Джерело: Іва Цой, для The Insider
14 червня, напередодні зустрічі з президентом США Джо Байденом, Володимир Путін дав інтерв’ю журналісту телекомпанії NBC Кіру Сіммонсу. Це перше за три роки інтерв’ю Путіна американському ЗМІ. Уже після публікації розшифровки на сайті Кремля журналісти виявили, що звідти зникли деякі гострі моменти – наприклад, згадка про видання «Медуза» і VTimes, а також фраза «Мені все одно» у відповідь на запитання про Олексія Навального. Однак і без цього інтерв’ю рясніє прикладами неправдивих висловлювань російського президента. Як завжди, в ньому він повторив свої старі фейки – і додав нові.
1. Про Афганістан і непередбачуваність американської зовнішньої політики
«Увесь час говорили про те, що війська в Афганістані залишатимуться. Потім раз, раптом – бум, війська з Афганістану виводяться. Це що стабільність, передбачуваність?»
Насправді питання щодо виведення військ з Афганістану піднімалося кожним американським президентом як мінімум з 2009 року. Тоді Барак Обама пообіцяв почати відправляти американських солдатів додому в 2011 році. Однак довгі роки американські лідери на словах декларували, що виведення військ ось-ось почнеться, але цього не відбувалося аж до кінця президентського терміну Дональда Трампа, який в лютому 2020 року підписав мирну угоду з талібами і почав скорочувати чисельність американських військ. Байден же, незважаючи на те, що майже за всіма пунктами внутрішньої політики протистояв Трампу, зберіг курс на скорочення присутності в Афганістані і лише продовжив відправку військовослужбовців додому до 11 вересня (Трамп хотів завершити процес до 1 травня). Таким чином виведення військ з Афганістану – це, якраз, один з найбільш наочних прикладів послідовності і передбачуваності зовнішньої політики США.
2. Про «відсутність доказів» кібератак Росії на інші країни
«Нас в чому тільки не звинувачували: у втручанні у вибори, кібератаках і таке інше. Причому жодного разу не спромоглися висунути якісь докази, просто голослівні звинувачення».
«Ви мені передаєте інформацію про те, хто сказав. Але де ж докази того, що це було зроблено насправді? Я Вам скажу: і це, і те, і той сказав, і цей сказав, – а докази де? На такі бездоказові звинувачення я можу Вам відповісти: можете скаржитися до Міжнародної ліги сексуальних реформ. Вас це влаштує? Але це ж просто розмова ні про що. Ну хоча б що-небудь покладіть на стіл, щоб ми могли подивитися і якось на це відреагувати. Але ж нічого цього немає».
«Це просто перетворюється на якийсь фарс, нескінченний фарс. Ви сказали: багато-багато доказів, – але жодного знову не навели. Це ж розмова в порожнечу, на користь бідних зовсім. Про що ми говоримо?»
Путін вже багато років ігнорує численні докази того, що кібератаки на супротивників Росії – від західних держав і міжнародних організацій до журналістів і опозиціонерів – здійснюють хакери, пов’язані з Кремлем. Докази ці багаторазово публікувалися як державами, так і міжнародними організаціями в сфері кібер-безпеки, а також журналістами.
Так, наприклад, в 2017 році, коли невідомі опублікували листи зі зламаного листування передвиборного штабу Еммануеля Макрона, в метаданих деяких з них хакери забули видалити ім’я Георгія Рошки, який, як з’ясував The Insider в результаті свого розслідування, є співробітником ГРУ з військової частини 26165 (хакерське угруповання Fancy Bear). Через рік Мін’юст США підтвердив дані The Insider і офіційно висунув звинувачення на адресу 12 військовослужбовців цієї військової частини, в зв’язку зі зламом серверів Демократичної партії США в 2016 році.
Пізніше прокуратура Німеччини виписала ордер на арешт головного підозрюваного в кібератаці на німецький Бундестаг Дмитра Бадіна, з того самого хакерського угруповання APT28 / Fancy Bear – хакери отримали доступ до пошти депутатів і парламентського офісу Ангели Меркель. The Insider і Bellingcat вдалося незалежно підтвердити причетність Бадіна до хакерів з ГРУ.
