Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Однією з центральних тем чергового випуску «Вестей недели» стала справа про отруєння Олексія Навального. На минулому тижні стало відомо, що сліди бойової отруйної речовини з групи «Новачок» було знайдено на пляшці води, з якої Навальний пив у томському готелі Xander, і тепер можна не сумніватися, що отруєння сталося ще до вильоту із Томська. Такий поворот подій російську владу явно не влаштовує, і перед головним пропагандистом країни Дмитром Кисельовим, за сумісництвом ведучим «Вестей недели», стояло непросте завдання поставити цей висновок під сумнів.
Для початку до програми включили сюжет Михайла Антонова, де автор заявляє:
«За минулий тиждень справа Навального, як її намагаються представити західній публіці, обросла черговим шаром абсурду. Люди, які розкручують і надають політичне прикриття версії про “отруєння” блогера, відкинули будь-які клопоти про те, щоб вона хоча б виглядала логічно. Третьосортний серіал від неадекватних сценаристів, які самі заплуталися в сюжетних ходах, і, закінчуючи один епізод, не мають ані найменшого уявлення про те, що буде в наступному. <…>
17 [вересня] представник канцлера Штефан Зайберт повідомив, що діагноз про отруєння, поставлений німецькими токсикологами, підтвердили ще дві лабораторії – у Франції і Швеції. Причому, за даними таблоїду Bild, шведські експерти прилітали до Берліна, щоб взяти аналізи у російського пацієнта. Тут якась нестиковка, оскільки ще минулого тижня газета Die Zeit писала про те, що сліди “Новачка” нібито були виявлені на руках Навального і на пляшці, з якої він пив».
Зайберт оголосив про результати досліджень, проведених фахівцями зі Швеції і Франції, не 17, а 14 вересня – в той самий день, коли була опублікована перша фотографія Навального, який вийшов із коми. Втім, це не так уже й важливо. А ось у чому автор бачить нестиковку, незрозуміло. У тому, що про шведські і французькі дослідження повідомили на п’ять днів пізніше, ніж про аналіз в лабораторії бундесверу? Цілком можливо, наприклад, що шведів і французів запросили вже після того, як отримали перші результати, – щоб підтвердити або спростувати їх. І в їхньому розпорядженні могли бути проби, взяті відразу ж після прильоту Навального до Берліна; це нічому не суперечить.
Антонов продовжує:
«Оточення блогера оприлюднило відеозапис вилучення трьох пляшок із томського готелю Xander. Відбувалося це нібито через годину після звістки про те, що Навальний відчув себе погано. Колеги Навального, які ще залишалися в Томську, викликали місцевого адвоката Антона Тимофєєва і в супроводі адміністратора готелю зайшли до номеру.
Сенс своїх дій колеги Навального пояснюють бажанням передати речові докази німецьким експертам, мовляв, в Росії ніхто цим займатися не буде. Причому акцент робиться саме на пляшках. Все інше, в першу чергу предмети гігієни – мило, шампуні, а також вміст міні-бару – цю самозвану слідчу групу не цікавить. Робота зроблена дуже швидко. Поліція приїхати не встигла.
Далі – автомобілем до Новосибірська, звідти літаком до Омська, де вже чекає медичний борт з Німеччини. Його десятигодинна затримка із вильотом, яку пояснювали необхідністю дати льотчикам відпочинок, судячи з усього, була пов’язана з очікуванням пляшок. Вони у валізі в Марії Пєвчих – мешканки Лондона, яку, за деякими даними, британські спецслужби використовують як канал передачі матеріалів для нових розслідувань Навального. Разом із блогером, поміщеним у медичну капсулу, його дружиною Юлією і Марією Пєвчих ця нібито отруєна «Новачком» пляшка залишає Росію на німецькому літаку».
Тут неправдою є все або майже все. Ні з чого не випливає, що соратників Навального не цікавили мило, шампуні та напої з міні-бару в номері, де зупинявся Навальний. Вони опублікували коротке відео тривалістю 1 хвилину про те, як збирали докази в номері, і там показано, як упаковують саме пляшки води; причина цього – очевидно, те, що ролик монтували, коли вже було відомо, що фахівці знайшли сліди отрути саме на пляшці. Процес збору доказів явно тривав більше однієї хвилини, і що саме залишилося за кадром, нам невідомо.
