Наталя ІЩЕНКО
Російське вторгнення в Україну супроводжується тисячами воєнних злочинів з боку агресора. Терор мирних мешканців за допомогою обстрілів, масові вбивства цивільних осіб, катування, зґвалтування…
Українці чекають справедливого суду для злочинців. Але треба буде готовими до того, що при розгляді навіть найбільш моторошних злочинів, російська сторона буде намагатися виправдатися – за допомогою фейків.
АТАКА ДИСПЕТЧЕРА КАРЛОСА
Фальшиві новини в медіа, дезінформація під час спеціальних психологічних операцій, відверта брехня у виступах чиновників та політиків – це далеко не весь спектр застосування неправдивих новин та маніпулятивних даних кремлівськими пропагандистами. Брехня про воєнні злочини під час міжнародних судових процесів – це ще один «важливий напрямок роботи» Кремля, при чому вже не один десяток років.
Українцям цю сферу діяльності росіян довелося вивчити на прикладі справи MH17.
Тоді, як ми пам’ятаємо, роспропагандою був вкинутий в інформаційний простір цілий набір абсурдних фейків, серед яких були і «свідчення» такого собі іспанського «диспетчера Карлоса», який вже став мемом, і запозичена з серіалу версія про «підкинуті в літак трупи».
Вже під час початку судового процесу щодо MH17 в Гаазі Росія заперечувала свою причетність до злочину за допомогою фейкових «версій катастрофи».
Першою була вигадка про «підозрілу присутність» біля пасажирського «Боїнгу» українського винищувача. Коли ця версія була відкинута слідством як така, що не підтверджується жодним доведеним фактом, на перший плані вийшла версія №2 – про «український «Бук». Росіяни навіть фабрикували і передавали в нідерландський суд «докази» про належність ракети, що збила лайнер, Україні. Але слідство спростувало і цю фейкову версію.
(Більше про російські фейки та дезінформацію у справі MH17 можна прочитати тут, тут, тут, тут, як і в багатьох інших джерелах).
Судовий процес щодо катастрофи малайзійського «Боїнгу», який розпочався в березні 2020 року, триватиме і нинішнього року. Остаточний вирок очікується восени, і хто знає, які нові фейкові заяви за цей час ми ще почуємо від російської сторони.
ЕКСПЕРТНІ ФАЛЬШИВКИ В ГААЗІ
Є в Росії досвід генерування фейків і в інших справах, які стосуються злочинів, скоєних під час бойових дій, в тому числі – і щодо масових вбивств мирних мешканців.
Одним з яскравих прикладів використання Росією фальшивок у судах, є участь росіян в слуханнях в Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії (МТКЮ). РФ роками активно захищала обвинувачуваних трибуналом сербів, при чому саме за допомогою маніпуляцій та фейків.
Днями Сараєво відзначило 30 років початку облоги, що тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996 року. Весь цей час жителі боснійської столиці страждали від щоденних артилерійських та снайперських обстрілів з боку сербських сил, які займали стратегічні висоти навколо міста. За 1425 днів облоги було вбито 11 541 мирних жителів, з них 1 601 дітей, понад 50 000 отримали поранення.
Гаазький трибунал засудив до довічного ув’язнення військових та політичних лідерів боснійських сербів – генерала Армії Республіки Сербської Станіслава Галича, начальника головного штабу ВРС Ратко Младича та президента Республіки Сербської Радована Караджича – за терор проти цивільного населення. Однак під час кожного з цих процесів росіяни намагалися побудувати фейковий захист обвинувачених.
Відомий у вузьких колах балканістів історик Олена Гуськова, як вона сама розповідала, «виступала в Гаазькому трибуналі як науковий експерт» – «захищала генерала Станіслава Галича, звинуваченого за блокаду Сараєва, снайперську стрілянину тощо».
Уявлення про об’єктивність експерта дає її відповідь на запитання під час слухань: «На Вашу думку, блокада Сараєва була повною?». Гуськова тоді заявила, що не може “відповісти ні “так”, ні “ні”, тому що “існував тунель, який постачав в місто найнеобхідніше”. Тобто, за версією російського експерта, наявність одного підземного ходу у місті з населенням кілька сотень тисяч людей має свідчити про не зовсім повну блокаду міста? Складно навіть визначитися, що це – маніпуляція чи просто брехня.
Але це ще не все.