А в 2018 році в Нідерландах затримали чотирьох співробітників ГРУ – Олексія Моренця, Євгенія Серебрякова, Олега Сотникова і Олексія Мініна. Використовуючи «шпигунське обладнання», вони намагалися отримати незаконний доступ до мереж Організації із заборони хімічної зброї, яка в той час розслідувала отруєння екс-офіцера ГРУ Сергія Скрипаля в Солсбері і хімічної атаки в сирійському місті Дума. Під час затримання росіяни намагалися знищити свої телефонні апарати. У одного з них при собі був чек з таксі, який підтверджує, що він їхав з тієї самої військової частини 26165 на Комсомольському проспекті, будинок 20 в аеропорт Шереметьєво. Номери паспортів Моренця і Серебрякова відрізнялися на одну цифру (так само, як і паспорти «Руслана Бошірова» ти «Олександра Петрова», які намагалися отруїти Скрипаля). Були й інші докази того, що затримані працюють на ГРУ: у двох із них автомобілі були зареєстровані на адреси штаб-квартири ГРУ і Військової академії Міноборони. Bellingcat і The Insider з’ясували, що на адресу військової частини №26165 було зареєстровано автомобілі 305 співробітників, серед яких Олексій Моренець. У базі ГІБДД (Державтоінспекція МВС РФ) ці співробітники були вказані з усіма паспортними даними та мобільними телефонами, багато – із зазначенням цієї військової частини як місця роботи.
Серед інших цілей цього угруповання хакерів із ГРУ були МЗС Чехії, Польщі, Німеччини, Італії, Латвії, Естонії, України, Норвегії, Нідерландів та інших країн, Міноборони Данії, Італії та Німеччини, Бундестаг, НАТО, ОБСЄ, МОК, WADA, JIT, низка редакцій іноземних ЗМІ (в тому числі TV5Monde і Аль-Джазіра) а також десятки російських журналістів, опозиціонерів і членів НКО.
Це не єдине кремлівське хакерське угруповання, яке ловили за руку. У 2020 році Мін’юст США висунув звинувачення шести співробітникам ГРУ з військової частини 74455. Це угруповання, також відоме як Sandworm, звинувачують у найсерйозніших відомих кібератаках: створенні найбільш руйнівного на сьогодні вірусу NotPetya, відключенні електростанцій в Україні, атаках на військові об’єкти НАТО, зламі виборчкомів у США, спробі зриву Олімпійських Ігор в Південній Кореї та інших злочинах. The Insider вдалося переконатися в тому, що як мінімум троє з них – Ковальов, Пліскін, Фролов – дійсно служать у військовій частини 74455. Їхні автомобілі зареєстровані за адресою цієї частини: вулиця Свободи 21. Причому, як вдалося з’ясувати The Insider, двоє з трьох – Пліскін і Фролов – також регулярно паркують свої машини неподалік від вулиці Свободи. У Андрієнка автомобіль зареєстрований за адресою Хорошевське шосе 76б (штаб-квартира ГРУ).
3. Про закон щодо іноземних агентів
«Це не наш винахід, це ще в 30-і роки закон про іноземних агентів був прийнятий у США, і він набагато більш жорсткий, ніж у нас, спрямований в тому числі на запобігання втручанню у внутрішньополітичне життя Сполучених Штатів … В Америці давно ухвалений цей закон, він працює, і санкції набагато жорсткіші, ніж у нас, аж до позбавлення волі і таке інше».
Насправді навіть формально російський закон набагато жорсткіший, ніж американський. Від самого початку свого існування він не припускав тюремний термін, на відміну від прийнятого у США. Однак наприкінці 2020 року Путін підписав закон, який передбачає до п’яти років позбавлення волі, якщо «іноземний агент» відмовився подати повідомлення для включення до відповідного реєстру або надати звіт про свою діяльність. Закон вже набув чинності.
В американському законі FARA, ухваленому в США у 1938 році, покарання теж варіюється від штрафу до в’язниці. Від іноземних агентів в Штатах вимагають, щоб вони розкривали свої джерела фінансування, а на своїх інформаційних матеріалах вказували, в чиїх інтересах це поширюється. Однак там, на відміну від Росії, немає покарання за цитування іноагента без вказівки його статусу в ЗМІ. Відповідний закон Путін підписав наприкінці квітня 2021 року.
