«Русский образ» Пригожина

У лютому 2018 року російські ЗМІ, в тому числі Радіо Свобода, детально розповідали про людей із «пригожинського» списку санкцій. Як випливає з обвинувального висновку, багато хто з них відвідували США напередодні виборів, щоб зібрати інформацію і налагодити зв’язки, які повинні були допомогти у створенні фейкових акаунтів і груп у соцмережах для поляризації американського суспільства та подальшого впливу на американський політичний порядок. Чи не найменше журналістам вдалося дізнатися про співробітницю «Агентства інтернет-досліджень» Анну Владиславівну Богачову: за даними Мін’юсту США, вона працювала на Пригожина як мінімум із квітня по липень 2014 року в так званому «перекладацькому проекті». Богачова разом з іншою співробітницею агентства, Олександрою Криловою, відвідала дев’ять американських штатів, аби зібрати дані для майбутніх операцій «фабрики тролів» у США. Під час отримання візи вона вказала «оманливу» мету поїздки, вже перебуваючи в країні, купила відеокамери, декілька сім-карт і «одноразових» телефонів, обговорювала з Криловою «шляхи відходу» для себе та своїх колег на випадок провалу місії.

Як з’ясували журналісти «Нової газети», уродженка Ставропольського краю Анна Богачова навчалася у Санкт-Петербурзі в Національному дослідницькому університеті інформаційних технологій, механіки і оптики (ИТМО) та разом з колишнім комісаром прокремлівського руху «Наші» Михайлом Потьопкіним була власницею компанії «АйТі Дебаггер», займалася «Просуванням сайтів і розробкою PR-кампаній». Потьопкін, як розповідало раніше видання The Bell, є однією з ключових фігур «африканського проекту» Пригожина: в числі іншого він від імені компанії «М-Інвест», імовірно пов’язаної з Пригожиним, підписав концесійну угоду з Суданом про видобуток золота.

Насправді, як вдалося з’ясувати Радіо Свобода за відкритими джерелами, біографія Богачової є набагато цікавішою. За цим прізвищем ховається людина, добре відома в середовищі російських націоналістів як Анна Трігга. Трігга була активісткою організації «Русский образ», входила до «групи підтримки» Іллі Горячева на суді у справі «Бойової організації російських націоналістів» (БОРН), за підсумками якого Горячев отримав довічний термін за організацію кількох вбивств, а також, імовірно, була знайома з Марією Бутіною, котра також потрапила до поля зору ФБР під час розслідування справи про втручання Росії в американські вибори та після угоди зі слідством була засуджена в США на півтора року позбавлення волі за діяльність в якості незареєстрованого агента іноземного уряду.

Як згадував на прохання «Медузи» в 2017 році головний редактор «Медіазони» Сергій Смирнов, «Русский образ» був спробою створити свого роду «політичний дах» для БОРН. За його словами, назву для організації обрали після того, як Горячев на початку нульових років познайомився в Сербії з активістами сербського «Образа» – організації радикальних націоналістів. Горячев також хотів налагодити (і почасти зміг це зробити) співпрацю із адміністрацією президента Росії – саме ця співпраця вкупі зі свідченнями проти Тихонова згодом негативно позначилося на репутації «Русского образа» в середовищі російських націоналістів.

Чому Анна Владиславівна Богачова зі «списку Мюллера» – це «Анна Трігга»?

Про те, що Анна Трігга може бути тією самою Анною Богачовою із санкційного списку США, вдалося дізнатися завдяки видаленому аккаунту Трігги у соціальній мережі «ВКонтакте» – vk.com/trigga88. Згадку цього аккаунта як аккаунта Трігги ми знайшли в коментарях до новини від 13 травня 2013 року на сайті «Правые новости» щодо оголошення Іллі Горячева в розшук у справі БОРН. У коментарі користувач під ніком KAMPF18 пише про Тріггу як про одну з активісток «Русского образа», пов’язаних із Горячевим. KAMPF18 , щоправда, називає «Русский образ» «Сучьим образом» – так у середовищі націоналістів відреагували на те, що Горячев дав свідчення проти Микити Тихонова, згодом визнаного винним у вбивстві адвоката Станіслава Маркелова та журналістки «Нової газети» Анастасії Бабурової.

Незважаючи на те, що зараз аккаунт trigga88 видалений, на сайті Wayback Machine збереглася його копія станом на 1 лютого 2012 року.

