Джерело: Андрій Черкасов, для Настоящего Времени

11 вересня спричинило колосальний вплив на те, як ми дивимося новини сьогодні. Прямі репортажі про теракти і їх наслідки стали рекордними за своєю тривалістю і увійшли в історію американського телебачення – 39 годин безперервного телемовлення. Рухливий рядок, який ми тепер бачимо на кожному новинному телеканалі, став так широко застосовуватися саме 11 вересня, і відтоді перетворився в обов’язковий елемент інформаційного ефіру. Призначений для користувача контент – фото і відео, зняті очевидцями подій, настільки масово також вперше було використано в перші години та дні після тих терористичних актів.

20 років тому в Росії не було окремих цілодобових новинних телеканалів, вони з’являться трохи пізніше. У день терактів довелося переривати звичний ефір і виходити зі спеціальними інформаційними випусками.

Відтоді на російському телебаченні багато чого змінилося. Конспірологія, особливо проти колективного Заходу, стала візитною карткою російських федеральних телеканалів. Інтенсивність виходу в ефір схожих «розслідувань» залежить суто від поточного політичного моменту. Посварилися Москва і Вашингтон у 2008-му через війну в Грузії – на телеекранах з’явилися фільми, що ставлять під сумнів офіційну версію подій 11 вересня. Почався при президенті Медведєві короткий період «перезавантаження» у відносинах зі США, так в ефірі – цілком собі нейтральні й респектабельні фільми, зняті іноземними документалістами. Як змінювалося ставлення провладних ЗМІ в Росії до теракту 11 вересня, чи вірить у теорію змови середньостатистичний телеглядач? Ми говоримо про це з журналістом Костянтином Еггертом.

<iframe src=”https://www.currenttime.tv/embed/player/0/31454256.html?type=video” frameborder=”0″ scrolling=”no” width=”640″ height=”360″ allowfullscreen></iframe>

Ви недавно закінчили роботу над подкастом “Ящик всевладдя”, присвяченим історії російського телебачення – від Горбачова до Путіна. Події 11 вересня 2001 року потрапляють на самий початок нового етапу цієї трансформації, коли Кремль поступово взяв під контроль практично всі електронні ЗМІ в Росії. Ви пам’ятаєте, як ТБ розповідало про теракти тоді, в перші години та дні?

НІХТО НЕ ВПАДАВ У ЯКУСЬ КОНСПІРОЛОГІЮ ВІДРАЗУ – ТОБТО, НУ, ЯК МІНІМУМ, ПЕРШИХ ДВА ДНІ, МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ВИСВІТЛЕННЯ БУЛО ЦІЛКОМ ТАКИМ ФАКТИЧНИМ, ФАКТОЛОГІЧНИМ

– Я чудово пам’ятаю цей момент. І добре пам’ятаю, що, ну, наприклад, російське телебачення, ВГТРК, просто включили трансляцію CNN і паралельно давали якісь свої коментарі. Чисто візуально це було, звісно, дуже сильно таке змішане було відчуття, що це дійсно у тебе в квартирі американське телебачення.

Що ж до, як то кажуть, контенту, то, на мій погляд, він тоді був значно більш таким, людським. Тобто ніхто не впадав у якусь конспірологію відразу – тобто, ну, як мінімум перших два дні, мені здається, висвітлення було цілком таким фактичним, фактологічним, чи що.

Константин Эггерт, журналист
Костянтин Еггерт, журналіст

– Але співчуття і співпереживання ось цих перших днів досить швидко змінилися роздратуванням, коли стало зрозуміло, що США знову збираються воювати з Іраком. Що змінилося на екранах з точки зору версій причин 11 вересня?

