Джерело: Яна Машкова, для ІМІ
У 2026 році Кремль витратить на свою пропаганду 146,3 млрд руб., що в доларовому еквіваленті дорівнює близько 1,6 млрд. На ці гроші можна було б відкрити в середньому 50 лікарень або понад 100 сучасних шкіл, або цих грошей вистачило б, щоб побудувати соціальне житло для тих, хто його потребує. Звичайно, ці кошти не змінили б особливо життя всієї Росії, але точно покращили б якість життя кількох регіонів.
Щорічне збільшення фінансування пропагандистських медіа свідчить, що Росія не планує завершувати війну та продовжує розкачувати наративи ненависті до всіх, хто не входить у концепцію “русского мира”.
Особлива риса російської пропаганди – вони ненавидять усіх, хто не з ними: від українців до громадян будь-якої країни. Крім того, пропагандисти поширюють ворожі наративи й щодо власних громадян, якщо вони не вписуються обличчям у концепцію “слов’янських росіян”. Так, Інститут масової інформації (ІМІ) зафіксував, що пропаганда обов’язково назве етнічність представника нацменшини, якщо той був учасником кримінальної хроніки, а в разі отримання похвали чи нагороди він завжди буде “росіянином”.
Інститут масової інформації дослідив наративи 10 найпопулярніших онлайн-медіа* щодо поширення мови ворожнечі. Крім того, ІМІ зафіксував, що переважна більшість ресурсів, які ввійшли до моніторингу, мають зв’язок з російською владою: отримують фінансування з держбюджету, мають зв’язки з оточенням Путіна або є учасниками державної пропаганди.
“Нацисти”, “вбивці” та інші прийоми дегуманізації українців
У російських новинних стрічках особливе місце посідають матеріали з мовою ворожнечі щодо українців. Пропагандисти системно розкачують локальну аудиторію та формують стійку асоціацію, що українці “нацисти”, і загалом дегуманізують українців як націю. Всі наративи, які запускає Росія у своїх медіа щодо України та українців, мають ознаки геноцидної риторики. Російська пропаганда особливу увагу приділяє формуванню негативного, сатаністичного образу ЗСУ та Володимира Зеленського.
Однією з тем, яка не покидає російських стрічок, є звинувачення українців у нацизмі. Щоправда, російська пропаганда досі не може визначитися, що краще приписати українцям: нацизм, неонацизм чи сатанізм.
Російська пропаганда звинувачує українців абсолютно в усіх гріхах та не забуває згадати дітей як жертв, “мирних жителів”, вразливі групи, усіх ким тільки можна зачепити цільову аудиторію. Постійне повторення таких наративів формує стійкі уявлення про ворожу Україну, а отже знаходять ще причину, чому можна виправдати війну.
Окрім геноцидної риторики, російська пропаганда додає голосу проросійському політику Вікторові Медведчуку, який начебто від української опозиції комунікує, що Україні для виживання потрібно залишити ідею бути з Європою.
У меседжах Медведчука йшлося про те, що “колективний Захід штовхає українських громадян на війну, не пропонуючи жодної альтернативи безглуздому кровопролиттю та жертвам”, без зазначення, що війну розпочала саме Росія. Медведчука активно використовують у цитуванні тем, пов’язаних з Україною, адже в такий спосіб начебто подають альтернативну, незалежну думку “опозиціонера”, яка одноголосно збігається з російською пропагандою.
“Аморальний колективний Захід”
Російська пропаганда також активно поширювала мову ворожнечі щодо іноземців, які вступили до лав ЗСУ. Досить лише подивитися на заголовки російських медіа, щоб зрозуміти, як працює державна пропаганда РФ. Так, редактори міксують ненависть, страх, дегуманізацію та фейкові уявлення про війну.
Російські ресурси у своїх заголовках використовують дегуманізовані лексеми й, пишучи про іноземців у лавах ЗСУ, обов’язково позбавляють їх людських якостей та створюють образ ворога, у такий спосіб виправдовуючи війну та насильство над людьми.
Росіяни акцентують на географічному різноманітті “ворогів” у заголовках. Так пропаганда живить антизахідні настрої для внутрішньої аудиторії, посилюючи наратив, що “колективний Захід проти Росії”. Водночас Росії важливо наголошувати, що Україна в цій війні не є самостійною, а залучає “найманців”. Для російської аудиторії такі матеріали з акцентними заголовками працюють як емоційний тригер, водночас вона звикає до дегуманізації, а отже знижується чутливість до насильства.
Якщо раніше російські медіа писали, що нацизм притаманний Україні, то наразі від ноунеймів до офіційних осіб РФ іде комунікація, що Європа переписує історію та відбувається нормалізація нацизму.