Ще більш кардинальні відмінності можна спостерігати на практиці: якщо в Росії останнім часом іноземними агентами почали оголошувати просто неугодні режиму ЗМІ і НКО (іноді просто, наприклад, за отриманий грант від Спілки журналістів Росії), то в США закон застосовується лише у виняткових випадках і на адресу безпосередньо афілійованих з державою медіа, наприклад телекомпанії RT, яка отримує гроші з бюджету РФ. Крім неї, в американському списку іноагентів знаходяться лише кілька китайських видань англійською мовою. І якщо для іноземного агента в Росії потрапляння до списку іноагентів загрожує частими перевірками, що ускладнюють діяльність організації, і втратою рекламодавців, що нерідко призводить до закриття видання, то у RT в США зараз немає ніяких проблем: навіть у себе на сайті вони не маркують себе «іноагентами», ігноруючи вимоги американського законодавства.
4. Про штурм Конгресу США і замах на Навального
«Я хочу Вас запитати: а ви наказали вбити жінку, яка увійшла в Конгрес і яку застрелив поліцейський? А Ви знаєте, що у вас 450 людей заарештовано після заходу в Конгрес? І вони прийшли не для того, щоб вкрасти там комп’ютер, вони прийшли з політичними вимогами. 450 людей заарештовано, їм загрожує тюремне ув’язнення від 15 до 25 років, і вони прийшли з політичними вимогами. Хіба це не переслідування за політичні погляди? Деяких звинувачують у змові з метою захоплення влади. Деяких взагалі в грабунках звинувачують. Вони прийшли не грабувати».
Абсолютно незрозуміло, чому Путін у відповідь на запитання американського журналіста про спробу вбивства Олексія Навального і його арешт почав говорити про силове захоплення Капітолію прихильниками Трампа на початку 2021 року. Нічим, окрім як бажанням змінити тему, це пояснити не можна. Але і тут він сказав неправду. Те, що в устах Путіна звучало як «захід у Конгрес з політичними вимогами» в дійсності було силовим проривом до будівлі парламенту в ході засідання із закликами до розправи над конгресменами та пограбуванням будівлі.
6 січня 2021 року озброєний натовп прихильників Трампа спробував запобігти передачі влади після його поразки на президентських виборах 2020 року і зірвати спільне засідання Конгресу, що зібралося для підрахунку голосів виборників, аби офіційно закріпити перемогу Джо Байдена. Комплекс Капітолія був заблокований, а депутати і співробітники були евакуйовані, в той час як бунтівники захопили і розграбували будівлю протягом декількох годин. Протестувальники били поліцейських Капітолію по голові свинцевими трубами та іншою зброєю, частина з якої була замаскована під флагштоки. Загинуло 5 людей, включаючи одного поліцейського. 15 поліцейських були госпіталізовані, більше 50 отримали поранення. Всього під час штурму постраждало більше 140 людей.
Нападники також встановили імітацію шибениці на території Капітолію і влаштували полювання за конгресменами. Деякі учасники заворушень скандували «Повісьте Майка Пенса» (через небажання Пенса ігнорувати результати виборів). Нападники розгромили і розграбували офіс спікера Палати представників Ненсі Пелосі, а також офіси інших членів Конгресу. В офісах Національного комітету Демократичної партії і Республіканського національного комітету були виявлені саморобні бомби, а в автомобілі біля Капітолію поліція знайшла коктейлі Молотова.
В рамках розслідування нападу ФБР відкрило понад 400 справ, було видано понад 500 повісток до суду і ордерів на обшук. Більше 500 чоловік були звинувачені у федеральних злочинах. Десятки людей, які були присутні в той день у Вашингтоні, округ Колумбія, зокрема й ті, хто брав участь у заворушеннях, були пізніше знайдені в базі даних ФБР із виявлення терористів, більшість з яких були прихильниками концепції переваги білої раси. Багатьом висунуто звинувачення в нападі на співробітників правоохоронних органів; насильницьке проникнення і хуліганство на території Капітолію; вторгнення; зриві засідання Конгресу; крадіжці або інших майнових злочинах; злочинах зі зброєю; погрозах і змові. Серед заарештованих – Річард Барнетт, лідер арканзаської організації із захисту прав на зброю, який вкрав лист зі столу Пелосі; Лонні Коффман, чия вантажівка був знайдена за два квартали від Капітолію з одинадцятьма саморобними бомбами, штурмовою гвинтівкою і пістолетом; Дуглас Дженсон, який очолював бунтівників, котрі переслідували офіцера поліції Капітолію; Роберт Кейт Пакер, який носив футболку з написом «Camp Auschwitz»; Вільям Меррі-молодший, який зірвав шматок таблички з прізвищем Пелосі над її кабінетом; і Адам Джонсон, який вкрав трибуну Пелосі.
Зазначимо, що навіть якщо б заарештовані в США нападники були не неонацистами, які намагалися вбити конгресменів, а зовсім безневинними протестувальниками, абсолютно незрозуміло, як саме це могло б слугувати виправданням для спроби співробітників ФСБ убити Навального.
5. Про перехоплення літака з Романом Протасевичем
«Ви знаєте, я не можу не згадати іншого випадку подібного штибу, коли літак Президента Болівії за наказом американської Адміністрації посадили у Відні. Борт №1 Президента, ось так примусово наказали сісти. Президента вивели з літака, обшукали літак, і Ви про це навіть не згадуєте. Ви вважаєте, це нормально? Там було добре, а Лукашенко вчинив погано? Послухайте, давайте якось будемо говорити однією мовою і якимись однаковими поняттями оперувати. Ось «Лукашенко – бандит». А там добре? Тоді в Болівії сприйняли це як загальнонаціональне приниження, але всі промовчали, щоб не загострювати відносини. Ніхто не згадує, і це, до речі, не єдиний випадок. Не єдиний. Ну так чого ж Лукашенко? Якщо це він, отже, ви показали йому приклад».
Російський президент повторив неодноразово до цього використаний приклад, за допомогою якого Олександра Лукашенка намагалися виправдати прокремлівські тролі і федеральні телеканали. Схожості між двома цими інцидентами немає ніякої. По-перше, літак з болівійським президентом Ево Моралесом не був перехоплений, а сам запросив посадку у Відні після того, як Франція, Іспанія, Португалія та Італія відмовили в доступі у їхній повітряний простір, імовірно через підозри, що на борту був колишній співробітник ЦРУ та АНБ Едвард Сноуден.
По-друге, різні дійові особи досі розходяться у версіях про те, чи був на борту обшук, чи ні. Заступник канцлера Австрії Міхаель Шпінделеггер заявив, що літак зазнав обшуку, хоча міністр оборони Болівії заперечував факт обшуку, заявивши, що Моралес відмовив у доступі до свого літака. Президент Австрії Хайнц Фішер пізніше пояснив, що співробітник аеропорту дійсно піднявся на борт літака, щоб з’ясувати, чому він приземлився у Відні, і повідомив про технічні проблеми, але «формальної перевірки не було». На наступний ранок президент Фішер зустрів президента Моралеса в своєму літаку і розділив із ним сніданок.
По-третє, те, що європейські країни діяли «за наказом американської адміністрації», – виключно трактування Путіна. Хоча згодом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Дженніфер Псакі визнала, що США «підтримували контакти з низкою країн по всьому світу, у яких був хоч якийсь шанс, що пан Сноуден приземлиться або навіть пролетить через їхні країни».
По-четверте, приниженням ця історія обернулася не для болівійців, а для самих європейських країн, які були змушені висловити офіційні вибачення уряду Болівії. Їхні дії також засудив генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, який заявив, що «глава держави та його або її літак користуються недоторканністю». Він також наголосив на важливості запобігання подібних інцидентів у майбутньому. Тому, згідно з логікою Путіна, Лукашенко як мінімум зобов’язаний вибачитися перед Грецією і Литвою за свої дії.
По-п’яте, президент Болівії летів на державному літаку, а не звичайним комерційним цивільним рейсом, як Протасевич. Лукашенко поставив під загрозу безпеку не тільки свого політичного супротивника, але й більше сотні випадкових людей – пасажирів того ж рейсу. Цей інцидент підпадає під порушення Чиказької конвенції 1944 року, яка встановлює правила доступу в повітряний простір і безпеку цивільних літаків.
6. Про усну обіцянку Горбачову не розширювати НАТО на схід
«В.Путін: У період Радянського Союзу ще Горбачову, він, слава богу, живий-здоровий, запитайте у нього, усно, але все-таки було обіцяно, що не буде розширення НАТО на схід. Ну і де ці обіцянки? Дві хвилі розширення …
К.Сіммонс: Де написано, де було закріплено цю обіцянку?
