Автор: Скотт Сун
Оригінал публікації можна прочитати тут.
Нещодавно оприлюднене «Опитування щодо дезінформації 2025 року» змальовує чітку картину: дезінформація на Тайвані вже не є епізодичним явищем, пов’язаним із політичними маніпуляціями, — вона стала постійною ознакою інформаційного середовища.
Переважна більшість респондентів — 96,52% — повідомила, що стикалася з неправдивою інформацією, а 96,81% вважають, що вона вже серйозно вплинула на суспільство.
Звіт підготовлено за фінансування Центру досліджень соціальної стійкості Тайваню при Національному тайванському університеті (NTU). Дослідження провели професорка Хун Чень-Лін і доцент Джеррі Сє Цзі-Лун з NTU разом із дослідником Ґреґом Шень Чжи-Сінем з Інституту політичних наук Академії Сініка. Результати було оприлюднено 30 квітня 2026 року.
На цьому тлі суспільні очікування щодо протидії дезінформації є помітно високими. Понад 90% опитаних підтримують ухвалення державою законодавства для регулювання дезінформації, а 76,6% вважають, що технологічні компанії мають активніше обмежувати її поширення — навіть якщо це може позначитися на свободі висловлювання. Крім того, 90,7% підтримують більшу прозорість алгоритмів платформ, а більшість переконана, що платформи повинні нести більшу відповідальність за якість інформації в мережі.
Водночас змінюється і сама природа дезінформації. Окрім піднесення генеративного ШІ, потужним чинником, що формує цей ландшафт, стали шахрайські схеми. За даними опитування, 75% респондентів отримували підозрілі повідомлення інвестиційної тематики, а понад 90% вважають, що саме шахрайські угруповання нині є головними виробниками дезінформації.
Ці висновки суголосні з глобальними занепокоєннями. У «Звіті про глобальні ризики 2026» Всесвітнього економічного форуму дезінформація посідає друге місце серед найзначніших короткострокових глобальних ризиків, що засвідчує, як зниження доброчесності інформації та стрімкий розвиток технологій ШІ прискорюють поширення неправдивого й оманливого контенту.
Від політичних маніпуляцій до фінансових шахрайств
Одна з найпомітніших змін, зафіксованих опитуванням, — це трансформація джерел і тем дезінформації. Якщо попередні дослідження здебільшого зосереджувалися на політично вмотивованій дезінформації, то опитування 2025 року показує: шахрайський контент — насамперед інвестиційні афери та викрадення персональних даних — випередив політичні наративи і став найпоширенішим типом дезінформації, з яким стикається громадськість.
Результати свідчать, що інвестиційні шахрайства є найчастішою формою дезінформації, з якою мають справу респонденти; далі йде політичний контент, а повідомлення про викрадення персональних даних також посідають високі позиції.
Ця зміна відображається і в тому, як респонденти сприймають джерела дезінформації: аж 94,77 % вважають, що шахрайські угруповання продукують неправдиву інформацію «часто або щодня», — значно більше, ніж іноземні актори (71 %), політики (72,71 %) чи представники медіа.
Упевненість і сліпі зони в добу ШІ
Попри дедалі більшу складність дезінформації, багато людей і далі покладаються передусім на власне судження, оцінюючи інформацію. Опитування показує, що більшість респондентів (63,85 %) схильна визначати достовірність інформації на основі власних знань і досвіду, а не за допомогою систематичних методів перевірки — як-от перевірка джерел чи звернення до надійних довідкових ресурсів.
Водночас понад 70 % опитаних висловили впевненість у своїй здатності розпізнавати неправдивий контент, згенерований ШІ, — і ця разюча самовпевненість не завжди відповідає дійсності.
Експерти застерігають, що покладання на інтуїцію може створювати суттєві сліпі зони. Навіть фахівці, які професійно протидіють шахрайству, визнають, що стрімко еволюційні ШІ-афери буває важко розпізнати в реальному часі. Подекуди, щоб навчитися відрізняти справжній контент від зманіпульованого, потрібен багаторазовий досвід — або й власне потрапляння на гачок шахраїв, перш ніж закономірності стануть очевидними.
Особливо тривожною тенденцією є поява так званих «ШІ-лікарів». Це можуть бути як цілковито вигадані персонажі, так і реальні медики, чиї зовнішність і голос зманіпульовані.