Як випливає із цієї збереженої копії, аккаунт trigga88 належить користувачеві Anna Trigga, який народився 13 березня 1988 року. Така ж дата народження вказана навпроти прізвища Анни Владиславівни Богачової у санкційному списку Мінфіну США. Із копії аккаунта trigga88 можна також дізнатися його числовий ID у «ВКонтакте» – 5146266 (для цього досить підвести мишку до посилання на фотоальбом). Як виявилося, аккаунт Богачової-Трігги був не видалений, а перейменований: за адресою vk.com/id5146266 відкривається сторінка користувача «Анна Владиславова» (ім’я Богачової та її по батькові, перероблене на прізвище). Профіль закритий від сторонніх очей, єдина доступна в ньому інформація – фотографія профілю (Ентоні Гопкінс в ролі Канібала Лектера) та день народження, те ж саме 13 березня (але вже без року).

Проте, навіть будучи закритим, цей обліковий запис дозволяє підтвердити, що Анна Трігга – це Анна Богачова. За допомогою числового ID аккаунта можна подивитися усі пости у «ВКонтакте», де цей аккаунт був відзначений. Серед таких постів ми виявили пост про здачу квартири, написаний «Анною Владиславовою». Адреса на Планерній вулиці, за якою розташована квартира, що здавалася, – збігається, як випливає з бази даних російських юридичних осіб, із юридичною адресою фірми Богачової та Михайла Потьопкіна «АйТі Дебаггер».

У збереженій копії старого аккаунта Анни Трігги-Богачової є й її фотографія, опублікована користувачем Мечиславом Качинським. Ця світлина також дозволяє ідентифікувати Анну Богачову як Анну Тріггу – в наступних розділах цього розслідування ми покажемо інші фотографії Трігги-Богачової, зроблені, серед іншого, на зборах російських націоналістів. Крім того, Радіо Свобода вдалося дізнатися про зв’язки з націоналістами нинішніх співробітників Євгена Пригожина, в тому числі тих, які працюють у Санкт-Петербурзі в «бек-офісі» Пригожина, що займається «африканським напрямком» діяльності «кухаря Путіна».

Із програмістів у націоналісти

Анна Владиславівна Богачова народилася у Ставропольському краї, але в середині 2000-х опинилася у Санкт-Петербурзі, де вступила до Національного дослідницького університету інформаційних технологій, механіки і оптики (ИТМО) – одного із провідних російських вузів, студенти якого не раз ставали переможцями міжнародних змагань із програмування. Програмування вивчала і Богачова, вочевидь, досить старанно: у 2010 році, будучи студенткою 6-го курсу факультету комп’ютерних технологій і управління, вона серед ще 20 учнів ИТМО отримала престижну Потанінську стипендію, в 2013-му, вже навчаючись в аспірантурі, була рекомендована своїм вузом на стипендію Уряду РФ за пріоритетними напрямами. До цього можна додати участь в оргкомітеті школи з комп’ютерного моделювання і співавторство як мінімум у одній статті,  опублікованій в науковому журналі. На виході отримуємо образ якщо не блискучої, то цілком успішної студентки й аспірантки. Радіо Свобода відправило електронні листи двом співавторам роботи Богачової, але не отримало на них відповіді, професор інституту фінансових кібертехнологій ИТМО Олексій Духанов, основний автор статті, прочитав повідомлення Радіо Свобода в соціальній мережі «ВКонтакте» з питаннями щодо Богачової, але не відповів на нього.

Віднайти сліди захисту Анною Богачовою кандидатської дисертації Радіо Свободі не вдалося, схоже, до цього моменту у неї з’явилися інші справи: 2014 рік виявився в життя аспірантки дуже насиченим. У квітні вона зареєструвала із Михайлом Потьопкіним згадану вище компанію «Ай Ті Дебаггер», а в червні того ж року Богачова разом зі своєю колегою по новій роботі Олександрою Криловою, ще однією фігуранткою списку Мюллера, вже вирушили у першу поїздку по США «з метою збору розвідданих» для «Агентства інтернет-досліджень» Євгена Пригожина.