Під час своїх виступів у Гаазькому трибуналі Гуськова називала найбільш кровопролитні атаки проти мирних жителів Сараєво… боснійськими провокаціями. «Я намагалася звернути увагу суду на те, що спостерігається певна закономірність у створенні провокацій, за якими відбувалося покарання лише однієї сторони конфлікту – сербів. Так, після вибуху у черзі за хлібом… 27 травня 1992 р., в якому були звинувачені серби, відбулося введення санкцій проти Югославії 30 травня; після першого вибуху на ринку Маркале 5 лютого 1994 р., в якому знову ж таки звинуватили сербів, почалася участь НАТО в бомбардуваннях сербських позицій. Маркале-2 за тією ж схемою відбувся у серпні 1995 р.», – розповідала вона, транслюючи фейк про те, що за обстрілами Сараєва стоять не серби, а самі боснійці, які начебто обстрілювали самі себе.
Фейковий захист тоді провалився, Галич вирушив до в’язниці, але спроби Росії не дати Трибуналу покарати союзників – сербів – не припинилися.
Свідком захисту Караджича та Младича виступав полковник російської армії Андрей Демуренко, який у 1994 – 1996 роках очолював штаб сектору “Сараєво” миротворчого контингенту ООН у Боснії і Герцеговині.
Демуренко, як пишуть російські ЗМІ, провів «власне розслідування» обстрілів і також «довів», що боснійці обстрілювали самі себе.
Так, за його твердженням, сербські військові підрозділи «не мали технічної можливості» здійснити відомий всьому світу обстріл сараєвського ринку “Маркале” в серпні 1995 року, коли загинуло 43 і було поранено 75 мешканців боснійської столиці. «На думку Демуренка, вибух був терактом, скоєним силами, що знаходилися на території, яку контролює армія боснійських мусульман, з метою знайти привід для бомбардувань сербських позицій натовською авіацією», – розповідала роспропаганда.
Докази обвинувачення каменю на камені не залишили від абсурдної версії російського полковника. Гаазький трибунал визнав Младича, Караджича і Галича винними і відправив лідерів та воєначальників боснійських сербів до кінця життя за грати. Але в російських ЗМІ й досі з’являються інтерв’ю Демуренка, який розповідає, як «все було неоднозначно» в Сараєво.
НОВІ ФЕЙКИ НА СТАРИЙ ЛАД
Ще одним епізодом війни на теренах колишньої Югославії, щодо якого росіяни і досі висловлюють незгоду із позицією міжнародної спільноти, є вбивство косовських албанців в селі Рачак у Косово.
15 січня 1999 року сербські силовики провели в селі спецоперацію, в результаті якої вбили 45 місцевих мешканців.
Белград наполягав, що жертвами були бойовики Армії визволення Косова (UCK). Але у звіті Верифікаційної місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у Косово було зазначено, що було вбито цивільних осіб, включаючи жінок і принаймні одну дитину.
Рада Безпеки тоді рішуче засудила вбивство косовських албанців.
Події в Рачаку стали поворотною точкою у косовському конфлікті і безпосередньо вплинули на рішення НАТО почати повітряну операцію проти Югославії, щоб змусити югославське керівництво (Слободана Милошевича) вивести війська з Косова (що і сталося згодом).
До сьогодні в Белграді, а також в Москві, стверджують, що вбивство в Рачаку було інсценуванням, пропагандистською кампанією Заходу.
В цьому році, на річницю трагедії, міністр внутрішніх справ Сербії Александар Вулін заявив, що Рачак – брехня. А міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 15 лютого цього року, говорячи про роботу ОБСЄ в Україні, згадав випадок у Рачаку, наголосивши, що вбиті жителі села були «бойовиками та загинули в бою”.
Після страшної трагедії в українській Бучі в Росії та Сербії знов згадали косовське село.
Кілька днів тому посол РФ в Белграді Олександр Боцан-Харченко в інтерв’ю сербським журналістам заявив, що історія «про нібито військові злочини російської армії в Бучі» схожа на історію села Рачак у Косово. За його словами, «провокації», які раніше використовувалися в Боснії і Герцеговині і Косово проти Сербії, зараз застосовуються в Україні проти Росії.
Очевидно, що, готуючись до судових розглядів воєнних злочинів російських військ, в Москві вже будують свою лінію захисту – за відпрацьованим сценарієм виправдання злочинців в Трибуналі щодо колишньої Югославії, а також із врахуванням власного досвіду із справою MH17. «Чекаємо» нової навали абсурдних фейків, «власних розслідувань» та експертів, що кажуть на біле чорне.
Ця активність, треба зазначити, вже почалася. В розділі «Новини» на сайті StopFake вже накопичилося багато спростованих фейкових повідомлень російської пропаганди і про обстріли українцями самих себе, і про інсценування фактів масових вбивств мирних мешканців… І, на жаль, далі буде.
