Як гібридний проект Кремля вплинув на Німеччину
Наталя ІЩЕНКО
Трубопровід «Північний потік-2» для транспортування російського газу по дну Балтійського моря з РФ до Німеччини обов’язково увійде в історію як один із наймасштабніший гібридних проектів. Проксі-політики, експерти-найманці, псевдо-активісти по всієї в Європі і не тільки кілька років створювали умови для реалізації планів Кремля – енергетичних, але в більшій мірі геополітичних.
На превеликий подив, весь процес публічної легітимації російського проекту в більшій мірі базувався на використанні традиційних для пострадянського простору маніпуляційних технологіях та дезінформації, на просуванні пропагандистських штампів, ніж на європейських традиціях аргументованих відкритих дискусій.
ФЕЙКОВИЙ ЕКОФОНД
Одним з кейсів, в який складно повірити через його абсурдність, є історія з Фондом із питань клімату й захисту довкілля, створеним у землі Мекленбург-Передня Померанія (біля берегів цього регіону ФРН пролягає частина «Північного потоку-2»).
За створення цієї нібито суто природоохоронної структури 7 січня цього року проголосував регіональний парламент. Головною ціллю Фонду була визначена підтримка проектів, спрямованих на протидію змінам клімату та захист навколишнього середовища. Але красива назва і задекларована мета виявилися «камуфляжом» для структури, яку в Україні назвали б фірмою-прокладкою.
Насправді Фонд був створений на гроші Nord Stream AG, а його реальною задачею на найближчий час практично офіційно проголошувалося завершення суперечливого трубопроводу, незважаючи на санкції США. Показово, що уряд Мекленбурга-Передньої Померанії виділив на «природоохоронний» фонд кошти у розмірі 200 000 євро, тоді як Nord Stream AG – 20 мільйонів євро, пообіцявши ще один транш у 60 мільйонів євро у довгостроковій перспективі.
На думку творців цієї схеми, «природоохоронна» структура могла б виконувати роль своєрідного хабу для постачання обладнання, комплектуючих та матеріалів, потрібних для будівництва та обслуговування «Північного потоку – 2». За цим планом, постачальники могли продавати свою продукцію не напряму Nord Stream AG, а Фонду, і таким чином були б захищені від американських санкцій. «Екологічна організація» створила б своєрідний “склад” на якому б зберігалися і видавалися б у міру потреби матеріали та обладнання, призначені для завершення спорудження трубопроводу, введення його в експлуатацію та подальшої роботи.
Як зазначили під час дебатів ініціатори цього «елегантного» рішення, буде чи не буде використовуватися ця схема, залежить від того, чи будуть США застосовувати санкції проти європейських компаній, що забезпечують всім необхідним Nord Stream AG.
Цікаво, що німецьких політиків абсолютно не засмутив той факт, що будівництво газопроводу якось не в’яжеться із захистом довкілля. Навпаки: вони відстоювали думку, що використання російського газу як раз і спрямовано на збереження природи, тому, відповідно, «Північний потік – 2» фактично є природоохоронним проектом.
Прем’єр-міністр федеральної землі Мекленбург – Передня Померанія Мануела Швезіг (Соціал-демократична партія Німеччини) підкреслила, що трубопровід в Балтійському морі є складовою захисту від змін клімату, тому що газ потрібен німецької економіці як “мостова технологія” для успішного переходу на інші джерела енергії. «Поки ми не зможемо повністю покрити свою енергію на основі водню або за допомогою ядерного синтезу, нам і надалі будуть потрібні достатньо чисті та безпечно доступні викопне паливо – і зараз часи природного газу”, – прояснив таку точку зору депутат від Християнсько-демократичного союзу Німеччини(ХДС) Дітмар Ейфлер.
МАРІОНЕТКИ ТА АБСУРД
Але не всі з цим погодилися. Дуже жорстко розкритикував псевдоекологічний фонд для добудови «Північного потоку – 2» Посол України у ФРН Андрій Мельник. В інтерв’ю німецьким ЗМІ дипломат зазначив, що «цей небачений досі газовий спектакль у Мекленбургу – Передній Померанії дуже нагадує ігри у наперстки та махлювання».
Справжніх захисників природи створення фейкового екологічного фонду, завданням якого є будівництва газопроводу в обхід американських санкцій, просто шокувало.
Голова німецької екологічної організації Deutsche Umwelthilfe e.V. («Екодія Німеччини») Саша Мюллер-Кренер назвав Фонд «маріонетковою конструкцією» й заявив, що оскаржуватиме його законність у судах Німеччини й перед Європейською комісією.
“На додаток до абсурдності цієї авантюрної конструкції, також дуже сумнівно, чи справді вона захищає від санкцій”, – заявили місцеві “Зелені”.
WWF (Всесвітній фонд природи) та NABU (Союз охорони природи Німеччини) розцінили створений фонд як шахрайський проект. “Під виглядом охорони навколишнього середовища наноситься шкода зобов’язанням щодо захисту клімату, а кліматична криза додатково підживлюється”, – йдеться у спільній заяві.
Ці авторитетні організації із самого початку виступали проти будівництва «Північного потоку – 2» і нинішня спроба регіональних німецьких політиків представити проект як екологічний та спрямований на протидію глобальному потеплінню прямо протирічить всім фактам, якими оперують екологи.
