Джерело: Олена Голуб, для ІМІ
Ще торік “дух Анкориджа” був у російському Telegram синонімом надії: мовляв, після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці Америка ось-ось розверне свою політику щодо України. Після саміту НАТО в Анкарі від “духу” лишився хіба “запах” – саме так пропагандистські канали тепер іронізують над власними торішніми очікуваннями. Інститут масової інформації проаналізував, як російський сегмент Telegram відреагував на заяви президента США Дональда Трампа про ліцензію на виробництво ракет до Patriot і держсекретаря США Марко Рубіо про допомогу в ударах углиб Росії – і що ця реакція говорить про підготовку російської аудиторії до тривалої війни.
Ключові висновки
- “Дух Анкориджа” помер як пропагандистський конструкт. Після саміту НАТО російський Telegram уживає колишній символ надій на “розворот Америки” виключно іронічно – аж до “запаху Анкориджа”, – фіксуючи крах очікувань щодо зміни політики США.
- Пропаганда одночасно транслює дві взаємозаперечні тези: західна допомога Україні нібито “нічого не змінить” – і водночас саме вона є головною загрозою для Росії. Перша теза заспокоює аудиторію, друга обґрунтовує мобілізацію суспільства й економіки та продовження війни.
- Російську аудиторію готують до довгої війни з “колективним Заходом”. Образ Трампа-“миротворця” демонтується, суб’єктність України розмивається: головним противником Росії знову призначено США і НАТО – незалежно від того, хто в Білому домі.
“Запах Анкориджа”. Смерть головного мему
Дводенний саміт НАТО завершився в Анкарі 8 липня. Найрезонанснішими для Telegram стали заява Дональда Трампа про готовність передати Україні ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot та слова Марко Рубіо про те, що Вашингтон допомагатиме Україні завдавати ударів по території Росії.
Після зустрічі делегацій США та Росії в Анкориджі в серпні 2025 року значна частина російських пропагандистів писала про можливе потепління між Москвою і Вашингтоном – “дух Анкориджа” став офіційною формулою Кремля, до якої регулярно апелювали Пєсков і Лавров. Показово, що від цієї формули поступово відмовилося саме російське керівництво, а держсекретар Рубіо категорично спростував існування будь-яких “анкориджських домовленостей”. Telegram-канали лише завершили цей демонтаж: словосполучення повністю змінило значення й тепер уживається лише іронічно, як символ краху очікувань.
Так, канал “Zлой Пруф” відреагував на повідомлення про передання Україні ліцензії словами “запах Анкориджа”. У схожому тоні висловився Юрій Подоляка, коментуючи заяву Рубіо, а канал “Военный Осведомитель” після заяв Трампа написав, що “дух Анкориджа йде суворо за планом”.
Ліцензія на Patriot. Дві взаємозаперечні тези
Реакція на саме передання ліцензії виявилася суперечливою. Уже в наступному дописі “Zлой Пруф”, посилаючись на CNN Portugal, заспокоював аудиторію: рішення нібито не матиме впливу ні в короткостроковій, ні в середньостроковій перспективі, адже ліцензія ще не означає швидкого розгортання виробництва в Україні. Паралельно інші автори просували протилежний меседж: Захід системно посилює український військовий потенціал, допоможе наростити виробництво озброєння й забезпечить Україну високоточною зброєю.
Співіснування взаємозаперечних тверджень – характерна риса російської пропаганди, а не її збій. Теза “допомога нічого не змінить” підтримує впевненість аудиторії у військовій перевазі Росії; теза “Захід озброює Україну проти нас” працює як аргумент на користь подальшої мобілізації суспільства, збільшення військових витрат і продовження війни. Аудиторії пропонують не аналіз, а два емоційні стани – спокій і загрозу, – кожен з яких веде до потрібного висновку.
Зовнішня загроза як аргумент внутрішньої мобілізації
Найемоційніше на саміт відреагував “Военкор Котенок”. Він традиційно вдався до образливої лексики щодо Трампа й Зеленського, назвавши їхню зустріч “зустріччю рудого Донні та хазарина-наркомана”, і повторив усталені наративи про Захід, який прагне “поставити Росію на коліна”, та Україну, яку “накачуватимуть” озброєнням.
Образ зовнішньої загрози “Котенок” використовує передусім для мобілізації внутрішньої аудиторії, як аргумент на користь продовження війни, збільшення військових витрат і мілітаризації економіки – аж до пропозиції перетворити Росію на “військовий табір”.
Прикметно, що головний акцент автор зробив уже не на критиці Заходу, а на критиці самої Росії. Країна, на його думку, надто повільно реагує на зміну характеру війни й не досить швидко нарощує виробництво озброєння, дронів і техніки. Зовнішня загроза тут – важіль для вимоги прискореної військової модернізації.
Трамп більше не “миротворець”
По-своєму інтерпретував слова Трампа колаборант Олег Царьов. Заяви про ліцензію він назвав політичним сигналом, покликаним психологічно тиснути на Росію перед можливими мирними переговорами, – тобто переконував аудиторію, що слова американського президента можуть так і не стати рішеннями.
Попри різнобій оцінок, у проаналізованих каналах простежується спільна тенденція – відмова від образу Трампа як потенційного “миротворця”. Якщо донедавна частина авторів пов’язувала з його поверненням до влади надії на скорочення підтримки України та швидке завершення війни на російських умовах, то після саміту НАТО аудиторію послідовно готують до протилежного: військова підтримка України збережеться незалежно від зміни адміністрацій США. Ця еволюція Telegram-каналів синхронна з офіційною лінією Кремля, який від початку 2026 року сам поступово відмовлявся від анкориджської риторики.
Образи для Рютте й розмита суб’єктність України
Окремою темою стала критика генерального секретаря НАТО Марка Рютте – знову через особисті образи: Захар Прілєпін назвав його “дешевою повією”, “Zлой Пруф” – “боягузом” і “підлабузником”. Паралельно канали просували наратив про слабкість НАТО, наголошуючи, що основний фінансовий тягар підтримки України несуть європейські країни та Канада.
Ще одна характерна риса – подальше розмивання суб’єктності України. У більшості проаналізованих дописів головним опонентом Росії постає вже не Україна, а США, НАТО чи “колективний Захід”; Україна описується як інструмент реалізації західної політики. Така рамка підтримує один з базових наративів Кремля: Росія нібито воює не проти України, а проти всього Заходу.
Висновки
Попри різний стиль проаналізовані дописи формують спільну інформаційну рамку: війна не завершується, а переходить у нову фазу через подальшу підтримку України Заходом. Водночас реакція на саміт НАТО демонструє адаптацію пропаганди до нових політичних реалій: “дух Анкориджа” похований самими ж його авторами, надії на Трампа замінено підготовкою аудиторії до тривалого протистояння із Заходом – хоч би хто перебував у Білому домі. Саме ця зміна акцентів є головною особливістю реакції російських Telegram-каналів на саміт НАТО в Анкарі.
До моніторингової вибірки ввійшло 10 російських прокремлівських Telegram-каналів: “Военкор Котенок”, Захара Прілєпіна, “Zлой Пруф”, Олега Царьова, “Военный Осведомитель”, “Сладков+”, “Два майора”, “Мир сегодня с “Юрий Подоляка”, “Соловьев”, “Рыбарь”. Аналіз проводився із 7 до 10 липня 2026 року включно.
Джерело: Олена Голуб, для ІМІ
