Володимир Владимиров, для Голос Америки
Підтримка війни у суспільстві знижується – такі результати опублікованого виданням «Медуза» закритого соцопитування, проведеного Федеральною службою охорони Російської Федерації (ФСО Росії). Згідно з опитуванням, за мирні переговори з Україною у листопаді виступали близько 55% росіян, а за продовження війни – лише 25%, хоча ще у липні ситуація була протилежною (57% за продовження війни та 32% за переговори).
Чи можна довіряти цим результатам? Схожі цифри зафіксовано й у жовтневому дослідженні «Левада-центру»: за мирні переговори висловилися 57% респондентів, 27% проти.
Російська служба «Голос Америки» попросила прокоментувати ситуацію наукового керівника «Левада-центру», доктора філософських наук Лева Гудкова.
Віктор Владимиров: Що ви думаєте про опитування ФСО, чи не журналістська це легенда?
Лев Гудков: Я нічого конкретно не можу сказати про них. Тому що не публікуються ні методика, ні вибірка, ні те, як відбувалося опитування, тощо. Тут можливий несподіваний поворот, що це якісь ігри спецслужб з метою шантажу, тиску на начальство, щоб вибити з влади якісь преференції. Так КДБ поводився за радянських часів, лякаючи партійну еліту поширенням західної пропаганди і наростанням антирадянських настроїв серед молоді. Під ці заяви спецслужба вміло викачувала гроші з кремлівського мішка…
А як результати «опитування ФСО» корелюються з вашими даними?
Л.Г.: Дані дуже схожі. В нас у жовтні співвідношення прихильників «партії» війни і тих, хто схиляється до мирних переговорів, становило 36% до 57%. Прагнення припинити воєнні дії й розпочати мирні переговори переважало більше ніж у півтора рази.
У листопаді ця цифра дещо знизилася. «Партія» війни посилилася до 41%, але все одно більшість (53%) залишилася за їхніми опонентами. Причому цей процес дуже стійкий. Починаючи із серпня, загальна картина помітно змінилася. У серпні переважали прихильники війни до переможного кінця.
ІЗ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ ТА ВІРТУАЛЬНОЇ ВІЙНИ СИТУАЦІЯ ПОЧАЛА СТОСУВАТИСЯ ВСІХ – НЕ ТІЛЬКИ ТИХ, КОГО ПРИЗВАЛИ ДО АРМІЇ, А Й ЇХНІХ БАТЬКІВ, РОДИЧІВ
Головний чинник, що вплинув на динаміку, – це, звісно, мобілізація, коли з телевізійної та віртуальної війни ситуація почала стосуватися всіх – не тільки тих, кого призвали до армії, а й їхніх батьків, родичів. У те, що влада говорить про одноразовість часткової мобілізації, мало хто вірить. За нашими даними, 66% респондентів вважають, що на війну набиратимуть народ постійно, щоб заткнути дірки на фронті, спробувати уникнути явної поразки російської армії або хоча б уповільнити її вигнання з окупованих територій. А оскільки ніякої диво-зброї у Кремля не знайшлося, то, як це зазвичай буває, будуть використовувати гарматне м’ясо. І це люди добре засвоїли.
Чи можна припустити, що чергова хвиля мобілізації, яку багато хто прогнозує, призведе до ще більшого посилення нинішніх тенденцій?
ОСКІЛЬКИ НІЯКОЇ ДИВО-ЗБРОЇ У КРЕМЛЯ НЕ ЗНАЙШЛОСЯ, ТО, ЯК ЦЕ ЗАЗВИЧАЙ БУВАЄ, БУДУТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ ГАРМАТНЕ М’ЯСО
Л.Г.: Думаю, що так. Принаймні, збережеться небажання продовження війни. Війна із бліцкригу, як вона спочатку програмувалася, стала хронічною, і люди кінця її не бачать. Це дуже лякає, тим більше, що рівень життя і доходів падає, зростає інфляція, виникає загроза безробіття і з’являється страх втратити близьких і рідних. Все це працює в одну скарбничку – проти війни.
Але чи можна тут говорити про те, що в людей раптом прокинулася самосвідомість, про вироблення в них громадянської позиції?
Л.Г.: У нашому випадку я б не став говорити ні про яку мораль. Тому що ні переживань за вчинене владою, ні співчуття Україні загалом немає, воно виявляється лише у 10%. Основна маса просто боїться за власний добробут і безпеку близьких, тому починає непокоїтися з приводу майбутнього. Ні правова свідомість, ні моральні принципи тут ні до чого. Швидше, проявляється те, що можна назвати егоїстичними чи шкурними інтересами.
А гнітюча ситуація на фронті, втрата у багатьох віри в успіх воєнної кампанії теж зіграли свою роль у формуванні тренду?
Л.Г.: Так, і дуже важливу. Правдива інформація, незважаючи на цензуру та масові блокування сайтів незалежних ЗМІ, таки якось доходить до людей. Вони все краще і краще вчаться оминати заборони.
Число користувачів альтернативних каналів інформації збільшилося втричі за час воєнних дій: з 7-8% до 20 з лишком. Окрім цього, дуже важливим чинником є зміна тональності пропаганди на федеральних телеканалах. Сама по собі ідея неминучої Гааги, трибуналу, оголошення [парламентами низки європейських країн] Росії державою-терористом, злочинною державою, дійсно змушує трішки по-іншому розмовляти балакучі голови на ТБ – кремлівських клакерів.
РУЙНУЄТЬСЯ МІФ ПРО ВЕЛИКУ ДЕРЖАВУ І МОГУТНІСТЬ АРМІЇ…
Здається, вони почали розуміти, що їм доведеться відповідати за свої слова, за пропаганду війни та розпалювання ворожнечі й ненависті. Звідси істерика та агресивний тон. І для більш консервативної частини населення, яка постійно дивиться телебачення й уміє читати між рядками, така зміна тональності – тривожний сигнал. Звідси виникають претензії до влади – не гуманістичного штибу, а у зв’язку з великими втратами на фронтах внаслідок некомпетентності командування, з бардаком, що супроводжує мобілізацію. Люди вимагають покарати винних. Все разом це, зрозуміло, змінює ставлення до війни. Руйнується міф про велику державу і могутність армії…
Володимир Владимиров, для Голос Америки