Спершу такий контент може поширювати на перший погляд безневинні поради щодо здоров’я чи рекламувати харчові добавки, але за певних обставин — наприклад, під час виборів — він здатен швидко переходити до трансляції політично вмотивованих наративів. Як зазначила Хуан Чжао-Хуей, членкиня правління Тайванського центру перевірки фактів, такі явища «не лише виманюють у людей гроші, а й можуть маніпулювати їхнім мисленням».
Закриті месенджери та важливість модерації
Опитування також досліджує динаміку дезінформації в закритих месенджерах, як-от LINE, який широко використовується на Тайвані. Оскільки ці простори не є публічно видимими, їх традиційно було складно вивчати.
Цього року дослідники провели експеримент із конджойнт-аналізом, класифікувавши групи в LINE за шістьма чинниками — зокрема складом учасників, темами обговорень, політичною орієнтацією, джерелами інформації, механізмами модерації та розміром групи, — щоб визначити, які типи груп сприймаються як найуразливіші до дезінформації.
Висновок однозначний: модерація — найважливіший чинник у запобіганні поширенню дезінформації. Групи, що є дуже активними, але позбавленими нагляду, або ж такі, де більшість учасників залишаються пасивними, вважаються особливо вразливими. Натомість групи з активними адміністраторами чи механізмами перевірки фактів створюють відчуття підзвітності, що зменшує ймовірність поширення неправдивої інформації та підвищує довіру між учасниками.
Водночас має значення і склад групи. Респонденти схильні вважати групи, присвячені інвестиціям чи політиці, особливо схильними до дезінформації. Групи, що складаються з незнайомців зі спільними інтересами, також сприймаються як менш надійні, а отже, анонімність відіграє суттєву роль у формуванні уявлень про достовірність.
Пошукові системи як ключова брама дезінформації
Ще один важливий висновок стосується того, як люди стикаються з дезінформацією. Майже 90% респондентів вважають, що пошукові системи часто наражають користувачів на неправдиву інформацію, що робить їх найзначнішим каналом; далі йдуть месенджери та соціальні мережі.
Це свідчить, що ризики дезінформації не обмежуються соціальними мережами — вони структурно вбудовані в ширшу інформаційну екосистему. Від пошукової видачі до рекомендаційних систем — механізми, що спрямовують користувачів до інформації, водночас можуть посилювати їхній контакт з оманливим або неправдивим контентом.
Зростання запиту на регулювання та відповідальність платформ
Суспільні очікування щодо протидії дезінформації є високими. Понад 90 % респондентів підтримують державне законодавче регулювання дезінформації, а 76,6 % вважають, що технологічні компанії мають обмежувати її поширення — навіть якщо це може позначитися на свободі висловлювання.
Крім того, 90,7 % підтримують політики, що вимагають більшої прозорості алгоритмів платформ, а більшість переконана, що платформи повинні брати на себе більшу відповідальність за якість інформації в мережі.
Ці результати відображають дедалі ширший консенсус: боротьба з дезінформацією — це не лише індивідуальна відповідальність, а й спільний обов’язок урядів, платформ і суспільства загалом.
Зростання обізнаності та довіри до фактчекінгу
Попри всі виклики, опитування дає й обнадійливі сигнали. Обізнаність громадськості про фактчекінгові організації, користування їхніми послугами та довіра до них суттєво зросли. Нині про фактчекінгові організації знають приблизно 79,23 % респондентів — різке зростання порівняно з 58,6 % у 2023 році, — а 67,49 % повідомляють, що користувалися послугами перевірки фактів. Майже 70 % позитивно оцінюють ці організації.
Хоча фактчекінг на Тайвані нерідко звинувачують у політичній упередженості, дані свідчать, що суспільна довіра залишається міцною. Це означає, що фактчекінг і надалі відіграє ключову роль у підтриманні доброчесності інформації та суспільного розуміння.
Методологія
Опитування проведено через платформу веб-опитувань Національного тайванського університету. Його цільовою аудиторією були мешканці Тайваню віком від 20 років; дані збирали з 25 до 30 жовтня 2025 року. Дослідницька група здійснила три раунди вибірки з бази учасників платформи, отримавши загалом 2 755 валідних відповідей. Похибка становить ±1,87%.
Примітка редакції: цю статтю спочатку опубліковано китайською мовою; її перекладено за допомогою ШІ та ретельно вичитано й відредаговано для міжнародної аудиторії.
Перепубліковано з вебсайту TFC у співпраці зі StopFake в межах Ukraine–Taiwan Initiative for Election Information Resilience.
