Джерело: Іва Цой, для The Insider
Володимир Путін опублікував в німецькій газеті Die Zeit статтю, приурочену до 80-річчя початку Великої Вітчизняної війни. Втім, про саму війну там лише перші два абзаци. Далі Путін починає звинувачувати Захід у «розколі Європи». The Insider розібрав 3 приклади брехні з колонки російського президента.
1. Про «єдину Європу від Лісабона до Владивостока»
«Здавалось, іще трохи – і стане реальністю мрія Шарля де Голля про єдиний континент, навіть не географічний «від Атлантики до Уралу», а культурний, цивілізаційний – від Лісабона до Владивостока».
Тут Путін хитро змішує дві абсолютно різні «мрії» – Шарля де Голля про «Європу від Атлантики до Уралу» і власну – про «Європу від Лісабона до Владивостока». Шарль де Голль, вживаючи перший вираз, свого часу нарвався на різку протидію з боку першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова, який почав вимагати від де Голля роз’яснень. У цій фразі радянському лідеру вчувалися навіть натяки на «розчленування Радянського Союзу», тим більше що політичний контекст для такої заяви був украй невдалий: де Голль сказав ці слова в 1962 році під час державного візиту до Федеративної Республіки Німеччини, на той час ідеологічно ворожої СРСР, а висловлювання прозвучало на тлі загального зближення Франції з Західною Німеччиною. До того ж до ідеї де Голля про єдину Європу додавалося припинення «віджилої ідеології на Сході» (що явно далеко від сьогоднішньої «мрії» Путіна). Згодом, згадує колишній міністр закордонних справ РФ Юрій Дубінін, який працював на той час першим секретарем посольства РФ в Парижі, в кулуарах співробітники французького МЗС повідомили йому, що отримали доручення надалі уникати цього виразу через його «політичну абсурдність». Таким чином, де Голль, хоч і не дав керівництву СРСР ніякого роз’яснення з цього приводу, визнав свою неправоту і сам перестав говорити про «єдину Європу».
Що ж до Великої Європи «від Лісабона від Владивостока», то, за словами дослідників, ця фраза неодноразово звучала з вуст когось із російського керівництва на самітах «Росія – ЄС». Найімовірніше, це був сам Путін, як би сильно він це зараз не заперечував. У 2010 році він в іншому німецькому виданні – Suddeutsche Zeitung – пише про концепцію економічного альянсу на просторі від Лісабона до Владивостока. Потім він нагадав про це на «прямій лінії» в квітні 2014 року, якраз після захоплення Криму. Тоді він запропонував створювати «Велику Європу від Лісабона до Владивостока», щоб не перетворитися в дрібних гравців, від яких нічого не буде залежати. А вже в 2019 році за підсумками зустрічі Путіна і нинішнього президента Франції Еммануеля Макрона російські ЗМІ почали майстерно цитувати слова останнього про те, що він «вірить в Європу від Лісабона до Владивостока», так ніби він згадав про цю ідею сам, без подачі російського президента. Тоді ж Путін сказав, що, мовляв, «Створення спільної Європи від Лісабона до Владивостока – не наша ідея», але натякнув, що коли-небудь це «буде неминучим».
2. Про обіцянку НАТО не наближатися до кордонів СССР
«Саме рух блоку на схід, який розпочалося, між іншим, з того, що радянське керівництво фактично умовили на членство об’єднаної Німеччини в НАТО, стало основною причиною стрімкого зростання взаємної недовіри в Європі. Про обіцянки, які тоді давалися на словах, про те, що «це не спрямовано проти вас», що «межі блоку до вас наближатися не будуть», поспішили швидко забути. А прецедент було створено».
Перше розширення НАТО на Схід відбулося майже через десять років після об’єднання Німеччини, коли і СРСР, і Організація Варшавського договору припинили своє існування, і тому обіцянки західних політиків були виконані. І хоча сьогодні Володимир Путін говорить про те, що НАТО завжди було спрямовано проти Росії, насправді сам він думав так далеко не завжди, наприклад, Путін визнавав в інтерв’ю Оліверу Стоуну, що в 2000 році пропонував Біллу Клінтону вступ Росії в НАТО, причому американський президент, за словами Путіна, не був проти.
Зазначимо, що і головний учасник переговорів часів об’єднання Німеччини – Михайло Горбачов не вважає, що Росію хтось обдурив. За його словами, в договорі «два плюс чотири» від 1990 року йшлося про території колишньої НДР, і в ньому обумовлювалося лише те, що там не можуть «розміщувати атомну зброю і війська НАТО» і протягом кількох років мала скоротитися чисельність бундесверу. «Це все було зроблено», – зазначив Горбачов.
3. Про роль Європи і США в українському перевороті й аннексію Крима
«Більш того, багато країн постали перед штучним вибором – бути або з колективним Заходом, або з Росією. Фактично це був ультиматум. До яких наслідків призвела така агресивна політика, ми бачимо на прикладі української трагедії 2014 року. Європа активно підтримала антиконституційний озброєний переворот на Україні. З цього все і почалося. Навіщо потрібно було це робити? Тоді чинний президент Янукович вже погодився з усіма вимогами опозиції. Навіщо США організували переворот, а країни Європи безвольно його підтримали, спровокувавши розкол в самій Україні і вихід Криму з її складу?»
«Ультиматум» колективного Заходу «багатьом країнам» – плід уяви Путіна. Що ж до Євромайдану і «Революції гідності» 2014 року, то головним тригером тут був зовсім не Захід, а сам Володимир Путін, який спробував, натиснувши на Януковича, зірвати вже готову угоду України про асоціацію з Європейським союзом. Варто зазначити, що революціонери були озброєні лише саморобними кийками, коктейлями Молотова і будівельними касками, тож якщо вже говорити про спробу «збройного перевороту», то на нього більше схоже вторгнення з території Росії озброєних бойовиків і діючих військовослужбовців, унаслідок якого загинуло понад 13 тисяч людей.
Джерело: Іва Цой, для The Insider
