Джерело: Сергій Стеценко, для Крым.Реалии
Пітер Померанцев — британський письменник та дослідник сучасних інформаційних впливів. В інтерв’ю Радіо Свобода він пояснює, чому російські кампанії дезінформації — це не просто пропаганда, а тактична інформаційна війна, спрямована на розкол і деморалізацію.
Ми поговорили з ним у Празі під час міжнародної конференції Чеського Радіо «Правда в русі», яка зібрала журналістів і дослідників з усього світу для обговорення глобальних викликів у сфері медіа, безпеки та протидії дезінформації.
Померанцеваналізує, як Росія використовує страх, маніпулює темою українських біженців, вбудовується в місцеві політичні еліти країн ЄС і чому, на його думку, західна відповідь на це — «жалюгідна».
Де європейська відповідь на вторгнення Росії? Чому українців наймають для скоєння терактів у Європі? У який спосіб Захід міг би вплинути на Росію та росіян, якби захотів? Чи маємо ми діяти в інформаційній війні так само, як Росія? Які існують засоби протидії інформаційному впливу Росії? Про це в інтерв’ю Радіо Свобода з Пітером Помаранцевим.
– Ви неодноразово наголошували, що Росія швидше займається не пропагандою, а веде саме інформаційні війни. У чому ключова різниця?
– Це більш тактичний підхід, який полягає у використанні інформації як засобу для розколу ворога, його деморалізації з метою досягнення конкретних тактичних цілей.
Зараз вони [РФ], ймовірно, наймають українців для здійснення атак у Європі. Наприклад, напад на будинок, пов’язаний із прем’єр-міністром Великобританії, було скоєно українцем.
Використовуючи українців, вони змушують людей боятися українських біженців
Але це зроблено навмисно.
По-перше, вони хочуть залякати британців. Вони хочуть сказати: «Ви хочете воювати з нами? Ми змусимо вас дуже злякатися».
Але водночас це інформаційна операція, оскільки за допомогою українців вони змушують людей боятися українських біженців.
Вони не обирають українців задля розваги. Вони роблять це з певною метою. Вони хочуть, щоб у результаті з’явився заголовок «Українець намагався вбити Стармера». І це підірве авторитет. Це спрацює.
Якщо такий заголовок з’явиться, він надовго залишиться у головах людей.
– Виходить, що інформаційна війна, яку веде РФ, є досить успішною, чи не так? Навіть на прикладі атак у Великій Британії.
– Цей ефект дуже важко виміряти, оскільки він є короткостроковим. Якщо говоримо про втручання у вибори, наприклад, коли починається цей вплив? За місяць перед виборами, через два роки після?
Тому, як на мене, спроба звести це до впливу однієї операції є неправильним підходом.
Де європейська відповідь на вторгнення Росії? Вона досить жалюгідна
Ми говоримо про цілу форму політики. Чи ефективна така форма політики?
Запитаймо себе – де європейська відповідь на вторгнення Росії?
Вона досить жалюгідна. Чотири роки тому ми говорили, що Росія закінчилася, вона на межі.
Наразі росіяни вважають, що перемагають. І з цим важко не погодитись. Частково вони показують, що можуть робити це по всій Європі і не отримувати жодної реакції. Це вже сигнал для всього світу.
– Чи бачите ви зміни у стратегії поширення російської дезінформації після повномасштабного вторгнення РФ до України? Зокрема, в ЄС, де офіційно заблоковано RT та Sputnik?
– Цензура – дуже грубий інструмент. Вона має дуже оборонний характер. Тому це лише один із компонентів. Вона, безумовно, трохи сповільнила Росію, але, звісно, вони знайшли способи обійти її.
У кожній країні ситуація є різною. Іноді вони просто співпрацюють із місцевими бізнес-елітами, як у Сербії, Угорщині чи Болгарії, які потім повторюють російську пропаганду. Так само в мережі можна бути дуже ефективним, не обов’язково мати телеканал.
Ми нічого не робимо, щоб протистояти їхній «інформаційній машині»
Але я хотів би повернути це питання в інший бік.
Який вплив ми могли б чинити на Росію та росіян, якби захотіли?
Ми нічого не робимо, щоб протистояти їхній «інформаційній машині», і вони не будуть готові до миру, допоки не відчують, що не контролюють своє суспільство. Це єдине, що їх непокоїть.
Це ціна на нафту. Поки ми не зробимо щось із ціною на нафту і доки ми не будемо чинити на них достатнього тиску, щоб вони відчували себе невпевнено і непокоїлися, миру не буде.
Єдиний шлях до миру – це тиск на Росію.
– Як західним демократіям боротися із цими інформаційними війнами?
– Моя остання книга про те, як британці боролися із нацистською пропагандою під час Другої світової війни. У розпал холодної війни Захід став дуже вправним у цьому. Це завжди повний спектр, завжди культура мови, це все.
Немає потреби використовувати дезінформацію. Найчастіше немає потреби поширювати ненависть.
Немає потреби робити те, що роблять росіяни. Але ви повинні ставитись до цього серйозно, і ви повинні це робити.
Ми перебуваємо в стані ґенераційного і екзистенційного конфлікту з Росією та її однодумцями
ДДля цього ви повинні визнати, що ми перебуваємо в стані ґенераційного і екзистенційного конфлікту з Росією та її однодумцями.
Проблема не в тому, що робити. Ми знаємо, що робити. Проблема в тому, що немає політичного рішення про те, що це важливо.
І доки не буде зеленого світла, яке скаже, що Росія є ґенераційним викликом, який необхідно зупинити, стримати – нічого серйозного не буде зроблено.
Можливо, вихід США із євроатлантичної сім’ї стане натхненням для дій.
Джерело: Сергій Стеценко, для Крым.Реалии