Затримка вильоту медичного літака через очікування пляшок – явний креатив «Вестей недели». Підігнати цю версію під часову сітку неможливо. Співробітник ФБК Георгій Албуров у момент, коли стало відомо про госпіталізацію Навального, залишався в тому ж томському готелі Xander. Про отруєння він дізнався під час сніданку в готелі, зв’язавшись із прес-секретарем ФБК Кірою Ярмиш, яка супроводжувала Навального. Албуров і його команда оперативно запросили адвоката і вирушили в номер Навального, де ще не починалося ранкове прибирання, яке зазвичай буває близько 10 години. Швидше за все, до полудня речі, до яких торкався Навальний, були вже у них. Від готелю до новосибірського аеропорту Толмачово по найкоротшій дорозі 277 км; шлях на машині займає близько 4 годин. О 17:55 із Толмачово вилітає щоденний прямий рейс 5345 компанії S7 до Омська; часу, щоб встигнути на нього, було цілком достатньо. В Омську він приземляється о 18:25.
Але, можливо, Марія Пєвчих з якоїсь причини все ж не встигла на цей рейс і дісталася до Омська лише під ранок? Розклад рейсів показує, що це неможливо: всі стикувальні маршрути із вильотом з Новосибірська після 18 години займають не менше доби. Пєвчих могла потрапити до Омська лише на літаку, що приземляється о 18:25. Таким чином причиною затримки вильоту (про дозвіл перевезти Навального до Німеччини його лікар Анастасія Васильєва повідомила близько 22-ї години за Омським часом, а вилетів літак тільки близько 8 години ранку) ніяк не могло бути очікування пляшок із Томська.
Після сюжету Антонова до бою вступив сам Дмитро Кисельов. Заявивши, що Навальний після повернення в Росію повинен буде «процесуально коректно» здати аналізи, а інакше він уподібниться Аркадію Бабченку, який брав участь в інсценуванні власного вбивства, ведучий спробував зруйнувати репутацію однієї з найкращих лікарень світу – берлінської клініки Charité, де його лікують:
«… Вже неодноразово обманювали. Зокрема й безпосередньо берлінська клініка Charité. Мабуть, найяскравіший приклад політично мотивованої брехні з боку Charité – участь у виставі навколо Юлії Тимошенко, коли та за президентства Януковича рішенням суду за газові контракти з Росією потрапила до в’язниці. <…> Коли Юля сіла, то подумала, що єдиний спосіб вийти з-за ґрат – прикинутися хворою. Але оскільки до посадки Тимошенко бігала по 10 кілометрів, про що виходили цілі телерепортажі, то, аби знайти серйозні болячки в здоровому тілі, довелося потрудитися. Скаржитися почала Юлія Володимирівна на нестерпні болі в спині. Київські лікарі оглянули, знайшли невеличкий остеохондроз і легкий радикуліт. У народі лікується собачої шерстю. На допомогу викликали лікарів із берлінської клініки Charité. Вони приїжджають і з розумним виглядом говорять про дуже серйозний діагноз, що вимагає невідкладної операції на хребті і обов’язково в Німеччині. <…>
Коли в лютому 2014 го відбувся державний переворот у Києві і в’язницю відкрили, то Тимошенко, продовжуючи грати роль, з’явилася на майданній сцені в інвалідному візку. Ми це пам’ятаємо. Відзначившись, вона швиденько закинула реквізит. Обійшлося без операції. Зараз – у гарній формі після перенесеного коронавірусу».
Забув Кисельов розповісти тільки про те, що після звільнення в 2014 році Тимошенко на запрошення Ангели Меркель вирушила на лікування в ту ж клініку Charité, де провела 12 днів; саме там її поставили на ноги. І про те, що саме стан здоров’я у ті дні, швидше за все, завадив найвідомішому політв’язню України посісти місце в новій конфігурації влади. У версію про симуляцію, яку покривали мотивовані чи то політичним тиском, чи то великими грошима лікарі з Charité, один з яких навіть відпочивав на яхті з відомою українською фотомоделлю, що, на думку Кисельова, неможливо дозволити собі на зарплату лікаря, ці обставини біографії Тимошенко якось не вписуються.
Фіналом оповідання Кисельова став ще один приклад «недобросовісності» західноєвропейських лікарів, правда, вже без жодного стосунку до Charité:
«Для мене ця історія із псевдоотруєнням Навального – прямо дежавю. І хочеться себе вщипнути. Адже цей прийом – псевдоотруєння – вже раніше політично використовувався. На Україні. Віктором Ющенком. Кінець 2004 року. Я тоді працював у Києві на українському телеканалі ICTV. “Помаранчева” революція. Президентські вибори. Янукович – наступник Кучми. Ющенко – за “помаранчевих”, але шанси на перемогу дала лише історія із нібито “отруєнням” кандидата. Лікуватися Ющенко вирушає до австрійської клініки Rudolfinerhaus у Відні. Мовляв, отруєний діоксином, і, мовляв, навіть Росія винна. У справі маса незрозумілих речей, нестиковок, замовчувань, брехні. Терпіти все це було важко.