Нарешті, ще два місяці по тому, в серпні 2014 року, Богачова несподівано стає тимчасовим керуючим ТОВ «Мурманську верфі», що проходить процедуру банкрутства (текст ухвали арбітражного суду, .pdf ). У визначенні вказано , що Богачова представляла «некомерційне партнерство зі сприяння діяльності арбітражних керуючих «Ініціатива», – ця організація була зареєстрована в Ярославлі, на сторінці «Ініціативи» у «ВКонтакте»  (не оновлюється з 2012 року) вказана контактна особа – «директор із розвитку» Артем Фролов. Радіо Свобода вдалося зв’язатися з Фроловим, зараз він працює в московській юридичній фірмі. На питання, як аспірантка-айтішниця із Санкт-Петербурга виявилася арбітражним керуючим мурманської компанії, представляючи при цьому ярославське некомерційне партнерство, Фролов відповів, що «арбітражним керуючим може стати будь-яка людина з вищою освітою», достатньо здати іспит і сплатити 50 тисяч рублів у компенсаційний фонд. Фролов також підкреслив, що географія не має значення: в «Ініціативу» (ліквідована за рішенням суду в 2016 році) входили люди з різних регіонів, головний офіс, за його словами, отримував запити від податкової служби і розподіляв їх між членами партнерства. Фролов не став відповідати на запитання, чи пам’ятає він, як саме Богачова потрапила в «Ініціативу» і чи знайомий він з нею особисто (Радіо Свобода має підстави припускати, що вони були знайомі, але про це розповімо згодом)

Анна Трігга на молодіжному форумі в Білорусії, 2011 рік. Фото з інстаграма Євгена Валяєва, колишнього активіста «Русского образа», а нині – одного із постійних експертів РИА ФАН, близького до Євгена Пригожина:

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

На молодежном форуме в Белоруссии лекция по информационной безопасности и smm.

Публикация от Евгений Валяев (@evgen_valyaev) 1 Сен 2012 в 7:25 PDT

Видатним діячем петербурзьких націоналістичних кіл, у яких вона добре відома під псевдонімом Анна Трігга, Богачова стала приблизно водночас із початком свого навчання в ИТМО. Як саме дівчина, котра приїхала зі Ставропілля в Петербург потрапила в середовище націоналістів, Радіо Свобода достеменно встановити не вдалося. Головний редактор видання «Рідус» Андрій Гулютін, який в середині 2000-х входив до редколегії журналу «Русский образ», відповів Радіо Свобода на це питання так: «Як потрапила? Спорт, навколофутбол, музика – усі передові носії цих ідей в юності належали до різного штибу ліваків або до правих. У ті далекі роки, в 90-х – нульових, якщо ти не бажав бути в колах нариків чи інших дегенератів, але хотів бути частиною неформального середовища, а не гопоти, ти неодмінно потрапляв у те саме середовище. Все просто». Втім, Гулютін зазначив, що знайомий із Тріггою тільки «побіжно», оскільки вона не мала стосунку до журналу «Русский образ», а до однойменної організації нібито не належав він сам.

Те, що Трігга була активісткою руху «Русский образ», підтверджується багатьма посиланнями. Наприклад, нинішній аккаунт Трігги ( «Анна Владиславова») у соціальній мережі «ВКонтакте» вказаний як старший адміністратор петербурзького відділення «Право-консервативного альянсу» – під цією вивіскою «Русский образ» продовжив працювати після того, як лідер руху Ілля Горячев був затриманий в 2013 році у справі «Бойової організації російських націоналістів». Трігга-Богачова активно брала участь у процесі над Горячевим, була, за словами декількох співрозмовників Радіо Свобода, що ходили на суд, «в групі його підтримки», давала свідчення в ході попереднього слідства, опублікувала інтерв’ю із «нареченою» Горячева Оксаною, в якому назвала його «політичним ув’язненим». Один зі співрозмовників Радіо Свобода,  котрий відвідував засідання суду і побажав залишитися неназваним, згадує, що Анна Трігга «дуже добре знала англійську мову».

24 липня 2015 року Ілля Горячев був засуджений до довічного ув’язнення за звинуваченням в організації декількох убивств, керівництві радикально-націоналістичною спільнотою «Бойова організація російських націоналістів» і незаконному обігу зброї. Сам Горячев заперечував свою причетність до злочинів, що ставилися йому у провину.

Трігга, втім, була знайома не тільки з Горячевим, але й і з Микитою Тихоновим та Євгенією Хасіс. Богачова згадується в матеріалах прослуховування розмов Тихонова і Хасіс, зроблених восени 2009 року; зустрічається її ім’я також у свідченнях, які вже засуджений на той момент Тихонов дав проти Горячева: «[у квітні 2009 року] я виїхав разом із Хасіс в м.Санкт-Петербург. Попередньо Горячев через члена «Русского образа» з Санкт-Петербурга Богачову Анну орендував для нас квартиру». Радіо Свобода не вдалося знайти вказівок на те, що Трігга мала якийсь стосунок до вбивств БОРНа, Андрій Гулютін також сказав у розмові з Радіо Свобода, що роль Богачової у справі БОРН полягала у тому, що «вона щось там здавала».

