Джерело: Павло Казарін, спеціально для Крым.Реалии
На російські вулиці готується вийти протестувати покоління дітей.
Ті, хто встиг народитися за правління Путіна. Ті, хто ріс в епоху «вставання з колін». Можновладці обурені, погрожують карами соцмережам, шукають змову і натякають на наслідки. Нічого дивного. Якщо діти відкидають те, що було побудовано батьками, то це виглядає як ляпас.
З їхніми батьками російська влада встигла домовитися. Ще в нульові, коли запропонувала їм соціальний контракт. Батьки відмовилися від прав і свобод в обмін на стабільність і зростання доходів. Особливо недовірливих Кремль лякав дев’яностими, запевняючи, що тільки вони народжуються з демократії та гласності.
НИНІШНІ РОСІЙСЬКІ ПІДЛІТКИ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ СПОСТЕРІГАЮТЬ КРАЇНУ, яка ПОСЛІДОВНО ЗАКРУЧУє ГАЙКИ
Але це порівняння все гірше працює для нинішніх підлітків. Вони самі – діти дев’яностих. Їх складно налякати словом, яке не несе для них асоціацій. Зате все своє життя вони спостерігають країну, де послідовно закручують гайки. Російська влада старіє разом із президентом – і в результаті з кожним роком стає все менш гнучкою і все менш адаптивною. Більш того – вона стає все більш антимолодіжною.
Ті, хто в Росії тільки-но встиг отримати паспорт, усе своє свідоме життя провели у посткримській реальності. Падав курс рубля. Спортсменів ловили на допінгу. Кондовий патріотизм лився з екранів. Їхні вчителі фальсифікували вибори. Їхні батьки лицемірно відмовчувалися.
Усі ці роки їхню країну ловили на злочинах. Святенництво ставало нормою. Договір, укладений батьками, відгукнувся молоді держпропагандою і доносами. Забитими соціальними ліфтами і цензурою. Влада може бути впевнена, що свою частину договору вона виконує. Але вона укладала його не з ними.
Тепер всі офіційні рупори будуть запевняти, що залаштунки готуються «використовувати дітей». І це найбільш ідіотський спосіб реакції на ситуацію. Тому що вихід на вулицю для молодих – це заявка на суб’єктність. Заявка на право бути почутими. А відмова у цій самій суб’єктності («ви не самостійні і вас використовують») – лише виконає роль бензину для цього котла настроїв.
ВИХІД НА ВУЛИЦЮ ДЛЯ МОЛОДИХ – ЦЕ ЗАЯВКА НА СУБ’ЄКТНІСТЬ
Усе, що їм готовий запропонувати Кремль, – це образ минулого. Або образ «величі», знайдений в радянських засіках і зліплений за імперськими лекалами. Або образ «ліхіх дев’яностих» – як антитезу стабільності. У влади немає образу майбутнього – бо вона не мислить цією категорією. Вона намагається реанімувати імперський труп і щиро дивується, чому подібне не викликає екстаз у тих, хто молодший.
Покоління дітей виросло в становому суспільстві. Соціальні вершини облюбували ті, кому пощастило. Показна розкіш всіх, хто знайшов собі місце під сонцем. Запит на справедливість приречений бути без відповіді. Зокрема, і на справедливість соціальну.
Рік тому їм сказали, що Путін може просидіти до 2036 року. Ті, хто народився в рік його першої присяги, встигнуть до того моменту розміняти четвертий десяток. Прекрасна забетонована реальність, у якій час працює проти тебе. У якій навіть вулиці Білорусі виглядають як торжество вільнодумства.
уСЕ, ЩО ГОТОВИЙ ЗАПРОПОНУВАТИ КРЕМЛЬ, – ЦЕ ОБРАЗ МИНУЛОГО
Тепер російська влада шукає в тому, що відбувається, підступи залаштунків. Що й не дивно. Сама спроба вбити Навального за допомогою хімічної зброї означає, що його статус для російської влади остаточно змінився. Відтепер він не «свій бунтар». Відтепер він «агент впливу» і «зрадник». А тому будь-який протестний мітинг під його прапорами відтепер сприймається в Кремлі не як доморосле обурення, а як імпорт нестабільності. А це вже не поліцейська завдання, а військове.
І найбільш жалюгідними на цьому тлі виглядають батьки. Ті самі, що обміняли двадцять років тому свободу на холодильник. Причому не тільки свою, але й свободу наступного покоління. І тепер вони старанно шукають тих, хто змусив покоління дітей виходити на протести. Що ж, для них є гарна новина.
Достатньо підійти до дзеркала.
Джерело: Павло Казарін, спеціально для Крым.Реалии
