Наталя ІЩЕНКО
Про вступ на посаду митрополита Сербської церкви в Чорногорії дізналася, напевно, вся Європа і півсвіту. Релігійну церемонію вдалося провести завдяки тому, що сербських священиків було доправлено до храму військовим гвинтокрилом, бо підступи до Цетиньського монастиря, де мав відбутися ритуал, були заблоковані протестувальниками. Священики «десантувалися» біля монастиря в оточенні спецпризначенців, а сама інтронізація пройшла під вибухи світлошумових гранат та на тлі хмар сльозогінного газу.
Протести було організовано чорногорськими патріотичними організаціями та підтримано партіями та політиками, опозиційними нинішньому уряду Чорногорії, лояльному до Сербської церкви. Причина нинішньої суперечки є дуже давньою та багатовимірною, але коротко її можна сформулювати так: патріоти, і в першу чергу мешканці історичної столиці Чорногорії, Цетиньє, обурювалися, що Сербська церква проводить церемонію «введення на чорногорський престол» митрополита так, ніби все це відбувається як раніше, в єдиній державі, незважаючи на те, що йдеться про незалежну Чорногорію. Натомість прихильники Сербської православної церкви казали про нерушимі церковні традиції та свободу віросповідання, а чорногорські урядовці стверджували, що насправді – це спроби попередньої влади зрушити опонентів та повернутися до керма.
Пряме силове протистояння протестувальників та силовиків було недовгим, але достатньо жорстким – за кілька годин зіткнень зранку 5 вересня постраждало (хоча і легко) близько 50 людей – 30 маніфестантів та 20 правоохоронців.
Розгортався конфлікт не тільки на вулицях та площах Цетиньє, але в і медіапросторі. Цей аспект протистояння, цей кейс інформаційної війни заслуговує особливої, ретельної уваги і українських, і міжнародних експертів – не лише з точки зору використання пропаганди, політичних технологій та гібридних прийомів ведення військових дій, але і з точки зору впливу на національну безпеки, адже йдеться, не більше не менше, про проведення дуже специфічних інформаційно-психологічних операцій (PSYOPS).
Отже, що і як відбувалося в маленький балканський країні протягом трьох днів вересня?
Протестувальники, в основному самі ж мешканці Цетиньє, почали збиратися в центрі міста та навколишніх магістралях, блокуючи проїзд, за день-два до запланованої інтронізації. Поліцейські підрозділи зайняли позиції навколо Цетиньського монастиря вранці 4 вересня. До ранку неділі, 5 вересня, дня інтронізації митрополита, в Цетиньє і загалом в Чорногорії не було серйозних інцидентів між правоохоронцями та громадянами, що вийшли на протести.
Але рано вранці 5 вересня портал найбільш впливового в Чорногорії медіахолдингу Vijesti розмістив повідомлення від Офісу прем’єр-міністра про те, що о 6 годині ранку в поліцейських в центрі Цетиньє був кинутий коктейль Молотова. Очільник уряду, Здравко Кривокапич (на виборах він очолював просербський та процерковний блок) негайно наказав вжити заходів проти протестувальників. Пізніше, на прес-конференції ввечері 6 вересня прем’єр підтвердив, що наказав поліції застосувати спецзасоби щодо мирних громадян, які зібралися в центрі Цетиньє, ухваливши рішення на основі фотографії нібито кинутого в поліцію коктейлю Молотова. «У нас є фото, і я на той момент не знав, чи воно старе чи фальшиве. Це перевіряється, і я думаю, що те, що я сказав, буде правдою», – заявив Кривокапич.
Інформацію про напад протестувальників на правоохоронців одразу спростували опозиційні партії та міська влада Цетиньє. Але поліцейська спецоперація із застосування сльозогінного газу, гумових куль та світлошумових гранат почалася. Першими постраждали громадяни, що були на центральній площі міста – і серед них лідер чорногорських соціал-демократів, колишній спікер парламенту країни та колишній президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Ранко Кривокапич. Момент вибуху біля нього поліцейського заряду зафіксували фоторепортери і багаточисельні свідки.
