Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

У Москві визначили курс нової політичної історії Росії. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 3-5 листопада 2023 року.

  1. У пошуках української зброї у ХАМАС Москва вийде на себе
  2. РФ і КНДР навчають Ізраїль правам людини
  3. Внесок РПЦ у депортацію українців
  4. Ординські хроніки від Путіна

У пошуках української зброї у ХАМАС Москва вийде на себе

Росія регулярно педалює тему нібито корупційного продажу зброї, яку Україні надали західні партнери. Зі зрозумілих причин, з недавніх пір популярним напрямком такого «експорту» став Близький Схід. На цю тему проводяться «розслідування», за результатами яких, наприклад, пропагандист Гагін стверджує, що зброя потрапляє до «різних зацікавлених організацій».

НАСПРАВДІ, навіщо Україні (яка сама конче потребує сучасної західної зброї), продавати її «наліво», пропаганда не пояснює. Просто продовжує завзято штампувати подібні сюжети. Минулого тижня, нагадаємо, стало відомо, що ХАМАС мало того, що  допустив знімальну групу RT у тунелі під Сектором Гази (чи не єдину зі світових ЗМІ), так ще й не приховував ліцензійні автомати Калашнікова та сучасні російські протитанкові ракети «Корнет» у своєму розпорядженні. Звісно, у сюжеті немає ані натяку, ані згадок про «зброю з України» на кшталт NLAW, Javelin чи інших західних зразків. Тих, про наявність яких Гагін так завзято переконував аудиторію «РИА Новости», що здається, зумів переконати також ізраїльський «11-й канал».

Зі свого боку американський посол в Україні Бріджит Брінк у коментарі Fox News заявила, що посольство США здійснює посилений нагляд за допомогою Україні – цим займається третина персоналу представництва, а також представники Офісу генерального інспектора з трьох різних відомств. «Можу сказати, що жодна одиниця техніки не була використана не за призначенням. Так само як і жодна одиниця гуманітарної допомоги чи будь-якої іншої прямої бюджетної підтримки чи інших видів допомоги», – наголосила Брінк.

Як вже не раз траплялося, Москва у продукуванні фейкових звинувачень проти Києва, у підсумку вийшла сама на себе. Адже російська пропаганда черпає натхнення для своїх «викриттів», стоячи перед дзеркалом.

РФ і КНДР навчають Ізраїль правам людини

Іншою актуальною темою пропаганди є «порушення Ізраїлем прав людини під час спецоперації  в Секторі Газа». Просувається вона усіма можливими засобами. У тому числі із застосуванням таких екзотичних захисників прав людини як Кім Чен Ин.

НАСПРАВДІ, тут не витримав вже сам Ізраїль. «Росія використовує атаку ХАМАС на Ізраїль у найбільш збочений спосіб, щоб відвернути увагу світу від війни в Україні», – заявив постійний представник країни при ООН Гілад Ердан.

«Смішно чути саме від представника Росії мораль на адресу Ізраїлю з приводу прав людини та міжнародного права. Представник країни, яку виключили із Ради ООН з прав людини, розмірковує про мораль. Росія — остання, хто нас повчатиме. Всім зрозуміло, як Москва відреагувала б, якби тисячі її громадян було вбито чи викрадено терористами», — сказав Ердан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Публічні подяки та регулярні візити до Москви: взаємини Росії з ХАМАС

Так ізраїльський дипломат відповів на слова постпреда РФ при ООН Небензі, який раніше відмовив Ізраїлю у праві на самооборону: «В Ізраїля, як у держави-окупанта, права на самооборону немає, що підтверджено консультативним висновком Міжнародного суду в 2004 році».

Навіть тут Небензя збрехав. І не тому, що не визнає Росію державою-окупантом, а тому, що в документі, на який він посилається, не йдеться про відсутність в Ізраїля права на самооборону. Лише зазначається, що це право не дозволяє будувати роздільний бар’єр на території, яку ООН визнає окупованою.

Внесок РПЦ у депортацію українців

4 листопада СБУ повідомила про підозру громадянину РФ Володимиру Гундяєву, який під ім’ям Кирил працює патріархом РПЦ. Гундяєва звинувачують за статтями про посягання на територіальну цілісність України та виправдовування збройної агресії РФ. За даними слідства, він використав підконтрольні йому релігійні громади РПЦ, а також представників УПЦ (МП) в Україні для поширення пропаганди. Вже зібрана відповідна доказова база.