ЕХО ВІЙНИ
Втім, фальшива природоохоронна організація і вигадки про екологічність газопроводу в Балтийському морі далеко не всі сумнівні наративи, які створювалися й використовувалися прихильниками добудови та запуску «Північного потоку–2» в останній час.
Ще більш контраверсійною, навіть шокуючою публічною заявою, яка мала на меті виправдати будівництво трубопроводу для постачання газу з РФ на тлі російської агресії проти України та останніх новин з Москви (суду над Навальним), стала заява ексглави Міністерства закордонних справ Німеччини і нинішнього президента країни Франка-Вальтера Штайнмаєра. В інтерв’ю газеті Rheinische Post він заявив: «Після тривалого погіршення відносин в останні роки енергетичні відносини є чи не останнім мостом між Росією та Європою. Обидві сторони повинні подумати, чи можна цей міст знести повністю та без заміни. Я думаю, що руйнування мостів – це не ознака сили. Як ми повинні впливати на ситуацію, яку ми сприймаємо як неприйнятну, коли перериваємо останні зв’язки? Для нас, німців, є зовсім інший вимір: ми озираємося на дуже насичену подіями історію з Росією. Були етапи плідного партнерства але ще часи страшного кровопролиття. 22 червня виповнюється 80 років від вторгнення Німеччини до Радянського Союзу. Більше 20 мільйонів людей у колишньому Радянському Союзі стали жертвами війни. Це не виправдовує жодних протиправних дій у російській політиці сьогодні, але ми не повинні випускати з уваги загальну картину. Так, ми живемо в теперішніх непростих стосунках, але є минуле раніше і майбутнє після».
Цей спіч Штайнмаєра на захист “Північного потоку-2” відразу викликав скандал. Зокрема тому, що німецький президент чомусь не згадує про інші країни, які постраждали від дій нацистів, окрім Росії. Але німецький президент не просто озвучив фейкову конструкцію з точки зору сенсів та фактів, але протранслював відразу цілу низку штампів російської пропаганди.
Коротко їх можна сформулювати так: «Велику вітчизняну війну виграв СРСР». «Радянський Союз = нинішня Росія». «Росія – переможець». «Росія – захисник антифашистських цінностей». «Росіяни – антифашисти». «Хто проти росіян – той фашист».
Сучасній Україні в цьому російському ідеологічному конструкті або відводиться роль «пособника нацистів», або взагалі ніяка: тобто її вклад та страждання українців взагалі ігноруються (останнє і зробив Штайнмаєр).
Влучно про цей аспект російської пропаганди написав Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung: «Кремль проводить історичну політику, яка базується на радянських міфах. Він дотримується позиції, що всі жертви війни на винищення, яку вели нацисти, і все героїчні подвиги в боротьбі проти гітлерівської Німеччини припадають на Росію. Водночас Москва ганьбить українців, а коли виникає політична необхідність – й інших східних європейців, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами». «Якщо йти за логікою Штайнмаєра, то історичну відповідальність Німеччини щодо України також можна використовувати як аргумент навпаки – проти “Північного потоку – 2”. Але і від цього також краще утриматися», – зазначає оглядач FAZ.
Посол України у Німеччині Андрій Мельник в інтерв’ю інформагентству «dpa» назвав намагання згадувати страждання від нацистського окупаційного режиму виключно Росії у дебатах навколо «Північний потік – 2» «дуже небезпечним перекручуванням історії», а прирівняння РФ до Радянського Союзу абсурдним.
Дипломат вважає за потрібне терміново «ґрунтовно опрацювати і виправити» «величезну білу пляму у політиці історичної пам’яті в Німеччині» – можливо, за допомогою спорудження у Берліні окремого меморіалу мільйонам українських жертв нацизму. І саме цей «більш широкий контекст» він вважає за потрібне «брати до уваги в дискусіях щодо «Північного потоку-2», «якщо взагалі ці питання є сенс між собою пов’язувати».
МІСТ ІЗ ОДНОСТОРОННІМ РУХОМ
І заяву Штайнмаєра, і історію із Фондом із питань клімату й захисту довкілля відрізняє якийсь новий рівень GR та PR активності навколо російського газового проекту – більш цинічний, більш нахабний, менш моральний і менш європейський…
Можливо, у німців є якийсь ілюзії, але нам, добре знайомим із «традиційними» для пострадянського простору методами політичного лобіювання та технологіями маніпуляції суспільною думкою, все гранично ясно. Нічого принципово нового та незвичного наші досвідчені експерти із комунікацій та політтехнологій тут не побачать. Але новим і дійсно неочікуваним є те, що тепер можна бачити всі ці знайомі та відомі прийомі та практики не десь там на російській Кубані, не на просторах СНД, і навіть не в нас на Закарпатті, а в західноєвропейській демократичній країні. І це поглинання Німеччині російськими наративами та російським економічним впливом і є, мабуть, першим – гібридним – результатом роботи цього гібридного Потоку.
А ось зворотнього, позитивного впливу Європи на Росію, руху по «мосту» і в інший бік, якщо користуватися термінологією Штайнмаєра, побачити щось ніяк не вдається.