В.Путін: Ви молодець! Правильно, обдурили дурника на чотири кулачка – у нас так в народі кажуть. Треба все закріплювати на папері».
Путін знову повторив міф, який він транслював ще у фільмі Олівера Стоуна і який неодноразово розвіював той таки Горбачов. The Insider вже писав про це в матеріалі «Lie to me. 20 прикладів того, як Путін обдурив Олівера Стоуна».
«Що стосується «помилки» Горбачова, то в тих умовах навіть обговорювати подібне питання було юридично неможливо. До липня 1991 року існувало два військово-політичні блоки – НАТО і Організація Варшавського договору. Країни – члени ОВД це питання не ставили», – заявив колишній лідер СРСР. Раніше він уточнював, що в договорі «два плюс чотири» від 1990 року йшлося про території колишньої НДР, і в ньому обумовлювалося лише те, що там не можуть «розміщуватися атомна зброя та війська НАТО» і протягом декількох років повинна була скоротитися чисельність бундесверу. «Це все було зроблено», – зазначав Горбачов.
Напевне, мова йде про його невірно витлумачену фразу генсека НАТО Манфреда Вернера 17 травня 1990 року («сам факт, що ми готові не розміщувати війська НАТО поза межами території ФРН, дає Радянському Союзу тверді гарантії безпеки»), де мова йде про те, про що говорив і сам Горбачов, – про нерозміщення військ НАТО на території НДР.
Заяву із закликом до НАТО гарантувати Радянському Союзу нерозширення на схід робив міністр закордонних справ ФРН Ганс Геншер, але в НАТО на заклик не відгукнулися, та й сам цей заклик не був узгоджений із канцлером Гельмутом Колем.
7. Про Навального
«Для мене він один із громадян Російської Федерації, який засуджений російським судом і знаходиться в місцях позбавлення волі, таких багато … Тому не гірше, ніж до інших. Ніякого ексклюзиву нікому ми робити не повинні, і це неправильно буде, усі мають бути в рівному становищі, це називається «принцип найбільшого сприяння», не гірше, ніж будь-кому іншому».
На твердження Путіна про те, що Олексій Навальний перебуває в колонії, як і всі інші ув’язнені, відповіла дружина опозиціонера Юлія. Вона написала в своєму Instagram: «Вчора по телевізору Путіна показували, так він сказав, що Олексій перебуває в колонії, як усі. Хотілося б тоді і кожні три місяці тривале побачення, як у всіх». За словами Навальної, адміністрація колонії досі не дає її чоловікові право на тривалі побачення з родиною.
Можна згадати і причини, через які політик в кінці березня оголосив голодування. До нього не пускали лікарів і не давали ліків, незважаючи на болі в спині та нозі. Також майже відразу після прибуття в колонію його поставили на облік як «схильного до втечі» – і через цей статусу будили вночі кожного разу для перевірки. Навальний назвав це «тортурами безсонням». У відповідь на це ФСВП назвала стан опозиціонера «стабільним, задовільним». Відомство відкинуло скарги на «катування безсонням», заявивши, що співробітники ВК-2 «неухильно дотримуються права всіх засуджених на безперервний восьмигодинний сон».
І вже точно не до кожного ув’язненого надсилають вже згадувану Марію Бутіну, щоб потім оголосити його симулянтом на всіх федеральних каналах.
8. Про партнерство Росії з NASA і погрози Рогозіна
«В.Путін: Ми готові працювати зі Штатами в космосі, і, на мою думку, керівник NASA недавно якраз сказав, що не уявляє собі просто розвиток космічних програм без свого партнерства з Росією. Ми вітаємо цю заяву і цінуємо …
К.Сіммонс: Поясню. Очільник російського космічного агентства погрожував, що Росія вийде в 2025 році з міжнародного космічного проекту. Він говорив про санкції, кажучи про цю загрозу.
В.Путін: Я, чесно кажучи, не думаю, що пан Рогозін – таке прізвище керівника «Роскосмосу» – комусь погрожував в цьому плані. Я знаю його багато років і знаю, що він прихильник розвитку відносин зі Сполученими Штатами в цій сфері, в космосі.