Колектив австрійської клініки, де лежав Ющенко зі спотвореним обличчям, набряклий і в гнійниках, розколовся. Про отруєння діоксином заявляли президент віденської клініки Rudolfinerhaus Міхаель Цимпфер і тамтешній український лікар-стажист Микола Корпан. Перший – з міркувань політичного замовлення згори, другий – в силу своїх пропомаранчевих симпатій.
У той час як головлікар клініки Лотар Віке мовчав, а отже, як мені здалося, не готовий був визнати отруєння на шкоду своїй професійній репутації. Тоді я сів у літак і полетів до чесного лікаря Лотара Віке за великим інтерв’ю. <…>
Чесного головлікаря клініки Rudolfinerhaus Лотара Віке після нашого інтерв’ю звільнили, а пресі наказали доктора Віке забути.
У Києві ж версія про отруєння Ющенка підхльоснула “помаранчеву” революцію, на президентських виборах влаштували неконституційний третій тур, де Ющенко переміг Януковича з мінімальною перевагою, набравши 51% з десятими. Україна змінила траєкторію, обравши антиросійський вектор. А отруєння Ющенка? Так і не було доведено, оскільки навіть ставши президентом, він відмовлявся процесуально коректно здати кров, у якій, якби він дійсно був отруєний, обов’язково повинні були б залишитися сліди діоксину.
Обличчя ж спотворене було, як потім довела слідча комісія Верховної Ради, невдалими косметичними процедурами з використанням стовбурових клітин, порушенням режиму після процедур, а також дивною дієтою, що поєднувала під час щедрої вечері в лазні коньяк, пиво і самогон, раків, сало і виноград. І як після такого вірити європейським клінікам і лабораторіям на слово? Адже проходили все це. І можна лише дивуватися, що нас знову удавано наївно просять просто вірити, “зізнатися”».
Те, що ця історія не має стосунку ні до Навального, ні до Charité (якщо не брати до уваги тієї курйозної обставини, що за кілька днів до виходу «Вестей недели» берлінську клініку чомусь звинуватив у неправдивому діагнозі Ющенка заступник голови комітету Ради Федерації у закордонних справах Володимир Джабаров) і сюжет побудований за принципом «на городі бузина, а в Києві Ющенко», – ще півбіди. Значно цікавішим є те, з якою впевненістю Кисельов оголошує правдивою версію про невдале омолодження за допомогою стовбурових клітин.
Версію цю ніхто, окрім Кисельова, зараз всерйоз не приймає. Джерелом версії, як розповіла ще в 2005 році «Газета.ru», була стаття з ефектним заголовком «Ющенка згубили ненароджені немовлята», що з’явилася незадовго до цього в російських ЗМІ як переклад із німецького видання Die Journalistuntersuchung . Автором статті значився такий собі Рудольф Дістль. Журналіста такого в Німеччині ніхто не знає, жодних слідів інших його матеріалів в інтернеті немає.
Втім, це саме по собі ще ні про що не говорить: можливо з якихось причин автору знадобився одноразовий псевдонім. Цікавіше інше: слідів німецького оригіналу статті теж немає. Як і самого видання Die Journalistuntersuchung. Так само із самим словом, винесеним у назву видання-примари, теж не все просто: в принципі, воно означає «журналістське розслідування», але в німецькій мові практично не вживається, пошуковики знаходять його тільки в зв’язку зі статтею загадкового Рудольфа Дістля. Як зауважило в 2005 році онлайн-видання «Україна шенгенська», яке відмовилося передруковувати статтю Дістля (зараз воно не існує, але текст замітки зберігся на деяких особистих сторінках), так перекладав із російської на німецьку вираз «журналістське розслідування» популярний тоді онлайн-перекладач Prompt. Сучасні перекладачі пропонують інші варіанти: Google Translate – journalistische Untersuchung, «Яндекс Перекладач» – Recherche, новий німецький перекладач DeepL – investigativer Journalismus, Enthüllungsjournalismus або Untersuchungsjournalismus.
Таким чином версія, яку Кисельов намагається видати за істину, судячи з усього, є старовинним фейком, вкинутим від імені неіснуючого журналіста через неіснуюче видання чи то українськими, чи то російськими фальсифікаторами.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
