Джерело: Андрій Красно, для Кавказ.Реалии
З початком відступу армії РФ із Харківської області України у ЗМІ з’явилися повідомлення про можливе затримання на звільнених українських територіях російських вчителів. Інформацію про це коментували на рівні уряду України, але пізніше і Москва, і Київ спростували відомості про затримання педагогів із Росії, пише проєкт Північно-Кавказької служби Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода «Кавказ.Реалии».
Відомо, що шкільних вчителів із різних російських регіонів ще влітку справді агітували їхати на захоплені території України, щоб викладати місцевим дітям російську шкільну програму. Лише наприкінці липня і лише з кількох районів і міст Краснодарського краю, як повідомляв Кавказ.Реалии, вирушити до України погодися 21 педагог – за це їм пообіцяли по сім – вісім тисяч рублів на добу, в той час як середня зарплатня викладачів в регіоні складає близько 34 тисяч рублів на місяць.
Про те, чи могли вчителі відмовитися від відрядження на Донбас, що відбувається з так званою Z-пропагандою в школах, і чи справді педагоги пишуть доноси через війну, – про це Кавказ.Реалии поговорив із очільником незалежного профсоюзу «Альянс учителів» Даниїлом Кеном.
— Що відомо про відправку вчителів до окупованих областей України?
— Перша інформація про підготовку відрядження вчителів з’явилася на початку літа. Вчителі почали надсилати нам і до незалежних видань скриншоти (світлини. – ред. ) повідомлень у шкільних чатах з пропозицією такого відрядження. Незабаром плани почала підтверджувати російська влада – розповідати про «допомогу дітям» на «звільнених територіях», до Росії почали завозити українських вчителів для «перепідготовки».
Більшість вчителів мали поїхати до 1 вересня, а контракти були розраховані на пів року-рік. Відгук на це був дуже незначним, незважаючи на пропозицію величезної для російського вчителя зарплати 200-250 тисяч рублів (це близько восьми тисяч рублів на добу. – ред.). Люди розуміють ризики поїздки до військової зони. Багатьом морально неприйнятно працювати із дітьми, сім’ї яких силою змушують віддавати дітей російським вчителям.
— З яких регіонів до України вирушило найбільше вчителів та чому?
— Ми знаємо поіменно лише 250 вчителів, які погодилися поїхати в Україну, а вирушили туди, судячи з усього, у кілька разів більше. Якщо пропорція по регіонах така сама, як за нашими частковими даними, тенденція очевидна: більшість вчителів поїхали з провінції [на півдні Росії]. Я це пов’язую не з близькістю до кордону, а з бідністю та безправністю людей.
Московського вчителя із зарплатою 100 тисяч важко спокусити поїхати на війну із дворазовим підвищенням зарплати, а якщо він там загине, це обговорюватиметься у професійному середовищі. Тому владі політично «дешевше» відправити вчителів із дагестанського села чи з Елісти.
— Влада РФ заявила про переведення шкіл на окупованих територіях Донбасу на російську програму навчання. Навіщо це зроблено?
— Питання було б доречним, якби російська влада мала план організувати навчання, укомплектувати школи, якби їх турбувала якість навчання. Впевнений, що головним завданням було створення пропагандистської картинки: не лише військові, а й представники мирних професій допомагають «звільненим» територіям та «дітям із підвалів».
Можливо, другорядним завданням мало бути проведення референдумів про приєднання до Росії. У будь-якому разі, якщо Росія відправила кілька сотень вчителів або й навіть кілька тисяч, це мізерно мало: в одній лише [самопроголошеній] «ДНР» близько 500 шкіл.
— Чи є у вас інформація про тиск на російських вчителів під час відправки в Україну? Чи може співробітник школи відмовитися від такого відрядження?
— Ні, про факти тиску нам не відомо. Це частково підтверджує, що завданням було не набрати велику кількість вчителів, а сформувати показовий піар-батальйон.
ЯКІСНО ЦЕ ВЕЛИКА ВТРАТА: ЗІ ШКІЛ ПІШЛИ БАГАТО гідних, ЧЕСНИХ ЛЮДЕЙ
З погляду права змусити теж неможливо. У трудових договорах вчителів прописано, хто є роботодавцем, вказано місце роботи. Віддати вчителя у субпідряд, тим більше до іншої країни, неможливо.
