Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Одна фраза президента України Володимира Зеленського, виголошена під час святкування Дня незалежності, викликала у російських ЗМІ бурю уїдливих коментарів. РИА «Новости» в матеріалі під заголовком «Зеленський заявив про взяття Дюнкерка українськими козаками» пише:
«Президент України Володимир Зеленський під час святкування Дня незалежності країни заявив, що козаки, допомагаючи французам, взяли фортецю Дюнкерк у XVII столітті. «Адже до 91-го року ми встигли чимало. Відбулося хрещення Київської Русі, Іван Федоров видав у Львові “Апостол”, заснована Києво-Могилянська академія, козаки на чолі з Богданом Хмельницьким й Іваном Сірком підкорили фортецю Дюнкерк, на світ з’явилася Конституція Пилипа Орлика», – зазначив він.
Згідно з легендою, у вересні 1646 року понад дві тисячі козаків під командуванням Богдана Хмельницького та Івана Сірка, а також польські піхотинці брали участь на боці французів під загальним командуванням принца де Конде в облозі Дюнкерка, в результаті чого фортецю вдалося обложити. Ця версія не підтверджена історичними джерелами і спростовувалася, зокрема, й українськими дослідниками».
ТАСС повідомляє про це так:
«Президент України Володимир Зеленський під час своєї промови до дня незалежності країни озвучив непідтверджену версію історії про участь українських козаків у взятті французької фортеці Дюнкерк в XVII столітті. <…>
Версія про участь козаків у взятті фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни не має документального обґрунтування і вважається міфом. Польські історики, спираючись на архіви, відзначають, що в облозі Дюнкерка брали участь польські найманці, а не українські козаки».
Газета.ru наводить думку «експерта» Володимира Корнілова, представляючи його як «українського історика і політолога» (насправді він представляє самопроголошену ДНР). Корнілов стверджує:
«На Україні псевдоісторична байка щодо “взяття Дюнкерка запорожцями” ходить давно. Мало того, навіть у підручниках вона присутня поряд з іншими баєчками. Нібито в 1645 році запорізькі козаки на своїх човниках-чайках перепливли Балтійське море і на підтримку французів оволоділи фортецею Дюнкерк».
«Комсомольська правда» теж публікує думки експертів. Один з них – кандидат історичних наук Олександр Закатов, який заявляє:
«Ніколи такого не бачив і не чув. Подібний знаменний факт, якби він мав місце – не міг не бути відзначений істориками. Ось участь поляків у цій війні – так, вона підтверджувалася. Можливо, вони боролися і під час взяття Дюнкерка. Польща в середині 17 століття була потужною європейською державою, її війська брали участь у багатьох кампаніях. <…> Якщо такий факт оголошує глава держави, то це таке історичне відкриття. Свого роду сенсація для історії запорізького козацтва. Але хотілося б підтвердження цього серйозними історичними джерелами. А не домислами, емоціями. Хтось бачив свідоцтва, що в складі польського загону з двох з половиною тисяч чоловік біля Дюнкерка воювало і козацьке формування? Особисто я до цього часу жодного подібного факту ні в одному серйозному джерелі не зустрічав … »
Історичний епізод, згаданий Зеленським, дійсно викликає суперечки істориків. Але дивно, що «експерти» російських ЗМІ нібито не знають, що версію про участь запорізьких козаків в якості найманців у Тридцятилітній війні 1618-1648 років підтримували цілком серйозні історики, серед яких і класик російської історичної науки Микола Костомаров. У своїй праці «Російська історія в життєписах її найголовніших діячів» він писав:
«На початку 1646 року польський король уклав з Венецією договір: Тьєполо видав королю 20 000 талерів на будівництво козацьких чайок; король запросив до Варшави чотирьох козацьких старшин: Ілляша Караїмовича, Барабаша, Богдана Хмельницького і Нестеренка. Хмельницький незадовго був у Франції, де радився із графом Дебрежі, призначеним посланцем у Польщу, щодо доставки Козаків у французьке військо. Потім 2400 охочих Козаків вирушили до Франції і в 1646 році брали участь під час взяття Дюнкерка у іспанців.
Король бачився з козацькими старшинами вночі, приголубив їх, обіцяв збільшити число Козаків до 20 000, крім реєстрових, віддав наказ побудувати чайки і дав їм 6000 талерів, обіцяючи заплатити протягом двох років 60 000».
Пізніше, в 1920-х роках, український історик Ілько Борщак (Ілля Баршак), котрий жив у Парижі, присвятив цьому історичному епізоду роботу «Франція й Україна. Козаки Б. Хмельницького під Дюнкірхеном». За його версією, серед командирів козаків при взятті Дюнкерка був полковник Іван Сірко, майбутній кошовий отаман Запорізької Січі.
В останній чверті XX століття польський історик Збігнєв Вуйцик висунув версію, згідно з якою у взятті Дюнкерка брали участь не козаки, а польські найманці – нерегулярне кавалерія, відома як лісовчики. Відомий український історик Володимир Голобуцький у праці «Запорізьке козацтво» (1994) припустив, що Борщак помилився, сприйнявши згадку у французькій книзі, що вийшла незабаром після взяття Дюнкерка, про командира найманців Сіро як про Івана Сірка. На думку Голобуцького, це Клод де Летуф барон де Сіро, який залишив мемуари, де згадані ці події. Голобуцький дійшов до висновку, що достовірних свідчень участі козаків в цих подіях немає.
Втім, одностайності серед істориків з цього питання не спостерігається. Французький історик українського походження Жан Верунь (Іван Вергун) в роботі 1980 року «Чи брали участь українські козаки в облозі Дюнкерка у 1645-1646 роках?» відстоює версію, викладену Костомаровим. Цієї ж версії дотримуються Олександр Баран та Георгій Гаєцький, автори двотомної праці «Козаки в Тридцятилітній війні», що вийшла у 1969 році в Римі і була перевидана у 1980-х роках.
Дійсно, у французьких джерелах XVII століття згадуються саме польські найманці. Але значна частина запорізького козацтва – так звані реєстрові козаки – була тоді на службі у польського короля, тому для французів це й були польські найманці. Усього реєстрових козаків у той час було близько 6000, і навряд чи польський король Владислав IV міг утворити з них загін чисельністю 2400 осіб для участі у війні у Франції: це послабило б захист східних кордонів королівства, який був їхнім основним завданням. Але в ті часи йшло скорочення кількості реєстрових козаків – ще за 20 з гаком років до цього епізоду їх було 40 000, – і найманців нескладно було завербувати серед козаків, які залишилися поза реєстром.
Джерела, що залишилися з часів Тридцятилітньої війни, є досить уривчастими, і, можливо, історія участі козаків у взятті Дюнкерка назавжди залишиться нез’ясованою. Але те, про що заявив Зеленський, – не «псевдоісторична байка», а небезперечна версія, яка почерпнута з праці видатного російського історика і має підтримку низки сучасних вчених.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