У 2010 році, вже перебуваючи в СІЗО «Лефортово», Євгенія Хасіс опублікувала критичну рецензію на статтю Трігги-Богачової «Активність дівчини у правому русі», в якій та стверджувала, що «90% дівчат потрапляють до [правого] руху через правого хлопця» : «Тема, піднята автором, дійсно є дуже актуальною, але в підсумку вийшов якийсь мікс із поливання брудом жіночої статі (мабуть в рамках внутрішньовидової боротьби) та виділення себе, як виключення із цього бруду», – писала Хасіс. Відносини статей і сім’я – в контексті правої ідеології – були одним із напрямків активістською роботи Трігги. За даними Радіо Свобода, вона мала стосунок до близького до РВ проекту «Русская демография»– структури, яка просувала консервативні сімейні цінності, надавала допомогу дитячим притулкам, лікарням, а також, наприклад, мешканцям Луганської і Донецької областей та біженцям із них.

Керувала «Русской демографией» Анна Старицька (сторінка в фейсбуці та у Живому журналі), яка не просто пов’язана з Тріггою у фейсбуці, але й є однією з небагатьох, хто залишив лайки під нечисленними відкритими постами Трігги у цій соціальній мережі. На запитання Радіо Свобода про знайомство з Богачовою Старицька запитала «чому ви нею цікавитеся?», а потім пообіцяла повідомити Тріггу про інтерес до неї з боку Радіо Свобода. Із копії сайту «Русская демография», що збереглася в архіві,  можна дізнатися імена деяких інших активістів руху в різних містах Росії. Радіо Свобода вдалося встановити, що в Петербурзі координатором проекту був Максим Нуйя (аккаунт у фейсбуці, аккаунт в Живому журналі). Нуйя зараз працює у сфері IT-технологій, як і Старицька, він пов’язаний у соціальних мережах із Тріггою. На повідомлення Радіо Свобода з проханням розповісти про знайомство з Ганною Тріггою Максим Нуйя не відповів.

Координатором «Русской демографии» в Ярославлі був Артем Фролов – той самий юрист і колишній «директор із розвитку» партнерства «Ініціатива», через яке Богачова влаштувалася керуючим «Мурманських верфей». Він же згаданий в 2011 році на форумі yarportal.ru як представник «Русского образа» в Ярославлі. Зв’язки між «Ініціативою» і петербурзькими націоналістами Фроловим і Тріггою не вичерпуються. Генеральний директор петербурзького ТОВ «РусЕнергоМаш» Максим Настасін (аккаунт у фейсбуці, ще один ), з одного боку, залишив лайк під одним із постів «Русской демографии» і має в друзях багатьох представників правого середовища, включно із Анною Богачовою, а з іншого боку, входив до того ж самого партнерства «Ініціатива». Можна припустити, що через цю організацію Артем Фролов влаштовував арбітражними керуючими (що, за його власними словами, не вимагає спеціальної освіти) своїх знайомих націоналістів.

Анна Трігга, помітна фігура в націоналістичних колах, вона ж – Анна Богачова, успішна студентка і аспірантка престижного вузу, добре володіє англійською мовою,  2014 році або трохи раніше опиняється в «Агентстві інтернет-досліджень» Євгена Пригожина, де займається перекладом і аналізом даних. Як це сталося? Джерело Радіо Свобода, котре побажало зберегти анонімність, розповіло, що робота у пригожинській «фермі» стала її «трудовою повинністю» під тиском ФСБ – через участь Трігги в роботі «Русского образа» та інших націоналістичних проектів. Підтвердити цю інформацію в інших джерелах РС поки не вдалося.

Ті ж і Бутіна

До того як отримати «шпигунські звинувачення» у США та укласти угоду зі слідством, яка дозволила залишити в обвинувальному висновку лише статтю про незаконну діяльність в якості «агента іноземного уряду», Марія Бутіна пробувала себе у бізнесі і громадській діяльності в Росії. Найвідоміший її проект – існуюча досі, незважаючи на тюремне ув’язнення Бутіної, організація «Право на зброю».

«Право на зброю» діє з 2011 року і лобіює послаблення обмежень на використання вогнепальної зброї цивільним населенням у Росії. Від самого свого створення організація декларувала готовність співпрацювати з будь-якими політичними групами, які дотримуються такої ж позиції щодо збройного питання.