І це навіть не кажучи про те, що влада сприяла злочину: неможливо сперечатися з тим, що, як мінімум, кордон України вчителі перетинали незаконно.
— Як мінімум двох шкільних педагогів на півдні Росії звільнили через їхню антивоєнну позицію – в Астраханській області та Краснодарському краї. Чи існують правові механізми, щоб протистояти такій практиці?
— З весни тиск на вчителів із незалежною позицією посилився. Штрафи за «дискредитацію» армії, іноді – кримінальні справи, але частіше просто видавлювали (примушували звільнитися. – ред.), створюючи нестерпні умови праці. На жаль, юридично протистояти цьому складно.
Частина вчителів звільнилася, бо їм стало гидко перебувати в атмосфері малодушності, дводумства та відвертої пропаганди. У масштабах країни це невелика кількість людей, але якісно це велика втрата: зі шкіл пішли багато гідних, чесних людей.
Нині тиск посилюватиметься. Показовий приклад стався у Татарстані: вчителю Раушану Валіулліну поставили відеокамеру в класі, директор у листі повідомив, що це зроблено з метою фіксації його протиправних дій. І все одно 1 вересня його звільнили.
— На півдні Росії відомі випадки донесення викладачами на колег та учнів через їхні антивоєнні висловлювання. Чому це відбувається?
— Думаю, тема доносів у школах перебільшена. Майже кожен донос – це приїзд поліції або виклик вчителя по повістці, порушення адміністративної справи, штраф, новина у ЗМІ. При цьому щодня на уроках, змінах чи просто в учительській тисячі та тисячі людей висловлюються критично [щодо вторгнення Росії на територію України], що могло б стати приводом для доносів, але не стає.
— «Альянс вчителів» виступив проти пропагандистських уроків «Розмови про важливе». Як відреагували батьки школярів та вчителі? Навіщо владі подібні уроки, якщо в переважній більшості випадків вони або не проводяться, або проводяться вкрай формально для галочки?
— Ці уроки стали головною темою нового навчального року і водночас головним подразником. Ми ніколи щодо жодної теми не отримували стільки листів та прохань про допомогу: від вчителів, батьків, школярів, студентів коледжів. Ми випустили роз’яснення незаконності пропаганди, яке зібрало 700 тисяч переглядів, написали шаблони заяв про відмову від уроків, консультуємо з окремих випадків.
ДЕСЯТИЛІТТЯМИ ВЧИТЕЛІВ ПРИНИЖУВАЛИ БЕЗПРАВ’ЯМ, БІДНІСТЮ, ПРИМУСОМ ДО БРУДНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ВИБОРІВ
5 вересня (перший день занять у новому навчальному році. – ред. ) показало масштаби саботажу: цілі класи прогулювали підняття прапора, багато вчителів провели звичайні уроки замість переказів методичок. У результаті міністерство освіти було змушене з уроку 12 вересня прибрати тему України та «спецоперації» (так війну проти України називає влада Росії. – ред.).
— На початку бойових дій у школах проводили акції на підтримку війни : вишиковували учнів у формі літери Z, писали листи на фронт. Згодом кількість таких заходів скоротилася – чому?
— Весною у школах «Z-пропаганда» велася хаотично. Приходила вказівка – школи виконували. Влітку держава постаралася інституціоналізувати це втручання: виправити програми, запровадити «Розмови про важливе» та церемоніал із підняттям прапора. Я припускаю, що в міру наростання військових невдач російської армії військовий запал [у навчальних закладах] зменшать. Занадто він контрастуватиме із реальним станом речей. А школярі такі речі розуміють та люблять ставити запитання.
— Є думка, що російські вчителі практично безправні та не можуть обстоювати свої інтереси. Наскільки правильним є таке уявлення?
— Глобально це, на жаль, правда. Десятиліттями вчителів принижували безправ’ям, бідністю, примусом до брудної політичної роботи під час виборів. Але люди різні, і ми вважаємо своїм обов’язком допомагати та об’єднувати тих, хто не мириться із порушенням прав, з обманом, хто не згоден зі спробою підкорити бюджетників та змусити мовчати.
Ті, хто зараз, відмовляється проводити уроки за методичками – молодці. Багато вчителів висловлюють у соцмережах критичні щодо держави речі, знаючи, що на роботі їх читають і можуть створити проблеми.
Джерело: Андрій Красно, для Кавказ.Реалии
