Джерело: Центр стратегічних комунікацій України
Як у Росії рахують підтримку «спецоперації в Україні» і що робити з молоддю та губернаторами? Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 29 квітня.
- Подвійна бухгалтерія Кремля
- Не «соціо» і не «логія»
- Як працювати з російською молоддю
- ЛГБТ-біль пропагандистів
- Соловйов мочить уральского губернатора
Подвійна бухгалтерія Кремля
Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив про « дуже небезпечний прецедент, який є кричущим перекручуванням будь-яких правових норм… Він наочно демонструє, наскільки нині крихкі всі загальновизнані підвалини як у галузі приватної власності, економіки, політики та всього іншого».
Так бурхливо Кремль відреагував на американський закон, який дозволяє конфісковувати російські активи для допомоги Україні.
НАСПРАВДІ Кремлівським захисникам принципу недоторканності чужої власності варто було б розпочати із себе. Від того, що награбоване в Україні окупанти називатимуть «трофеями», воно не перестає бути чужою власністю. Ми вже писали про «гостомельських богатирів»-мародерів і про експропріацію херсонського зерна. Але крім пограбованого визволителями, Україна зазнала від них також просто колосальних збитків внаслідок руйнувань.
Трохи статистики. Збитки від окупації Криму становлять 135 млрд доларів. А за останній тиждень лише прямі інфраструктурні збитки України від російського нападу зросли на 3,1 млрд доларів і сягнули 88 млрд, або 2,6 трлн гривень.
Не «соціо» і не «логія»
У самій РФ продовжують удавати, що все йде за планом: «спецоперація», західні санкції, які «працюють на розвиток внутрішньої економіки», а підтримка і довіра до Путіна взагалі росте. За даними Всеросійського центру вивчення суспільної думки, йому наразі довіряють 80,6% росіян, тоді як на початку війни таких було 73%.
НАСПРАВДІ вся ця соціологічна історія в Росії вже давно викликає сумніви, а її справжній стан мимоволі викрив гендиректор Фонду ВЦИОМ Костянтин Абрамов. Виступаючи на XI Міжнародному Форумі безпечного інтернету, він фактично зізнався у спотворенні та маніпуляції даними, коли прокоментував ставлення росіян до інформаційних війн та «спецоперації в Україні» наступним чином.
«У Росії немає цензури, а є фільтрація небажаної інформації. 90% росіян вважають, що таку інформацію слід блокувати. Більшість підтримують спецоперацію, але багато хто не може це обґрунтувати ні раціонально, ні емоційно. Але відколи ми стали блокувати канали з недружньою інформацією, ситуація змінюється на краще».
За словам Абрамова, «російська молодь ніколи не стикалася з такого роду «геополітичними змінами революційного характеру, на відміну від старшого покоління». І додав, що з ними цілеспрямовано працюють.
За цими опитуваннями, понад половина росіян (52%) переконані, що можуть відрізнити фейки від правди. За словами Абрамова, така самовпевненість – це тривожна тенденція і з цим треба працювати».
Є відчуття, що ми чуємо не стільки, «бухгалтера» суспільної думки, скільки його «інженера». І в Росії зараз це саме так.
Як працювати з російською молоддю
Молодь справді є головною ідеологічною проблемою для Кремля. Якщо зі старшим поколінням ще можна пограти у «шалені 90-ті» чи пообіцяти «buck in the USSR», то у сучасного покоління ці два постулати путінської внутрішньої політики взагалі не викликають жодних емоцій. Через вік.
НАСПРАВДІ достатньо, наприклад, подивитись на те, як сприймають нову забаганку Кремля – співати гімн СРСР РФ перед початком занять – школярі. Якщо виходити з того, що «очі – це дзеркало душі», то з намаганням переконати душу у російських пропагандистів виходить погано.
ЛГБТ-біль пропагандистів
Більш ґрунтовно молодіжну проблему майбутнього Росії виклав Захар Прилєпін (про розчарування якого російськими митцями ми раніше писали).
«Вкотре помітив: молодь серйозно і болісно хвилює, що в Росії гею складно сказати, що він гей. (Що спірно, але гаразд). Їм абсолютно все одно, що мільйони російських людей в Україні не можуть жити, вчитися, працювати та існувати як російські люди. Це безумовний та явний вивих свідомості».
НАСПРАВДІ «вивих свідомості» саме російської влади вже давно очевидний. І насамперед для російської молоді. А одержимість темою ЛГБТ роспропаганди, як мінімум не менша, ніж серед аполітичної російської молоді.
Російський артист Максим Галкін після того, як відреагував на вбивство 3-місячної дитини в Одесі і знову висловився проти війни, негайно став «геєм и мерзотою». А в ефірі «Першого каналу» вийшов репортаж про вигаданий штаб геїв та лесбіянок у Маріуполі, який нібито контролювався американським агентством USAID. Власне і війна на Донбасі, за словами патріарха РПЦ Кирила, почалася тільки через те, мешканці «там не хочуть гей-парадів».
Соловйов мочить уральского губернатора
Пропагандисти все більше і більше відчувають свою значущість для Путіна, на противагу якомусь там, наприклад, губернатору з якоїсь там Свердловської області.
«Ви з ким? З героями Єкатеринбурга або з бісами, яких від букви Z верне!» Так топ-пропагандист РФ прокоментував відеозвернення до нього губернатора Свердловської області Євгена Куйвашева, в якому той побажав Соловйову «стежити за язиком».
А почалося все через суперечки навколо банера з літерою Z на будівлі місцевої Архітектурної академії, проти якої виступили її студентки. Соловйов звернувся з питанням до Куйвашева: «Так ви за Путіна, за Росію, або вас, як ваших студентоньок, від літери Z перекошує? Що сенатора, що губернатора. Визначтеся, з ким ви – з бісами або з героями. Може, вам стане легше».
НАСПРАВДІ, якщо згадати, як Соловйов до цього влаштував «показову порку» міністру оборони Шойгу (з найвищого дозволу, звичайно) після втрати крейсера «Москва», то стає цілком зрозумілим, що на даний час колективний «геббельс» для Путіна набагато важливіший ніж колективний «маршал жуков». Адже пропагандисти зараз відіграють значно важливішу роль, ніж управлінці чи полководці, справи яких на війні не надто блискучі. На відміну від справ «коллективного геббельса», до якого належать, як з’ясувалося, також російські «соціологи».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій України
