Джерело: EU vs Disinfo
Минуло п’ять років з того часу, як ЄС почав запроваджувати персональні санкції проти окремих ключових учасників агресії Росії в Україні. Серед імен, що з’явилися в списках ЄС, було й ім’я Дмитра Кисельова.
Цей медіа-менеджер і телеведучий, якого часто називають «головним кремлівським пропагандистом», став єдиним російським журналістом, на якого в зв’язку з конфліктом в Україні було накладено персональні санкції, – рішення, яке Кисельов згодом безуспішно намагався оскаржити, подавши апеляцію до Європейського суду.
Яким чином людина, колись відома як захисник журналістської етики та друг Європи, США і України, став втіленням сучасного російського державного контролю над засобами масової інформації та очолив інформаційні атаки на ці закордонні країни?
Дві сторони медалі
Персональні обмежувальні заходи ЄС були накладені щодо Дмитра Кисельова як «центральної фігури державної пропаганди, яка підтримує введення російських військ в Україну».
В рамках запроваджених санкцій діяльність Кисельова була визначена як особливо проблематична порівняно з діяльністю інших його колег. Це рішення досі слугує за попередження іншим російським державним медіа-пропагандистам.
Недільна програма Дмитра Кисельова «Вести недели» на державному телеканалі «Россия 1» відіграла ключову роль у дезінформаційній кампанії Кремля проти України.
Крім того, обмежувальні заходи підтверджують позицію ЄС стосовно того, що повідомлення у ЗМІ іноді є не тільки інструментом м’якої сили. У поєднанні з реальною військовою агресією вони можуть виступити як невід’ємна складова жорсткої сили.
Кремль відзначив діяльність Дмитра Кисельова врученням йому ордена «За заслуги перед вітчизною», нагороди, що присуджується «за видатний внесок у державність». Санкції ЄС у цьому контексті можна розглядати як зворотний бік російського визнання.
Друг журналістської етики та зарубіжних країн
У роки, що передували агресивному вторгненню Росії в Україну, багато хто вважав Дмитра Кисельова лібералом та захисником вільної і незалежної журналістики.
У часто цитованій заяві, зробленій у 1999 році в рамках дискусії на телебаченні, Дмитро Кисельов висловив стурбованість журналістською етикою:
«Журналіста не можна відокремити від етики. Але людей, яких ви бачите на екранах, часто не можна назвати журналістами, тому що часто це просто агітатори <…> Завдання журналіста, на мій погляд, це показ вірних пропорцій світу, це показ усієї картини світу <…> Якщо говорити про «піпл хаває », то він буде хавати постійно зниження рівня <…> будь-яке зниження планки, будь-яке зниження моралі і правил <…> і ми виявимо себе просто в багнюці, в якій ми купатимемося, як свині. І буде таке суспільство. І будемо «хавати» один одного разом із цим брудом. І ось там ми себе знайдемо. А нижче вже опуститися буде не можна».
Кисельов прожив кілька років в Європі, працюючи закордонним кореспондентом. У 1990-х він отримав фінансування від ЄС на продюсування програми про Європу для російського телебачення. У 2012 році він відвідав США на запрошення Державного департаменту. Крім того,протягом декількох років на початку 2000-х його професійна діяльність була тісно пов’язана з українськими ЗМІ.
Радіоактивний попіл
Поворотний момент в кар’єрі Дмитра Кисельова припав на 2013 рік, коли він був призначений генеральним директором нещодавно створеного тоді федерального медіа-гіганта під назвою «Россия Сегодня» (в перекладі на англійську – «Russia Today»). При цьому «Россия Сегодня» і RT – формально дві різні організації, попри те, що головним редактором обох ЗМІ є Маргарита Симоньян.
Структура підприємства «Россия Сегодня» включає Російське агентство «РИА Новости», міжнародне агентство Sputnik, яке поширює російську державну пропаганду більш ніж 30 мовами, а також інтернет-платформу INOSMI, яка здійснює переклад міжнародної преси російською мовою.
У той же час Дмитро Кисельов був ведучим власної щотижневої програми про поточні події на телеканалі «Россия 1», який є частиною іншого державного медіа-гіганта, ВГТРК, де Кисельов також є заступником генерального директора.
У своєму щотижневому шоу на каналі «Россия-1» Дмитро Кисельов говорив про те, що Росія здатна перетворити США на «радіоактивний попіл»; в рамках тієї ж телепередачі він нещодавно примудрився брехати зі швидкістю одна брехня на хвилину; і все та ж телепередача недільними вечорами поставляє російській аудиторії сотні дезінформаційних матеріалів. Перейдіть за посиланням, щоб ознайомитися із прикладами прокремлівської дезінформації з бази даних EUvsDisinfo.
Поширюючи дезінформацію зі швидкістю одна брехня на хвилину, Дмитро Кисельов зберігає репутацію одного з найбільш пристрасних пропагандистів Кремля.
«Період неупередженої журналістики скінчився. Об’єктивність – це міф»
Можна будувати різні припущення про те, що саме змусило Дмитра Кисельова так кардинально змінитися.
З одного боку, можна було б припустити, що заклик російської влади до лояльності, втілений у знаменитому гаслі «Крим – наш! », пробудив у Кисельова почуття патріотичного обов’язку і змусив його стати на бік вкрай суперечливої політики Кремля.
Однак промова Дмитра Кисельова, виголошена 2013 року з нагоди його призначення на пост генерального директора агентства «Россия сегодня», явно засвідчує те, що зміна, якої він зазнав, стосується не лише навернення на бік Кремля, але і його розчарування у принципах демократії в цілому: «Період ось цієї відстороненої, дистильованої журналістики – він закінчений. <…> Об’єктивність – це міф, який нам пропонують і нав’язують», – оголосив Кисельов своїм співробітникам.
Цей радикальний погляд і виставляння фундаментальних журналістських цінностей як іноземних і небажаних, що містяться в програмному зверненні Кисельова до його команди, кидають виклик уявленням про журналістику як про незалежний четвертий стовп влади, що прагне до істини. Без цієї найважливішої суспільної функції роль журналістики в демократії слабшає, а цінність демократії падає.
Не тільки «фейкові новини»
Виступ Кисельова слугує нагадуванням про те, що форма пропаганди, яку він практикує зі своїми колегами-однодумцями, є не просто поширенням «фейкових новин»; і навіть не просто стратегічною комунікаційною кампанією держави з ліцензією на брехню.
Дмитро Кисельов втілює форму передачі інформації, яка відмовляється від демократії і не вважає етику і відповідальність ключовими принципами журналістської професійності.
Люди, подібні до Дмитра Кисельова, займаються чимось, що на перший погляд нагадує журналістику, але на ділі є скоріше формою розваги, яку держава використовує в своїх інтересах: задля підтримки необхідної політики та актуальних воєн, а також, що найважливіше, для збереження безперервної, безстрокової влади.
Джерело: EU vs Disinfo