ВОДОДІЛ – ЦЕ МЮНХЕНСЬКА ПРОМОВА ПУТІНА. ПІСЛЯ ЦЬОГО БУЛО ЗАДАНО НОВИЙ ВЕКТОР У ВІДНОСИНАХ ІЗ НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ

– Ну, спочатку все-таки була операція в Афганістані – в жовтні 2001 року. І вона, хоча й не отримала якоїсь серйозної підтримки російської громадської думки – навпаки, дуже багато тоді говорили: «Ну, вони загрузнуть там так само, як колись ми», але загалом, напевно, якогось такого страшного обурення з приводу американського нового імперіалізму, «знову лізуть кудись», з приводу афганської операції не було – ну, принаймні, було менше, наскільки я пам’ятаю. Ірак – інша справа. До ситуації в Іраку вже підійшли з підкачаним дещо антиамериканізмом. Знову ж таки, абсолютно незрівняним з тим, що можна спостерігати сьогодні, але – так, роздратування було, і воно трішечки, мені здається, було пов’язано з тим, що російське суспільство дуже погано сприйняло операцію збройних сил, ВПС перш за все, НАТО, проти Югославії Мілошевича, в 99-му році. І ефект, звичайно ж, емоції, почуття, яке було, – це «а, знов за рибу гроші, вони за старе взялися – американці знову встановлюють свої порядки в усьому світі».

– В який момент, як ви вважаєте, російське телебачення перейшло у висвітленні терактів 11 вересня від фактів до емоцій і теорій змови?

– Мені здається, що тут, звісно ж, вододіл – це мюнхенська промова Путіна і все, що пішло після цього. Після цього було задано новий вектор у відносинах з навколишнім світом. І це, оскільки це дуже важливо для Путіна, для зміцнення його влади всередині країни, це стало поширюватися на все внутрішнє життя і, природно, на пропаганду.

Тому що до того моменту практично, звісно, вже телебачення було під повним контролем Кремля. І я думаю, що ось десь починаючи з – ну, точно вже можна сказати, коли, в 2008 році, – стали придумувати всілякі версії про те, як Саакашвілі хотів бомбити Москву, умовно кажучи. Ось уже тоді стало ясно, що будуть використовувати це по повній програмі.

З цього часу конспірологія стала неминучою у всіх її формах. Тому що це, власне кажучи, всього лише зброя, частина ось цієї нової холодної війни, гібридної війни, – назвіть, як хочете, – яку Кремль веде з колективним Заходом.

– Чого варто очікувати від кремлівської пропаганди в двадцяту річницю терактів?

ГОЛОВНА ВЕРСІЯ БУДЕ ТАКА: АМЕРИКАНЦІ ВСЕ ЦЕ ОРГАНІЗУВАЛИ САМІ, А ЗВАЛИЛИ ВСЕ ПОТІМ НА СВОГО АГЕНТА БЕН ЛАДЕНА, ЯКОГО ВОНИ Ж ПОТІМ І ВБИЛИ

– На двадцяту річницю терактів 11 вересня варто очікувати, звичайно ж, повернення до всіх старих міфів про те, що в Пентагон влучила насправді ракета, а не літак, про те, що все це організували, ну, наприклад, ізраїльські спецслужби – тепер уже такого латентного антисемітизму російське телебачення не соромиться і періодично видає його в ефір, раніше це все-таки стримували.

Крім того, звісно ж, найголовніша версія буде така: американці все це організували самі, а звалили все потім на свого агента Бен Ладена, якого вони ж потім і вбили. А ось Бен Ладен там допомагав воювати з СРСР. Тобто – не вірте американцям, американці страшні, віроломні, та ще до того ж і дурні.

– Чому росіяни в це вірять? Ті самі глядачі, які 20 років тому щиро співчували американцям, тепер вважають, що ті самі організували напад і влаштовують підступи по всьому світу?

– Тому що російське суспільство вийшло з Радянського Союзу, з радянських шинелей, якщо можна так сказати, вже ослабленим, і вже з підірваними, у багатьох – просто неіснуючими здібностями взяття відповідальності за своє життя на себе.

А 20 років пропаганди, яка розповідає людям, що життя – це вічна боротьба якихось темних сил, над якими ви, панове, не маєте ніякої влади, тому краще сидіть тихо, і нехай Володимир Володимирович вирішує за вас усі ті справи, всі ті питання, – лише тільки додало до цього відчуття безсилля, до цього відчуття відмови від відповідальності.

Зрозуміло, що ми ні в чому не винні. Наша країна ні в чому не винна. В всьому винні за списком: масони, інопланетяни і, звичайно ж, американці, американці, американці.

<iframe src=”https://www.currenttime.tv/embed/player/0/31453854.html?type=video” frameborder=”0″ scrolling=”no” width=”640″ height=”360″ allowfullscreen></iframe>

Джерело: Андрій Черкасов, для Настоящего Времени