Щодо країн Балтії, росіяни теж не оминають їх у своїх новинних стрічках. Цим країнам приписують наративи про русофобські настрої з нацистськими.
Не обійшлося без псевдоекспертів. Росія час від часу залучає Віктора Медведчука, який роками в Україні розкачував та менеджерив “русский мир”. Оскільки він залишається жити в Росії, то його називають “опозиційним лідером України”, меседжі якого співзвучні російській пропаганді.
Так, в одному з матеріалів Медведчук порівнює Фрідріха Мерца з Адольфом Гітлером, щоб демонізувати образ політика.
Через гіперболізацію Медведчук асоціює, що Німеччина активно готується до війни й, отже, Європа є загрозою для росіян. Крім того, закріплюється асоціативний ряд, що німецькі політики обожнюють війну, із проведенням паралелі з нацистською Німеччиною.
Росія, яку люблять. Як пропаганда використовує образ “прихильних” іноземців
Поряд з агресивною риторикою та наративами про ворожий світ російські пропагандисти запускали серії компліментарних матеріалів про те, як іноземці захоплюються Росією та росіянами. У таких матеріалах пропагандисти наголошують, що іноземці відкривають для себе нову Росію, яку вони не очікували побачити, і що начебто їхні попередні стереотипні уявлення були хибними. Найчастіше російські медіа публікували компліментарні матеріали щодо американців та їхнього захоплення через те, як весь світ помилявся, що в Росії може бути погано. Для поширення таких наративів пропагандисти використовували асортимент різних цитувань: від відомих людей до вигаданих історій, за якими неможливо ідентифікувати героїв публікацій.
У частині матеріалів використовується “особистий досвід”, який нібито спростовує негативні уявлення про Росію, що були закладені раніше. Так, яскравий прихильник Росії батько Ілона Маска заявив, що начебто на власні очі переконався, як добре в Росії, а всі негативні уявлення були нав’язані йому тим самим “напівзігнилим Заходом”.
Варто зазначити, що під час кожного візиту Еррола Маска до Росії пропагандисти виготовляють серії новин про те, як він захоплюється чистотою вулиць, красою міст, місцевих жінок, рекомендує частіше приїжджати до Росії та засуджує санкції.
- “Отец Илона Маска рассказал, что его впечатлило в России” / РИА Новости
- “Отец Маска восхитился красотой россиянок” / РИА Новости
- “Отец Илона Маска посоветует своим сыновьям чаще приезжать в Россию” / РИА Новости
Показовим також є спосіб ідентифікації героя таких публікацій: замість імені Еррол російські медіа його титрують як “батька Маска”, у такий спосіб підсилюючи його значущість, адже є ймовірність, що переважна більшість росіян не чула його імені.
Також російські медіа готують матеріали, де намагаються штучно підвищити значущість героїв, маркуючи їх “американський незалежний журналіст” або “авторитетний режисер”. Здебільшого згадані персонажі таких текстів – звичайні маргінали або ноунейми, втім приписування їм регалій створює образ авторитетності та незаангажованості. Однак це все, що потрібно внутрішній аудиторії, – впевненість та приклади, що їх підтримують люди, які теж борються з їхнім спільним ворогом – “колективним Заходом”.
У матеріалах з вигаданими героями публікацій повторюється пропагандистська модель, де “іноземці” дивуються, яка виявилася для них комфортна Росія та як вони отримали позитивний досвід.
Такі матеріали мають ознаки фейкових історій, адже не містять фото, повних даних згаданих історій, а всіх їх, включно із заголовками, побудовано за однаковою схемою визнання, що Росія має переваги над Заходом.
Паралельно з антисемітськими настроями серед населення РФ у медіа трапляються поодинокі матеріали про життя євреїв у Росії. Один з таких опубліковано зі слів головного рабина РФ, який зустрівся з Путіним та прокоментував, що євреї наразі почуваються комфортно на території Росії серед різних культур.
Водночас варто зазначити, що в Росії існує антисемітизм, і ця риторика проти євреїв є невипадковою. Раніше ІМІ зафіксував, що російські релігійні лідери закликали вірян до війни з українцями, називаючи це місією та духовним обовʼязком. Єдині, від кого не звучали відверті антиукраїнські наративи в моніторинговий період, – від російських рабинів.
Джерело: Яна Машкова, для ІМІ
*Моніторинг проводився в 10 популярних російських онлайн-медіа за даними рейтингу Liveinternet: “Комсомольская правда”, РБК, РИА Новости, Lenta.ru, Газета.ru, “Известия”, “Аргументы и Факты”, MK.ru, URA.ru, “Российская Газета”.