Нещодавно, повторюю ще раз, керівник NASA висловився в такому ж ключі. Я особисто всіляко підтримую, і ми із задоволенням працювали всі ці роки і готовий працювати далі.
Просто Міжнародна космічна станція в силу технічних причин поступово закінчує свій ресурс, і, можливо, в цьому плані у «Роскосмосу» і немає планів продовження роботи. Але, наскільки я чув від американських партнерів, вони теж дивляться на майбутню співпрацю ось за цим напрямком якось по-своєму, але в цілому співпраця зі Сполученими Штатами в космосі, мені здається, є хорошим прикладом, де ми, незважаючи ні на які проблеми політичних відносин за останні роки, зуміли зберегти партнерство і з обох сторін цінуємо його. Тому я думаю, що Ви просто невірно зрозуміли керівника нашого космічного агентства».
Тут Путін збрехав цілих два рази. По-перше, він – ненавмисно або навмисно – неправильно процитував очільника NASA Білла Нельсона. Той назвав відносини з Росією «унікальними», однак нічого не сказав про те, що «не уявляє собі космічних програм без партнерства з Росією»:
«Якщо ви поговорите з російськими космічними працівниками, вони хочуть, щоб співпраця з американцями тривала. Я поговорив про це з Рогозіним. Я сказав: «Це унікальні відносини, в яких ми можемо жити в мирі, співпрацюючи один з одним, незалежно від того, в чому полягає наше суперництво на Землі». Ми партнери в космосі, і я не хочу, щоб це припинилося».
По-друге, слова Рогозіна про подальшу співпрацю зі США дійсно не можна трактувати інакше, ніж як погрозу або ультиматум. Той заявляв, що Росія буде готова залишитися на МКС і відмовитися від розгортання своєї власної орбітальної станції до 2030 року за умови, що США знімуть санкції з підприємств «Роскосмосу»: «Або ми працюємо разом, і тоді санкції треба знімати негайно, або ми разом працювати не будемо, і тоді будемо розгортати свою власну станцію».
9. Про плани Китаю силою захопити Тайвань
«К.Сіммонс: Дозвольте поставити ще по-іншому питання. Хочу просто зрозуміти взаємини між Китаєм і Росією та Америкою. Якщо, наприклад, Китайська визвольна армія на Тайвань увійде, як відреагує на це Росія?
В.Путін: Вам що, хіба відомо про плани Китаю військовим шляхом вирішувати проблему Тайваню? Мені про це нічого не відомо.
Як ми часто говоримо, в політиці недоречний умовний спосіб. Тому «якби, а що б як, а коли б» – я не можу коментувати нічого, що не є реаліями сьогоднішнього світу. Мені здається, просто це – Ви на мене не гнівайтесь, будь ласка, – питання в нікуди. Цього ж немає. Хіба Китай заявив про те, що він збирається військовим шляхом вирішувати проблеми Тайваню? До цього часу цього не сталося. Стільки років Китай розвиває відносини з Тайванем, там різні оцінки: в Штатах свої, в Китаї свої, на Тайвані, можливо, свої. Але, слава богу, до «гарячої» фази нічого не дійшло».
Погрози застосування військової сили проти Тайваню неодноразово звучали не тільки у державних китайських ЗМІ, але й із вуст голови КНР Сі Цзіньпіна. Наприклад, на початку 2019 року в промові, присвяченій 40-річчю початку поліпшення відносин з Тайванем, він повторив заклик Пекіна до мирного об’єднання на основі принципу «одна країна – дві системи», проте назвав возз’єднання неминучим і попередив, що Китай залишає за собою право застосувати силу.
«Ми не обіцяємо відмовитися від застосування сили і залишаємо за собою можливість використовувати всі необхідні засоби», – зазначив очільник КНР, додавши, що проблема носить внутрішній характер і що Китай не допустить «жодного зовнішнього втручання».
А на початку 2021 року офіційний представник міністерства оборони Китаю У Цянь виступив на захист військових дій біля Тайваню, заявивши, що вони є «необхідними діями для вирішення нинішньої ситуації з безпекою в Тайванській протоці і для захисту національного суверенітету і безпеки».
«Ми попереджаємо елементи «незалежності Тайваню» – ті, хто грається з вогнем, обпечуться, а незалежність Тайваню означає війну», – додав він.
