Джерело: EU vs Disinfo
У вересні минулого року ми показали, як російське МЗС намагалося звести наклеп на країни Балтії, заявляючи, що вони так і не стали демократичними державами, які поважають верховенство закону. Незважаючи на отриману відсіч, кремлівська кампанія з дезінформації знову набрала обертів у зв’язку з перенесеним парадом Перемоги, присвяченим 75-й річниці Другої світової війни.
Цього разу все почалося з того, що Посольство Росії в Естонії поділилося у своєму акаунті в Twitter статтею з сайту Russia Beyond під назвою «Чому Прибалтика так добре жила за радянських часів».
Сама стаття, що ґрунтується на серії глянцевих фотографій окупованих Радянським Союзом Естонії, Латвії та Литви в 1960-х, 1970-х і 1980-х роках, покликана зобразити країни Балтії як найбільш привілейовані республіки в СРСР і продемонструвати «найкраще з того, що могла запропонувати ця гігантська країна [тобто СРСР]». Але у статті нічого не говориться про те, що країни Балтії були незаконно анексовані радянським режимом і продовжували чинити опір – спочатку збройний, а потім мирний – протягом десятиліть окупації.
У статті робиться низка заяв, які ґрунтуються на наративах прокремлівської дезінформації, і опускаються не надто привабливі аспекти, що можна розуміти тільки як усвідомлений вибір редакції з метою відбілювання радянської окупації. Наприклад, у статті стверджується, що «радикальні реформи в радянському стилі того часу застосовувалися з набагато більшою обережністю» в країнах Балтії. При цьому радянські репресії в статті навіть не згадуються. Примітно, що сама стаття була опублікована в середині червня, коли країни Балтії відзначають річницю масової депортації свого населення до Сибіру.
Стаття також включає в себе безліч класичних дезінформаційних наративів. Наприклад:
«Латвія, Естонія і Литва вважалися одними з найбільш привілейованих із 16 республік СРСР».
Коли ваша країна окупована, завжди приємно знати, що це привілей. Принаймні, у свідомості окупанта.
16 республік було до 1956 року, після їх стало 15.
«Прибалтійські «території» з латиським, литовським та естонським населенням, що мешкало там, завжди мали особливий статус як в складі Російської імперії, так і в СРСР. Радянська влада завжди намагалися враховувати особливі історичні та економічні обставини цього «європейського» регіону, який настільки сильно відрізнявся від решти країни».
Країни Балтії були і залишаються частиною Європи. Домінуючою мовою в СРСР була російська, і вона активно пропагувалася у школах та громадському житті на шкоду місцевим мовам.
У статті також стверджується, що Радянський Союз підтримував національну культуру, тоді як насправді культура була слугою режиму. Після Другої світової війни в Радянському Союзі переважав строгий канон сталінського соцреалізму, згідно з яким художникам доводилося в реалістичній манері втілювати ідеологічні послання Комуністичної партії. Після смерті Сталіна радянське суспільство стало більш ліберальним, а вимоги Комуністичної партії до мистецтва стали менш суворими, проте офіційні приписи щодо радянської культури зберігалися до 1980-х років.
«На розвиток радянських прибалтійських республік виділялися великі фінансові кошти».
Контрольований Москвою розвиток високоцентралізованої і планової економіки призвів до постійної нестачі товарів загального призначення, примусової індустріалізації без урахування інтересів місцевих громад і прибуття до країн Балтії робітників-мігрантів із усього Радянського Союзу. До 1989 року естонці становили лише 61,5% від загальної чисельності населення своєї країни. У Латвії відповідний показник склав 52%.
«Як результат, рівень життя радянських Латвії, Естонії і Литви був вищим, ніж у більшості інших республік СРСР, зарплати більшими у 2-3 рази, а люди менше відчували дефіцит продовольчих товарів, одягу тощо».
До чого така скромність? За словами представника Державної планової комісії Естонської РСР, у 1980 році національний дохід на душу населення в Естонії був вищим, ніж у Великобританії, Норвегії або Фінляндії. Однак більш реалістичні, хоча й приблизні, оцінки вказують на те, що ВНП Естонії до кінця 1980-х років становив 2200-2300 доларів США на душу населення , що відповідає рівню Угорщини, а не Фінляндії, ВВП якої насправді був у той час в десять разів вищим.
Хороший огляд життя за радянського правління також міститься на власному каналі сайту Russia Beyond на YouTube. У відео, опублікованому в 2018 році, ведуча говорить про те, що «є люди, які прожили більшу частину свого життя за часів радянської влади, і у них немає жодного бажання повертатися назад. Для них спогади про безкінечні черги в магазинах і медичних установах, партійні збори, цензуру та підслуховування, безпорадність людини, яка стикається з суспільством, пригноблення з боку уряду і злидні переважують будь-які вигоди, які надає соціалізм. Країна була ізольована, закрита для зовнішнього світу. Групи на кшталт The Beatles і Rolling Stones були заборонені, книги були заборонені [державою були заборонені всі книги, які вважалися загрозою для партії – EUvsDisinfo], джинси було неможливо дістати. Тому красива картинка, намальована ностальгією за СРСР, значною мірою є спотвореним уявленням про власну юність, або результатом поганого знання історії, коли позитивні моменти перебільшуються, а негативні або забуваються зовсім, або значно применшуються».
Дмитро Теперік, член правління Міжнародного центру оборони і безпеки, зазначає, що Кремль може надихнути своїх прихильників спробувати послабити або скомпрометувати досягнення Заходу і відкритого суспільства. Однак «він на подив безсилий у своїх посередніх спробах створити нові позитивні смисли, підбадьорливо привабливі наративи і оптимістичні перспективи».
У ситуації, коли здається, що тільки в минулому було світле майбутнє, перекручування фактів і ретельний відбір зображень на підтримку наративів Кремля є перевіреною часом тактикою, спрямованою на представлення неприємних сторінок радянської історії в більш привабливому вигляді.
Джерело: EU vs Disinfo
