У період з 17 по 19 вересня в Російській Федерації пройшли так звані «парламентські вибори». Всупереч закликам офіційного Кишинева та взятих зобов’язань щодо проведення демократичних виборів, на території непідконтрольного Придністров’я Росія відкрила 27 дільниць, адже в так званій ПМР приблизно половина виборців – вже з російськими паспортами. Але головні «вибори» для Придністров’я ще попереду – 12 грудня там обиратимуть «президента ПМР». І одні, й інші «вибори» є незаконними і за ними стоїть Росія, але винною роблять Україну.
Саме Україна стала головним об’єктом російської пропаганди – мовляв Київ «розпалює ненависть» щодо Тирасполя напередодні голосування. І якщо до 2014 року Україна в справи Придністров’я не втручалася, то ось тепер активно підтримує нову владу в Кишиневі у її прагненні відновити територіальну цілісність Молдови. Водночас цитують президента Володимира Зеленського, який заявив, що «ми твердо підтримуємо суверенітет і територіальну цілісність Молдови в межах її міжнародно визнаних кордонів».
Зокрема, статті про це вийшли на прокремлівських сайтах Украина.ру, news-front.info, oko-planet.su.
«Київ фактично солідаризувався з Кишиневом. Колишній президент України Петро Порошенко добалакався до того, що проголосив можливість координації дій щодо Придністров’я «для того, аби сприяти розморожуванню цього конфлікту і допомогти суверенній Молдові відновити свою територіальну цілісність та реінтегрувати Придністровський регіон у Молдавію», – пише Украина.ру.
Що ж стосується ролі України, то тут бачимо увесь традиційний набір агітпропу – і участь Києва в світовій змові із захоплення Тирасполя, і «маріонеткова влада» України, що підтримує «румунську націоналістку» Майю Санду.
Саме ж Придністров’я виставляється жертвою, оточеною недругами з усіх боків.
«Історія маленької невизнаної держави на берегах Дністра почалася з прохання саме до Москви, тоді єдиного союзного центру, визнати суб’єктність Придністров’я. І політики, і багато жителів ПМР так чи інакше відчувають зв’язок із Росією», – пише News-front.
Але прокремлівські сайти не поспішають згадувати, що незважаючи на «духовні зв’язки», Росія не збирається визнавати «суб’єктність Придністров’я». У 2019 Дмитро Козак, який обіймав у той час посаду віце-прем’єра, заявив, що Росія може бути тільки посередником у врегулюванні. А вже під час свого візиту до Молдови після приходу в Кишиневі до влади пропрезидентської партії «Дія і солідарність» той таки Козак підкреслив, що Придністров’я є внутрішньою проблемою Молдови.
«Ми не готові висувати якісь свої власні умови врегулювання – це не наша, це ваша внутрішня справа», – сказав Козак.
До слова, офіційний Кишинів заявив, що звертався до Посольства Росії в Молдові з вимогою утриматися від відкриття незаконних виборчих дільниць на Лівому березі, водночас заявивши про готовність організувати голосування на підконтрольній молдовській владі території.
.
Але для жителів Придністров’я вибори на цьому не закінчуються – 12 грудня заплановані вибори так званого «президента», на які з 12 вересня вже висуваються кандидатури. І тут знову агітпроп сигналізує про український «слід»: «Ось що ще цікаво. З 1 вересня запроваджено вже згадану заборону (на допуск автомобілів з номерами Придністров’я на територію України, про це писав StopFake – прим. редактора), а з 12 вересня в ПМР стартувала кампанія з виборів президента республіки. Збіг?» – запитує політолог Сафонов у цій статті в «Независимой газете».
Звісно ж це – не самостійна політика України, а частина стратегії Заходу, якій підіграє Київ: «Зажим Придністров’я ззовні, об’єднання в одній «упряжці» Києва і Кишинева – це показник стратегії Заходу після втечі з Афганістану. Провалившись там, західні країни на чолі зі США намагаються закріпити і розширити свої позиції в тих регіонах, де, як вважають Вашингтон і його союзники, вони зможуть втриматися. А якщо при цьому вдасться «відвоювати» (поки не в прямому сенсі слова) щось у Росії і Китаю, так це взагалі пречудово. В Європі це Білорусь і Придністров’я, яких на Заході розглядають як союзників Москви і її плацдарми».
Автор Маріанна Присяжнюк