Крім того, Китай останнім часом активізував навчання своєї армії в повітряному і морському просторі на території Тайваню.
10. Про закриття прикордонних переходів у Сирії
«Потрібно просто організувати гуманітарну допомогу людям незалежно від будь-якого політичного контексту. Але наші партнери на Заході, на сукупному Заході – і Штати, і європейці, – кажуть, що Асаду допомогу надавати не будемо. Але до чого тут Асад? Допоможіть людям, які потребують цієї допомоги, найелементарніші речі. Адже не знімають обмеження навіть на поставку медичного обладнання та лікарських препаратів навіть в умовах коронавірусної інфекції. Це просто негуманно. Нічим не можна пояснити таке жорстоке ставлення до людей.
Що стосується цих переходів для доставки гуманітарної допомоги: є ідлібська зона, там бойовики просто все грабують, людей вбивають і ґвалтують досі, і нічого. Ет-Танф – є така зона, яка контролюється, до речі, американськими військовими. Нещодавно ми теж спіймали групу бандитів, вони звідти прийшли і прямо говорять, що у них є певне завдання щодо російських військових об’єктів.
Що стосується прикордонних переходів, наша позиція полягає в тому, що потрібно надавати допомогу, як це і належить в усьому світі, як це прописано в нормах міжнародного гуманітарного права, через центральний уряд, не потрібно його дискримінувати. А якщо є підстави вважати, що центральний уряд Сирії щось там вкраде або розграбує, ну поставте, будь ласка, контроль з боку Міжнародного Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, проконтролюйте все це. Але я й не думаю, що хто-небудь в уряді Сирії зацікавлений у тому, щоб там щось красти з цієї гуманітарної допомоги, потрібно робити просто через центральний уряд. Ми в цьому сенсі підтримуємо Президента Асада, тому що інший спосіб поведінки – це підрив суверенітету Сирійської Арабської Республіки, ось і все».
Говорячи про те, що в ідлібській зоні людей «вбивають і ґвалтують», а в Ет-Танфі американські військові готують «бандитів» для нападу на російські військові об’єкти, Путін, очевидно, намагається виправдати нещодавнє закриття трьох пунктів пропуску – «Серакаб», «Мізнас» та « Абу-Зейдін». Однак він «забуває» про те, що з подачі Росії закриваються будь-які прикордонні переходи, непідконтрольні Дамаску.
Наприклад, до січня 2020 року Рада Безпеки ООН дозволяла своїм агентствам доставляти допомогу з північних та інших частин Іраку на північний схід Сирії через єдиний прикордонний перехід з Рабії в Іраку в Яарубійю на північному сході Сирії. Він в основному використовувався Всесвітньою організацією охорони здоров’я для забезпечення регіону медичною допомогою.
Радбез видав цей дозвіл у відповідь на вперту відмову сирійського уряду дати ООН та іншим організаціям дозвіл на постачання територій, які не перебувають під контролем Башара Асада.
Однак в кінці 2019 Росія і Китай наклали вето на резолюцію про надання Сирії транскордонної гуманітарної допомоги. Оскільки через місяць минав термін шестирічного мандата, Радбез під загрозою ще одного вето з боку Росії змушений був виключити два з чотирьох пунктів надання гуманітарної допомоги – Яарубійю і Рамту, зупинивши допомогу північному сходу і півдню Сирії. «Скорочення пунктів пропуску з чотирьох до двох обумовлено тим, що йорданський («Рамта») та іракський («Яарубійя») фактично більше не використовуються», – зазначалося в заяві МЗС РФ. І жодного слова про те, що там «вбивають і ґвалтують» або «готують бойовиків».
За заявою Human Rights Watch, зробленою у квітні 2020 року, закриття цих пунктів призвело до того, що сирійські громадяни недоотримали гуманітарної допомоги на $ 40 млрд, з яких $ 30 млрд призначалося на охорону здоров’я, зокрема й на боротьбу із Covid-19. На цьому тлі звинувачення Путіна в тому, що західні країни не знімають обмеження на поставку ліків і медичного обладнання до Сирії навіть в умовах спалаху коронавірусної інфекції, виглядають досить лицемірно. І США, і Європа як і раніше надають допомогу сирійським громадянам в обхід президента Башара Асада. З початком пандемії ця допомога тільки збільшилася.
Джерело: Іва Цой, для The Insider