А сам російський патріарх у день так званої народної єдності 4 листопада (напередодні якого дагестанські діти заявили, що готові «різати єврейців») раптом «знайшов» на антресолях своєї резиденції у Передєлкіно втрачений оригінал ікони Казанської Божої матері.

НАСПРАВДІ, антиісторичністю своєї «знахідки» патріарх настільки усіх розсмішив, що була змушена виправдовуватись навіть його прес-служба, мовляв, «ЗМІ не так зрозуміли».

Мабуть, всі «не так зрозуміли» і слова патріарха під час проповіді 4 листопада. Бо на сайті РПЦ вирізали фрагмент, де Гундяєв згадує про «ворога у Кремлі». Хоча ці слова стосувалися не того, про кого всі подумали, а поляків під час Смути у 17 столітті: «Ворог був вигнаний з Кремля, а потім з Москви, а потім і з Росії, і країна набула своєї свободи».

Але з «ворогами у Кремлі» та іншими алюзіями, нехай розбираються у Москві. А щодо України, то крім перерахованих Гундяєву статей Кримінального кодексу, на окрему згадку заслуговує участь РПЦ у депортації українців. Науковець, історик-міжнародник, релігієзнавець Владислав Гаврилов вказує, що найвідомішими місцями утримання депортованих українців є монастирі та благодійні заклади єпархій, розташовані у прикордонних областях. У дописі від 26 лютого 2022 року на офіційному сайті Московського Патріархату йдеться про розміщення 30 депортованих українців на території Іверського жіночого монастиря Ростовської єпархії, 23 – у Новочеркаську (21 з них – вихованці дитячого будинку з Донецької області), 40 осіб у церковному закладі Шахтинської єпархії Донської митрополії. У звіті про «допомогу біженцям» від 20 квітня 2022 року також йдеться про притулки в станиці Маницькій Каменськ-Шахтинського району, церковні пункти розміщення біженців в Успенському монастирі Тверської єпархії, єпархіальний центр матері та дитини в Бєлгороді, Ковалівський дитячий будинок Костромської єпархії.

За 9 місяців повномасштабного вторгнення географія єпархій, які «допомагають» депортованим українцям, значно розширилася. Якщо в перших звітах від березня 2022 року офіційний сайт Відділу з питань благодійності та соціального служіння РПЦ згадував близько 30-40 єпархій, то вже 19 квітня 2022 року їх кількість зросла до 52. А в офіційному звіті від 17 листопада 2022 року озвучено 58 церковних установ, де утримують примусово переміщених українців.

Ординські хроніки від Путіна

А московські псевдоісторичні пошуки «власного шляху Росії», як і заведено, продовжив особисто Путін. Він пояснив, що російські князі вклонялися ординським ханам, щоб протистояти Заходу. І багато в чому те саме відбувається нині в Росії. 

Диктатор навів приклад Олександра Невського: «Він їздив до Орди, вклонявся ординським ханам, отримував ярлик на князювання передусім тому, щоб ефективно протистояти нашестю Заходу. Чому? Тому що ординці поводилися нахабно, жорстоко, але не торкалися головного — нашої мови, традицій, культури, на що претендували західні завойовники. За цей вибір Невського й шанують як святого».

НАСПРАВДІ, це пояснення одразу ж породило чудову карикатуру, яка пояснює увесь той мотлох, що наразі є в голові Путіна.

Крім того, це своєрідне пояснення, чому Путін регулярно домагається прихильності Сі Цзіньпіна.

Але, як вважають експерти, передусім це сигнал про чергове радикальне перезавантаження російської державної ідеології. Адже головним історичним наративом завжди вважалося, що саме Русь врятувала Захід від навали Орди. 

Тепер новий «курс партії та уряду» полягає в тому, що Захід підступніший за татаро-монголів, а ординські хани в новому, путінському, курсі політичної історії Росії постають чи не єдиними її стратегічними партнерами. Отже, придворний історик Мединський знову має непочатий край роботи. Переписувати історію Росії тепер доведеться вже з самого початку. Але йому не звикати. 

Кого дійсно шкода у цій черговій «передєлкінській» історії – дітей, яким томитися під путінським ярмом і пролежувати на патріарших антресолях свідомості доведеться ще дуже довго. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки