Джерело: The Insider
РІА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «У Франції заявили про плачевне становище ЗСУ». У ньому сказано таке:
«Втрати української армії настільки великі, що Київ не може розраховувати на успіх на полі бою, пише французьке видання Tribune.
«Насправді, за такого рівня втрат українські збройні сили ніколи не зможуть витіснити Росію», — йдеться у матеріалі.
На думку авторів, західним країнам невдовзі доведеться „виходити з реальності замість того, щоб лестити націоналістичним ілюзіям” уряду Володимира Зеленського».
У французькій економічній газеті La Tribune іноді публікує свої матеріали якась аналітична група Mars, склад якої не розголошується. Газета повідомляє про неї лише те, що вона «складається із приблизно тридцяти французьких діячів різного походження, які представляють державний і приватний сектори, а також науковий світ, мобілізована для підготовки аналітичних матеріалів із питань, що стосуються стратегічних інтересів, пов’язаних з індустрією оборони та безпеки, а також технологічного та промислового вибору, який є основою суверенітету Франції».
РІА звернуло увагу на публікацію Mars під заголовком “У Європі й Україні, як і скрізь, є ідеали і є реальність”. Але інтерпретує її дуже своєрідно. У статті немає жодного слова про «плачевне становище ЗСУ», автори лише вважають неможливим повне звільнення території України суто військовими засобами. Пояснюють це вони так:
«В ідеалі Кремль має відмовитись від війни в Україні, визнати свої помилки в аналізі балансу сил і вивести свої збройні сили з міжнародно визнаної території України. В ідеалі мала б існувати архітектура європейської безпеки, що включає НАТО, нейтральні країни, Росію та всі держави, які виникли внаслідок розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Ідеал — це стратегічно автономна Європа, яка протягом 30 років підтримує інвестиції в оборону на рівні 3% ВВП, незважаючи на розпад Варшавського договору.
Реальність така, <…> що Росія офіційно анексувала Крим, Донбас і Херсонську область в результаті завоювання, від якого вона не має наміру відмовлятися. Реальність така: економічно спустошена і демографічно розорена Україна, населення якої не втекло і готується пережити зиму в жахливих умовах. Реальність – це насамперед 45 мільйонів жертв політичних помилок і дипломатичних провалів за останніх 30 років.
Чи повинні ми продовжувати робити помилки? Чи повинні ми заохочувати українських лідерів у ілюзії остаточної військової перемоги? Чи повинні ми продовжувати обіцяти загнати Путіна у кут на його боці рингу? У всіх війнах настає момент, коли воюючі сторони надто виснажені, щоб довіряти націоналістам, які продовжують проповідувати війну. <…> Це те, що називається моральною мужністю в політиці: виходити з реальності замість того, щоб лестити націоналістичним ілюзіям і втікати у сферу ідеалів. <…>
Реальність така, що за такого рівня втрат <мається на увазі оцінка втрат України в 100 000 вбитих і поранених, про яку згадувала Урсула фон дер Ляєн. – The Insider>, українські збройні сили ніколи не зможуть витіснити загарбника назад через кордон. Російські окупаційні сили можуть бути корумпованими, погано керованими, погано оснащеними, погано навченими та деморалізованими, але вони не розвалилися. Вони програють битву за битвою, але вони не програли війну і не можуть її програти, бо ядерне стримування захищає їх від остаточного краху».
На думку анонімних французьких аналітиків, потрібно «допомогти Кремлю зрозуміти, де він помилився, а не заганяти його у стратегічний глухий кут, з якого він може вийти лише шляхом підвищення ядерної загрози»:
«Росіяни потрапили у пастку власної пропаганди, яка відмовляється визнати, що українці (після народів Балтії, а також грузин і молдаван) можуть віддати перевагу західній ліберальній демократії перед формально демократичними режимами, що виникли внаслідок розчленування Радянського Союзу. <…>
Це переконання не брало до уваги прагнення нових поколінь українців повернути свій погляд виключно на Захід, що у 2019 році було закріплено у Преамбулі та у статтях 85, 102, 116 Конституції України. Російська агресія в лютому минулого року випливає з давньої помилки антропологічного аналізу (українці — „малороси”, які не мають нічого спільного із „загниваючим Заходом”), що веде до низки тактичних помилок, скоєних перед лицем української армії, з 2014 року «натоїзованої» (штати, підготовка кадрів, інтеграція до західних структур).
Миру не буде доти, доки росіяни не визнають цю помилку аналізу культур. Тому пріоритет не в тому, щоб розтрощити Росію (знову ж таки, це неможливо через ядерне стримування), а в тому, щоб змусити її визнати, що Україна має право обирати свою долю. У свою чергу, Захід має визнати, що Росія також має право обирати свою долю. Для цього необхідно вибудувати архітектуру європейської безпеки, яка забезпечить реальні гарантії безпеки як для України, так і для Росії. <…>
Міцного миру можна бути досягти внаслідок відмови Росії від претензій на контроль над Україною та на недопущення вступу Києва до НАТО — в обмін на створення демілітаризованої буферної зони на Донбасі й на лівому березі Дніпра, що унеможливить відновлення суверенітету України над цими територіями, які можуть перебувати під управлінням ООН до проведення референдуму про самовизначення та долю, подібну до Косова. Україні потрібна гарантія членства в НАТО, а Росії потрібно, щоб НАТО не наближалося до її кордонів. Так чи інакше, рішення називається демілітаризованою буферною зоною.
Тоді ми вступимо в нову еру, можливо, з новою залізною завісою вздовж Донецька та нижнього Дніпра. Але найгірше ніколи не буде неминучим за умови, що будуть знайдені життєздатні рішення».
Пропозиції Mars не є безперечними, і навряд чи ідея відмовитися від окупованих Росією територій в обмін на членство в НАТО знайде багато прихильників в Україні. Але чого в цій статті абсолютно точно немає, то це твердження про «плачевне становище ЗСУ».
Джерело: The Insider
