Виборчий процес у багатьох країнах, які перебувають у рамках широко трактованої сфери інтересів Російської Федерації, протягом багатьох років є ціллю різних російських дезінформаційних маніпуляцій. Останнім часом ми спостерігали парламентські вибори в країні, досить важливій з точки зору Росії, а саме в Молдові, де проєвропейські сили президентки Маї Санду та партії PAS захистили свою більшість; а також у Чехії, де після відверто антиросійського уряду Петра Фіали виборці вирішили повернути до влади Андрея Бабіша, який, можливо, і не є проросійським, але точно не настільки проукраїнський і проєвропейський, як його попередник. Не згадую тут про місцеві вибори в Грузії, адже там російський вплив реалізується безпосередньо через дії владного апарату.
Під час цих, як і багатьох попередніх, виборчих кампаній можна було спостерігати значну активізацію антиєвропейської, антиурядової, проросійської чи «про-мирної» риторики. І хоча значна частина таких наративів походить із кремлівських фабрик тролів, ці ідеї настільки вкорінилися в політичному дискурсі, що я наважуся стверджувати: Росії сьогодні вже не потрібно посилювати зусилля, аби її наратив був присутній в інформаційному просторі Заходу.
Повернімося до президентських виборів у Польщі. Крайній правий кандидат Ґжеґож Браун здобув у першому турі понад 6% голосів. І багато, і водночас небагато. Небагато, тому що підтримка на такому рівні все ж не дає шансів на ефективну реалізацію власної політики, але з іншого боку – вкрай багато, якщо зважити, що цей наратив побудований на тезах, співзвучних кремлівським дезінформаційним наративам, є відверто антиукраїнським і повторює багато брехні, породженої в Ольгіно. Невже ті понад шість відсотків польських виборців насправді захоплює зривання українських прапорів, що символізують солідарність з Україною, на яку напала Росія? Деяким, безумовно, так. Восени 2025 року деякі опитування показували, що партія Ґжеґожа Брауна «Конфедерація Корони Польської» (яка до березня 2025 року входила до складу об’єднання «Конфедерація Свободи і Незалежності») могла б отримати навіть 10% підтримки.
Проте справа не лише в цих шести відсотках виборців Брауна, адже антиукраїнські тези проникли в дискурс значної частини польської політичної сцени. У Польщі ця проблема має особливий вимір – це не просто одна з тем, а одна з головних тем. Політичні середовища такого штибу подають присутність українців у Польщі як питання безпеки – особливо наголошуючи на будь-яких випадках порушення закону громадянами України, а також створюючи хибну дихотомію між допомогою Україні й забезпеченням безпеки Польщі.
Ситуація в інших країнах Європи виглядає інакше, адже там питання міжнародної політики, підтримки України чи навіть безпеки у військовому сенсі є для виборців значно менш важливими під час ухвалення рішення про підтримку певної партії чи кандидата. З точки зору України, Польщі чи країн Балтії це може видатися дещо несподіваним. Парадоксально, але від цього також виграють партії, які говорять про відмежування від війни, обіцяють не надавати допомоги Україні чи дотримуватися нейтралітету у відносинах із Росією. Виборці тоді переконані, що для цієї партії найважливішими є саме їхні власні інтереси – внутрішні справи, як-от економіка чи охорона здоров’я.
Такий стан речей – певною мірою плоди довготривалої дезінформаційної політики Кремля, яка часом буває менш, а часом більш витонченою. Уміло посіяні під час пандемії коронавірусу теорії змови, що підривали довіру до державних інституцій, сьогодні виявляються у зростанні підтримки «антисистемних» кандидатів.
Марк Твен якось сказав, що брехня може обійти пів світу, поки правда ще взуває черевики.
“A lie can travel half way around the world while the truth is putting on its shoes.”
Брехня, навіть коли її спростують, усе одно встигає вплинути на реальність і залишити певне враження серед людей.
Не має значення, чи насправді стався випадок «українець застрелив трьох людей у Катовицях» – саме таку фейкову новину нещодавно можна було прочитати в польськомовному сегменті платформи X. Правда проста: жодного такого випадку не було, як підтвердила поліція. Але «новина» пішла у світ. Адже якщо про це так часто говорять, то ці українці, мабуть, справді роблять щось погане – таке враження закріплюється в суспільстві.
Російське втручання у виборчі процеси на Заході – це факт, добре описаний і доведений. Однак це не лише втручання тут і зараз, під час конкретної кампанії, а багаторічний, довготривалий процес отруєння суспільства. І дехто сприйняв ці погляди, засновані на брехні й маніпуляціях, як власні та заражає ними інших – уже без участі Росії, яка лише пожинає плоди своєї попередньої роботи.
PMB