Однією з таких груп став і «Русский образ», точніше, його «оновлена версія» – «право-консервативний альянс». Засновником «Альянсу» став той таки Ілля Горячев, а одним із перших символічних жестів організації було присвоєння неофіційного звання «почесний громадянин Москви» Воїславу Шешелю, колишньому лідеру Сербської радикальної партії, визнаному Міжнародним Судом в Гаазі винним у злочинах проти людяності і засудженому в 2018 році до 10 років позбавлення волі за переслідування хорватів у селі Хртковці, яке розташоване в сербському краї Воєводина.

«Право-консервативний альянс» зробив співпрацю з «Правом на зброю» одним із постійних напрямків своєї діяльності. Коли телеканал Russia Today в рамках акції на підтримку Бутіної записував розповіді друзів і соратників про Бутіну, одним з двох опитаних виявився активіст «право-консервативного альянсу» Олексій Живов.

Є безліч фотографій і постів у соціальних мережах, що підтверджують присутність членів «Альянсу» на заходах «Права на зброю» і навпаки. На одному з них в 2012 році були і Анна Богачова-Трігга, і Марія Бутіна.

Націоналісти на «африканському напрямку»

Із російськими націоналістами, як з’ясувало Радіо Свобода, пов’язані не тільки колишні, а й чинні співробітники «Агентства інтернет-досліджень» (хоча у Радіо Свобода немає точних даних про те, що Анна Богачова більше не працює на Євгена Пригожина).

На те, що нинішні «пригожинські» функціонери тісно пов’язані з націоналістичним середовищем, вказують їхні соціальні зв’язки. Так, у розділі «колеги» списку друзів Михайла Потьопкіна, ключової фігури нинішнього «африканського» проекту Пригожина, можна знайти як Анну Тріггу, так і інших відомих націоналістів: це й знайомий з Тріггою Євген Валяєв, колишній член «Русского образа», який тепер часто дає коментарі пов’язаному з Пригожиним агентству РИА ФАН у якості експерта, ще один член «Русского образа», свідок у справі Горячева Сергій Лапшин, Сергій Єрзунов, лідер «офіційної групи Русского образа» «Хук справа»; близький друг Микити Тихонова і один із засновників прокремлівського молодіжного руху «Идущие вместе», футбольний хуліган, що засвітився у справі БОРН, Олексій Мітрюшин. Втім, це не означає, що хтось із зазначених людей наразі працює в проектах Євгена Пригожина.

Безпосередні ділові зв’язки нинішніх керівників «бек-офісу» Євгена Пригожина, що займається «африканським напрямком», з націоналістами із колишнього «Русского образа» підтверджуються низкою документів, переданих Радіо Свобода розслідувальним центром «Досьє». Серед них – листування між Михайлом Потьопкіним та людиною із ніком «Theodor», в якому вони на початку 2018 року обговорюють узгодження Петром Бичковим на одну з посад в проекті кандидатури якогось «Віті». «Вітя», як випливає з повідомлень Потьопкіна, є представником «олдскулу  «Русского образа» (Радіо Свобода поки не вдалося встановити його особу). Крім цього, в розпорядженні Радіо Свобода є фрагмент листування Потьопкіна з батьком дитини Анни Богачової-Трігги, людиною з ніком «Генадій». В одному із повідомлень «Генадій» просить Потьопкіна надіслати йому копію російського паспорта для того, щоб змінити юридичну адресу компанії «АйТі Дебаггер», якою Богачова-Трігга володіє разом із колишнім комісаром «Наших». Радіо Свобода надіслало Анні Богачовій та декільком її друзям повідомлення із проханням підтвердити або спростувати їхнє знайомство з Михайлом Потьопкіним або Петром Бичковим. Богачова на них не відповіла, декілька інших колишніх активістів «Русского образа» відмовилися обговорювати з Радіо Свобода цю тему. Також центр «Досьє» передав Радіо Свобода свого роду «резюме» одного із помітних активістів «Русского образа» в Санкт-Петербурзі, яке Петро Бичков нібито відправив Михайлу Потьопкіну з проханням поділитися відомою йому інформацією щодо нього – цій людині, ім’я якої ми поки не будемо називати, можливо, буде присвячене одне з майбутніх розслідувань центра «Досьє» та Радіо Свобода.

Джерело: Марк Крутов, Сергій Добринін, для Радіо Свобода