У вересні 2018 року представник парламентської коаліції заявив про бажання ініціювати законопроект про реєстрацію так званих “іноземних агентів” в Україні.

Головою фракції було відзначено, що відповідно до такого законопроекту ЗМІ чи неурядові організації, які згідно з цим законом будуть визнані такими, що є іноземними агентами, будуть зобов’язані на постійній основі інформувати громадян України, що вони діють в інтересах іноземної держави. Автори ідеї законопроекту зазначають, що майбутній закон буде стосуватись виключно іноземних агентів, які прямо чи опосередковано діють в інтересах держави-агресора, якою є Російська Федерація. І хоча ідея такого законопроекту може здаватись доцільною в умовах ведення гібридної та інформаційної війни, проте як відомо диявол ховається в деталях. Тому, найважливішим у даному випадку будуть критерії, за якими громадські організації та ЗМІ буде віднесено до іноземних агентів.

20 вересня 2018 року Президент України Петро Порошенко  у своєму щорічному Посланні до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році» заявив, що він підтримує ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора – Російської Федерації. При цьому Президент України наголосив, що такий закон має стосуватись саме агентів впливу держави-агресора – Російської Федерації і “жодним чином не вплине ані на громадянське суспільство, ані на мас-медіа, ані на свободу слова”.

В Україні вже намагались боротись з іноземними агентами

Варто нагадати, що в Україні уже законодавчо “створювали” іноземних агентів . В 2014 році в пакеті так званих “драконівських законів” або “закони 16 січня” було прийнято законопроект “Олійника-Колісніченко” № 3879, яким вносились зміни до Закону України “Про громадські об’єднання”. Законом передбачалось, що громадське об’єднання вважається іноземним агентом, якщо для забезпечення своєї діяльності отримує гроші або майно від іноземних держав, їх державних органів, іноземних неурядових організації, міжнародних неурядових організацій, іноземних громадян, а також  бере участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, в політичній діяльності на території України. Таким чином, за визначенням законопроекту під поняття “іноземного агента” потрапляла фактично будь-яка громадська організація.

Відповідно до закону створювався окремий реєстр іноземних агентів, а усі матеріали, що розповсюджуються таким громадським об’єднанням (в тому числі через засоби масової інформації та мережу Інтернет)  мали маркуватись з вказівкою на те, що вони видані та (або) розповсюджуються громадським об’єднанням, яке виконує функції іноземного агента. Окрім того, вводився роздільний бухгалтерський облік: громадські організації маби б вести  окремий бухгалтерський облік доходів (видатків), які отримані з іноземних джерел, та доходів (видатків), отриманих з інших джерел.

Громадські організації, які визнавались згідно закону іноземними агентами повинні були щомісячно надавати до державних органів документи про персональний склад керівних органів, а також інформацію про обсяг коштів чи іншого майна, отриманих з іноземних джерел, про заплановані цілі їх використання та фактичне використання, про заплановані програми діяльності та про фактичну діяльність. При цьому раз на 3 місяці цю ж інформацію такі організації згідно закону мали б розміщувати в мережі Інтернет та публікувати в державних газетах. Також вносились зміни до Податкового кодексу з метою зміни порядку оподаткування таких організацій.

У лютому 2014 року Верховна Рада прийняла закон, яким відмінила більшість законів, прийнятих 16 січня 2014 року, в тому числі законодавчі зміни, які прирівнювали громадські організації, які отримують кошти з-за кордону, до іноземних агентів.

Досвід США у боротьбі з іноземними агентами

Закон про реєстрацію іноземних агентів (FARA) був прийнятий у США у 1938 році ще до Другої світової війни і став своєрідною реакцією Америки на посилення пропаганди з боку держав, які вважали США своїм потенційним ворогом. Хоча закон має назву “Акт про реєстрацію іноземних агентів”, він не про шпигунів, а про людей і організації, які за завданням і фінансовою підтримкою інших країн намагаються впливати на формування громадської думки в Сполучених Штатах. У 70-х роках закон було змінено з політичної пропаганди в бік політичного лобізму. Крім того, у 50-х роках визначення “іноземних агентів” в законі стало більш вузьким. Після звуження поняття “іноземний агент”, до них почали зараховувати осіб і організації, які діють лише за прямою вказівкою або бажанням іноземної влади або організацій. Більше того, у неоднозначних випадках представники американської влади повинні були довести, що метою передбачуваних “агентів” справді був вплив на політику США.

На сьогодні FARA вимагає розкривати інформацію від осіб, які виступають як агенти іноземних осіб, що здійснюють політичну або квазі-політичну діяльність. Також закон вимагає від іноземних агентів періодично публікувати інформацію про їх взаємини з іноземними керівниками. Така інформація оприлюднюється, зокрема щодо діяльністі іноземних агентів, фінансових надходжень та виплат для підтримки такої діяльності.