Сутички тривали приблизно до 11-й години, а коли Сербській церкви, після «десанту» священиків, все ж вдалося провести запланований ритуал, протестувальники розійшлися.
Зрозуміло, що всі ці непересічні для Чорногорії події викликали обурення обох сторін, при чому з прямо протилежними обвинуваченнями на адресу одна одної.
З одного боку йшлося про спробу зриву традиційного релігійного дійства «націоналістами та радикалами». З іншого – що мирних протестувальників атакували силовики, що і призвело до ескалації ситуації і масових порушень прав людини.
Представники уряду намагалися довести свою правоту, і в той же день куратори силового блоку, віце-прем’єр-міністр Дрітан Абазович (представник проєвропейського громадського руху URA) в ефірі телеканалу Vijesti продемонстрував фотографію, на який учасник протесту тримає в руках пляшку із нібито коктейлем Молотова, начебто готуючись кинути її в правоохоронців.
Однак суперечки це не зупинило, і вечері 6 вересня редакція Vijesti оприлюднила відеозапис, на якому видно, яка запалювальна суміш вибухає та загорається біля кордону поліції, що охороняє підступи до Цетиньського монастиря. (Імпровізований пристрій вибухнув перед поліцейськими, ніхто з них не постраждав.) Передбачається, що саме ця подія нібито і стали причиною рішення керівництва уряду про початок операції силовиків проти протестувальників.
Але журналісти-розслідувачі з «Цифрового розслідувального центру” (Digitalni forenzički centar, DFC) – провідна організація Чорногорії, що займається спростуванням фейків – оприлюднили свій вердикт, в якому заявили: йдеться про дезінформацію.
В своєму повідомленні DFC наголосив, що “жодного коктейлю Молотова не кидали у поліцію до повідомлення Офісу Кривокапича та публікації цієї інформації на порталі Vijesti о 06:16” 5 вересня. “На основі інформації від наших співробітників, які перебували у кількох місцях в Цетиньє, того ранку ми оголосили, що на підставі наявних у нас фактів не було кинуто коктейль Молотова на працівників поліції”, – зазначили дослідники. “Окрім наших людей на місці, згаданий Офісом прем’єр-міністра “коктейль” не бачили та не чули ані співробітники поліції, які були на площі та з якими ми спілкувалися, ані громадяни, які були на площі, ані інші журналісти, включаючи журналістку телеканалу Vijesti, яка також не чула і не бачила згаданий коктейль Молотова”, – підкреслили в DFC.
Пізніше оприлюднені урядом матеріали підтвердили це твердження.
Перевіряючи запис інциденту, який з’явився о 20:44 6 вересня на порталі Vijesti, і який також був переданий до DFC, експерти встановили, що кидання коктейлю Молотова, записане на відео, “жодним чином не може бути пов’язане з повідомленням з Офісу прем’єр-міністра, опублікованим на порталі Vijesti о 06:16” 5 вересня. Запис вибуху запальної суміші був зроблений, коли заворушення на Цетиньє вже тривали, в період між 9:15 і 9:30, зазначили в DFC. Вони додали, що “час, коли був зроблений запис, визначався на основі цифрових записів з камер безпеки, інших записів з різних камер, а також додаткового дослідження опублікованого запису”.
Згідно із даними DFC, поліція вперше застосувала сльозогінний газ на центральній площі Цетиньє, коли в інших районах міста ще не було зіткнень з протестувальниками. Але відео, опубліковане Vijesti ввечері 6 вересня, було зроблене на одній з бічних вулиць Цетиньє, де сутички між поліцією та демонстрантами відбулися пізніше, ніж в центральній частині міста.
Експерт «Цифрового розслідувального центру” також зазначив, що знімок, оприлюднений віце-прем’єр-міністром Дрітаном Абазовичем в ефірі каналаVijesti, було зроблено о 9 годині 14 хвилин, тобто через 3 години після оголошення Офісу прем’єр-міністра про нібито напад на поліцію із застосуванням коктейлю Молотова. Цей епізод був зафіксований на камери телебачення Чорногорії (TVCG) – під час прямої трансляції в кадр потрапив демонстрант, який тримав коктейль Молотова, але це було о 9:15 на одній із бічних вулиць Цетиньє.
