Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
У 20-ті роковини терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні Первый канал показав документальний фільм із назвою «20 років потому. Загадка одинадцятого вересня». Назва вводить в оману: цей американський фільм знято ще у 2007 році. Автори стрічки Софія Шафкат (псевдонім – Смоллсторм) і Бред Уодделл намагаються довести, що вежі нью-йоркського Всесвітнього торгового центру зруйнувалися не від того, що в них врізалися викрадені терористами літаки, а від заздалегідь закладеної всередину вибухівки.
Основні тези авторів такі. Конструкція «веж-близнюків» була розроблена з урахуванням можливості випадкового зіткнення літака з будівлею, оскільки у Нью-Йорку уже був такий випадок: у 1945 році бомбардувальник, який збився зі шляху в густому тумані, врізався в Empire State Building. Конструкцію розраховували так, щоб вежі витримали влучення найважчого на ті часи літака – Boeing 707. 11 вересня 2011 року в вежі врізалися два Boeing 767. В офіційному звіті про розслідування катастрофи зазначалося, що цей літак важчий, ніж 707, має великі запаси пального і летить швидше.
Далі у фільмі заявляють, що Boeing 767 менший, ніж 707, і показують невідомо звідки взяті дані, з яких випливає, що максимальна злітна маса Boeing 767 – всього лише 300 000 фунтів (136 078 кг), менше, ніж у Boeing 707 (333 600 фунтів). Насправді один із літаків, які врізалися в башти, – Boeing 767-223ER (максимальна злітна маса 395 000 фунтів), другий – Boeing 767-222 (315 000 фунтів). Таким чином, тільки один із двох літаків був легше того, на який розраховувалися конструкції будівлі. Але при цьому автори тут же забувають, що інженери враховували можливість не теракту (в 1960-х це навряд чи могло б прийти комусь у голову), а випадкового зіткнення в тумані; в цій ситуації літак, який намагається знайти аеропорт, летів би на невеликій швидкості.
Наступна думка авторів: хоча ємність паливних баків у Boeing 767 більша, ніж у 707, літак завжди заправляють такою кількістю палива, яка необхідна для польоту. Але вони знову забувають додати, що інженери, які конструювати вежі, передбачали ймовірність катастрофи, коли в них врізається літак, що йде на посадку і втратив орієнтацію в тумані; інакше він не опинився б на такій невеликій висоті. Тобто більша частина палива у нього до цього моменту мала бути витрачена. А обидва викрадених літаки виконували рейси за маршрутом Бостон – Лос-Анджелес. Поглянувши на карту США, неважко зрозуміти, що більша частина палива ще була в їхніх баках.
Але автори усіляко намагаються никнути цього простого пояснення. Вони включили у фільм фрагмент виступу одного із проєктувальників будівлі, який зізнається, що можливість розпилення великої кількості палаючого реактивного палива при конструюванні не було взято до уваги. Це пояснення вони вважають брехливим:
– ПРИПУСТИТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗІТКНЕННЯ З ЛІТАКОМ, АЛЕ НЕ ПОДУМАТИ ПРО КІЛЬКІСТЬ ПАЛИВА НА ЙОГО БОРТУ – ХІБА ТАКЕ МОЖНА УЯВИТИ?
Уявити якраз можна: при конструюванні веж розраховували на нещасний випадок, але не на теракт, і мали на увазі ситуацію з літаком, що йде на посадку – на низькій швидкості і з майже порожніми паливними баками.
Далі у фільмі розповідають, що вежі могли б витримати навіть численні зіткнення з реактивними лайнерами, тому що їхня структура нагадувала протимоскітну сітку з дуже щільним плетінням. При зіткненні літак просто проткнув би цю сітку, не пошкоджуючи іншої частини будівлі. До того ж будівлі були розраховані на ураганний вітер швидкістю до 225 км/год, що створює навантаження, яке в десятки разів перевищує вагу літака. При цьому не беруть до уваги ось що: кожна вежа трималася на 236 сталевих колонах, які утворювали її стіни, і 49 колонах у центральній частині. Пробивши «москітну сітку», літаки пошкодили внутрішні колони, в результаті чого вся вага будівель припала на колони зовнішнього периметру. При ураганах, на які були розраховані конструкції, такий ефект неможливий.
Кілька разів автори фільму заявляють, що за офіційною версією, внаслідок пожежі сталеві колони почали плавитися. Після цього вони зазначають, що сталь плавиться при температурі 1510° C, а такої температури можна досягти тільки в доменній печі або за допомогою потужної вибухової речовини, наприклад, терміту. Але жодне серйозний джерело не пояснювало руйнування веж плавленням металу. Щоб сталеві колони перестали витримувати вагу будівлі, не потрібно плавлення, досить того, що вони під дією температури стануть м’якими і пластичними. На цьому основана, зокрема, технологія кування металу. А кування або штампування сталі можливе при температурі 800° C, яка досягається при горінні авіаційного гасу. Вогнетривке покриття колон, яке могло б уберегти їх від нагрівання, було частково здерте уламками літаків.
Далі автори запитують: чому південна вежа впала раніше за північну, хоча літак врізався в неї пізніше? Але і на це питання є відповідь: удар літака по північній башті припав вище і, отже, вага незгорілої частини будівлі вище зони початкового руйнування, що припала на розм’якшені горінням колони, була меншою. Крім того, удар по північній башті припав на поверхи, де було частково поліпшено протипожежний захист.
Підозрілим їм здається і те, що вежі осіли, як зазвичай буває при знесенні будівель за допомогою спрямованих вибухів, а їхні уламки не розлетілися на значну відстань. Але оскільки руйнування сталося через те, що розм’якшені при пожежі колони перестали витримувати вагу будівель, поверхи падали один за одним, серйозного відхилення від вертикальної осі не було.
Ще одне запитання, яке цікавить авторів фільму: чому обрушилися не тільки «вежі-близнюки», а й 47-поверхова будівля в комплексі ВТЦ, в яку літаки не влучили? Але причина обвалення будівлі 7 WTC – пожежа, викликана падінням палаючих уламків, і відсутність води в системі пожежогасіння. Вода мала була надходити з міського водопроводу, але він був зруйнований при падінні «близнюків». Авторам здається дивним, що пожежники і журналісти Бі-Бі-Сі «звідкись заздалегідь дізналися» про подальше падіння цієї будівлі. Але нью-йоркський пожежний департамент відкликав пожежні команди, коли зрозумів, що врятувати будівлю неможливо і обвалення неминуче. Після цього воно простояло близько двох годин.
Отже, всі «дива», що привертають увагу авторів, цілком можна пояснити без залучення конспірологічної версії про заміновані вежі. Розглядати їхні історії про зацікавленість орендаря веж Ларрі Сілверстайна, який отримав багатомільярдну страховку; про дивні шуми із закритих на переобладнання поверхів, які чув хтось із тих людей, які працювали в баштах; про втрачені документи, що зберігалися у зруйнованих будівлях, немає сенсу. А ось про те, чому Первый канал вирішив відзначити річницю трагедії показом давнього грубого фейку, варто задуматися.
Юрій Бершидський, для The Insider