Як зазначено на офіційному сайті, держоргану, який відповідає за адміністративне виконання закону “Розкриття необхідної інформації полегшує оцінку урядом та американським народом висловлювань та активностей таких осіб у зв’язку з їх діяльністю як іноземних агентів.

На сьогодні, згідно закону США під поняття “агент іноземної держави” підпадає  будь-яка особа, яка виступає як агент, представник, працівник або службовець, або будь-яка особа, яка діє за замовленням, запитом або під керівництвом, або контролем іноземного керівника чи будь-яка особа, діяльність якої безпосередньо або опосередковано контролюється, спрямовується або фінансується в цілому або в значній частині іноземним керівником і яка безпосередньо або через будь-яку іншу особу:

– займається в США політичною діяльністю для або в інтересах такого іноземного керівника;

– діє для або в інтересах такого іноземного керівника в США як консультант зі зв’язків із громадськістю, рекламний агент, консультант з інформаційних послуг або політичний консультант;

– представляє інтереси такого іноземного керівника перед будь-яким органом чи посадовою особою уряду Сполучених Штатів;

Під поняття “іноземний агент” не підпадають ЗМІ, 80% доходів яких належить власнику, що є громадянином США. При цьому такі ЗМІ не повинні належати, контролюватися чи не фінансуватися особою або організацією, яка має бути зареєстрована відповідно до законопроекту як іноземний агент. Також відповідно до закону, жодна з політик такого ЗМІ не повинна визначатися такою людиною або організацією.

У 2017 році Міністерство юстиції США висунуло ультимативну вимогу до каналу Russia Today America зареєструватися  іноземним агентом до 13 листопада. Телеканал виконав вимогу і подав документи для реєстрації. “Між кримінальною справою і реєстрацією ми вибрали останнє. З чим і вітаємо американську свободу слова і всіх, хто в неї все ще вірить», – зазначив головинй редактор телеканалу.

Іноземні агенти в Росії – хто вони?

У Росії в 2012 році був прийнятий Федеральний закон, який ввів у російське законодавство поняття “іноземний агент” і врегулював порядок діяльності таких організацій на території Російської Федерації. Український закон, який буа прийнятий за часів правління Януковича, майже ідентичний до російського закону.

Відповідно до законодавства РФ під поняття “іноземний агент” потрапляють російські некомерційні організації, які отримують кошти та інше майно від іноземних держав, їхніх державних органів, міжнародних та іноземних організацій, іноземних громадян, і які буть участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, у політичній діяльності, що здійснюється на території Російської Федерації. Таким чином, можна порівняти та помітити, що визначення українського закону про іноземних агентів було один в один скопійоване з російського закону.

Відповідно до законодавства РФ вважається, що некомерційна організація бере участь у політичній діяльності, якщо незалежно від цілей і завдань, які закріплені у неї в статуті,  вона бере участь в організації і проведенні політичних акцій з метою впливу на прийняття державними органами рішень, спрямованих на зміну їхньої державної політики, а також у формуванні громадської думки в зазначених цілях.

При цьому до політичної діяльності не відноситься діяльність в сфері науки, культури, мистецтва, охорони здоров’я, соціальної підтримки і захисту громадян, захисту материнства і дитинства, соціальної підтримки інвалідів, пропаганди здорового способу життя, фізичної культури і спорту, захисту рослинного і тваринного світу, а також благодійна діяльність.

Так само, як в українському законі, в законі Росії передбачається обов’язкове маркування усіх інформаційних матеріалів організацій, котрі виконують функції іноземного агента, незалежно від того, чи розповсюджується така інформація через друковані ЗМІ чи Інтернет. Крім того, річна бухгалтерська (фінансова) звітність таких організацій підлягає обовя’зковому щорічному аудиту.

Для забезпечення дії закону було внесено зміни до Кримінального кодексу та передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до двох років за невиконання закону.

Виконання закону у сфері аналізу інформацію про фінансові операції некомерційних організацій було покладене на Федеральний орган виконавчої влади, уповноважений на здійснення функції з протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Таким чином цей закон був покликаний викликати максимальну відразу і ненависть у суспільства фактично до будь-яких громадських організацій, які отримують фінансування з-за кордону, при цьому той факт, що за фінансовими операціями будуть стежити держоргани з протидії відмивання коштів та фінансування тероризму, мав посилити такий ефект.

У листопаді 2017 року в Росії було внесено зміни до законодавства, які дозволили прирівняти іноземні ЗМІ до іноземних агентів.

ЗМІ, які  визнаються іноземними агентами, повинні відповідним чином маркувати свої матеріали і надавати звіти.

Автор: Ганна Рожкова, для Stopfake.org.