Таким чином, “в цьому випадку теж йдеться про дезінформацію та накручування громадськості”, – зазначають дослідники.
«Зрештою, ми хочемо зазначити, що для встановлення всього сказаного не потрібна спеціальна цифрова криміналістика, і що це – класичний приклад дезінформації громадськості, яка викликала велику паніку серед громадян по всій Чорногорії», – констатували в «Цифровому розслідувальному центрі», підкресливши, що є очевидною «скоординована дезінформація» з боку уряду та медіахолдингу Vijesti (який є приватним, був опозиційним до минулої влади і є відносно лояльним до нинішнього уряду).
«Ми залишаємося при думці, що це неправда, що коктейль Молотова був кинутий на поліцію о 6 ранку, як вони заявляли того ранку з Офісу прем’єр -міністра Кривокапича. Відео з Цетіньє, яке було опубліковане на телебаченні Vijesti та демонструє сутички між поліцією та демонстрантами, ми геолокалізували. Це сталося пізніше – і на вулиці Дечанській, а не о 6 ранку на центральній міській площі. І фотографія, і відео були зроблені через три години після оголошення з Офісу прем’єр-міністра, і ми серйозно сумніваємось, чи це не скоординована дія уряду та деяких ЗМІ щодо нагнітання пристрастей та дезінформації громадськості», – сказав Радіо Свобода Мілан Йованович з DFC.
«З самого початку було підозрілим, що саме офіс прем’єр -міністра оголошує про конкретну подію вранці в неділю, а не керівники поліції та Міністерства внутрішніх справ», – каже громадський активіст та колишній член Ради з цивільного контролю поліції Чорногорії Александр Зекович в інтерв’ю для Радіо Свобода. Він наголосив, що дії поліції та протестантів повинні були бути задокументовані відеозаписом, тому що це завжди робиться, коли втручання поліції відбувається в таких складних обставинах, як 5 вересня в Цетиньє. Але якщо немає записів, відповідальність лежить на поліцейських, а також на міністрі, – каже він. Зерович впевнений, що прем’єр -міністр Кривокапич несе відповідальність за ініціювання силової акції проти мешканців Цетиньє, яка ґрунтувалася на неправдивій інформації. За його словами, «просто неймовірно, що ніхто не порушує питання про відповідальність прем’єр -міністра, а також працівників поліції, які дозволили здійснити таке серйозне втручання поліції на основі неправдивих новин».
Але подив викликає не тільки це. Операція із підміни дій та наслідків є класичною для російських політичних технологій саме тоді, коли потрібно аргументувати застосування сили проти протестувальників. Прикладів застосування цього шаблону на практиці доволі багато. Але візьмемо той, який нам ближче та зрозуміліше – події на Майдані в Києві 30 листопада 2013 році, коли відбулося жорстоке побиття студентів силовиками. Фейк російської пропаганди полягав в тому, що жорстоке побиття студентів силовиками відбулося ПІСЛЯ нападу радикалів. Наприклад, на суді у справі екс-беркутівців, Віктор Янукович, який брав участь в засіданні в якості свідка через відеозв’язок з Ростова-на-Дону, говорив про «сплановану провокацію», яка сталася 30 листопада 2013 року. За його словами, студентів на Майдані в той час вже майже не було, туди «підійшли радикали», які «спровокували» Беркут».
Тобто, якщо підтвердиться версія чорногорських фактчекерів про спеціально розроблену та реалізовану дезінформаційну кампанію, виникає підозра, що керівництво уряду країни-члена НАТО для боротьби із опонентами раптом почало послуговуватися не просто неправдивою інформацією, але фейками, які є частиною стандартного арсеналу російських політтехнологів.
В умовах Чорногорії, яка лише 5 років тому ледь не стала жертвою організованого російськими агентами держаного перевороту, ця ситуація не може розглядатися просто як приклад використання недобросовісної пропаганди у внутрішньополітичному протистоянні, а відразу потрапляє в сферу геополітичних безпекових ризиків.
Побачимо, наскільки і сама Чорногорія, і НАТО, зможуть знайти адекватну відповідь на цей виклик.
