Косово; страшна історія про те, як косовська поліція нібито готує спеціальні «засідки» на російських журналістів; зловісні прогнози, що серби «втрачають терпець», втомлюючись від мирних протестів, і тому Балкани ось-ось запалають…

ПРОПАГАНДА НА ВІЙСЬКОВИХ БАЗАХ

Чи через пильність косовської влади, яка не дала працювати роспропагандистам, чи через різні темники у росЗМІ, але подібного відвертого «трешу» в медіаполі РФ було відносно мало.

Російські медіа, в основному, пішли іншим шляхом, і почали нагнітати загальну напруженість методом приписування Белграду більш войовничих планів, ніж вони були насправді.

Дійсно, ситуація була вкрай тривожна, і світові ЗМІ це теж констатували. Але саме російські ресурси буквально «підштовхували» сербів до ще більшої конфронтації.

Ось, наприклад, «РИА Новости» повідомляли, що «Сербія попередила про готовність ввести війська в Косово на тлі протистояння на кордоні». Згідно із повідомленням, Президент Сербії Александар Вучич заявив, що «якщо НАТО не втрутиться, то він піде на крайні заходи і силою відповість на погроми в місцях проживання косовських сербів». «Вучич чітко дав зрозуміти – він готовий віддати наказ про застосування зброї», — підкреслював в своєму сюжеті російський Перший канал.

Скріншот РІА
Страна.ua

Підхопили твердження про те, що Белград готує вторгнення в Косово, і проросійські ЗМІ в Україні. «Страна» стверджувала, що «Сербія готова застосувати армію для захисту своїх громадян в Косово».

Між тим сербський президент в інтерв’ю телеканалу Pink (на якому, власне, і базуються ці матеріали) заявив дослівно таке: «Ми не увійдемо із військом, мир для нас найголовніше. Сербія не увійшла на територію Косова і Метохії через Кумановську угоду [мирна угода, що зупинила війну в Косово в 1999 році]. Тільки тоді, коли станеться погром нашого населення, тільки тоді ми будемо реагувати. Я сказав це в НАТО і впевнений, що вони мене зрозуміли».

Як то кажуть, відчуйте різницю між заявами про «готовність ввести війська», «застосувати зброю», «армію», що лунали з російських медіа і оригінальними повідомленням про те, що «ми не увійдемо із військом, мир для нас найголовніше».

Підкріплюючи мілітаристській посил, Посол Росії в Сербії Олександр Боцан-Харченко і військовий аташе РФ генерал-майор Олександр Зінченко разом із міністром оборони Сербії Небойшею Стефановичем та начальником Генерального штабу Збройних сил Сербії генерал Міланом Мойсіловічем відвідали сербські війська, розташовані поблизу Косова. Офіційна версія – “щоб особисто побачити поточну ситуацію”. Але зрозуміло, що візит мав суто пропагандистську мету: продемонструвати, що Москва підтримує політику «брязкання зброєю» офіційного Белграда.

Як зазначає в своєму матеріалі балканський філіал телеканалу Аль-Джазіра, поїздка російського посла разом з міністром оборони та начальником Генштабу до сербських підрозділів, які перебували у стані підвищеної бойової готовності, було чітким повідомленням про те, що росіяни стали на бік сербської влади, яка взялася демонструвати «військову символіку». «Очевидно, російська влада не віддавала наказу про блокування переходів на півночі Косова, але по-своєму Москва сприяла посиленню страху та напруги», — так оцінили журналісти роль РФ в поточній кризі.

ШПАГАТ ДЛЯ БЕЛГРАДА

Незважаючи на всі зусилля Кремля, ситуація навколо заблокованих пунктів пропуску так і не набула ознак силового конфлікту. Вучич весь час контактував із західними дипломатами, демонструючи, що налаштований на досягнення домовленостей та деескалацію, і врешті решт сторонам вдалося домовитися.

На цьому тлі, в принципі, очікувано, що в деяких російських медіа мусувалася теза про… зраду керівництва Сербії.

«Весь цей шум, маніпулювання населенням, підняття рівня боєготовності армії, поліції, гучні заяви просто повинні відвернути увагу від того ганебного факту, що сербський лідер погодився із застосуванням номерів сепаратистського Косово на території Сербії», — цитує ІА REGNUM сербського діяча Деяна Мировича (відомого своєю підтримкою проросійських сепаратистів на Донбасі).

Белграду та Приштині за посередництва Брюсселю вдалося досягти домовитися, що пункти пропуску будуть розблоковані, косовські спецпризначенці залишать КПП, а охороняти кордон будуть миротворчі підрозділи НАТО, KFOR. А замість косовських номерів на машини із сербськими номерними знаками поки що будуть «встановлювати» тимчасові наліпки «Республіки Косово».

Очевидно, що йдеться про прагматизм нинішньої сербської влади, для якої хороші відносини із Заходом, і, в першу чергу, з ЄС, є більшим пріоритетом, ніж утвердження своїх регіональних амбіцій. Але, в той же час, не можна не звернути уваги і на бажання сербських лідерів продемонструвати лояльність Москві. В умовах, коли цілі РФ і ЄС є протилежними — дестабілізація в одному випадку та стабілізація в іншому — те, чим закінчиться нинішній «шпагат» для Белграда, передбачити важко. Але є і оптимістичні прогнози.

Як зазначає Аль-Джазіра, з урахуванням існуючих можливостей для впливу Москви на ситуацію в регіоні, дестабілізація ситуації на Балканах Росією – «це, скоріше, медіа-історія, ніж реальний сценарій».