Як у США пропонують боротися з агітпропом Росії і що з цього може запозичити Україна?

На початку 2018 року один із провідних аналітичних центрів США – Атлантична рада (Atlantic Council) – оприлюднив звіт під назвою «Демократичний захист від дезінформації». У звіті вказується, які заходи можуть вживати уряд, громадські організації та приватні компанії для протидії поширенню неправдивої інформації.

Проаналізувавши заходи із виявлення, реагування та протидії дезінформації, які застосовували урядові структури, неурядові й приватні організації під час передвиборчої кампанії в США, автори звіту дійшли до висновків, що, по-перше, проблема дещо ширша ніж Росія чи будь-який інший міжнародний актор, по-друге, демократична відповідь на протидію поширенню неправдивої інформації має об’єднувати все суспільство, по-третє, урядові та неурядові організації повинні тісно співпрацювати, розробляючи стратегії і рішення, щоб вчитися на помилках та успіхах один одного.

На додаток до конкретних пропозицій в звіті також рекомендується створити «Коаліцію по боротьбі з дезінформацією» – неофіційну група однодумців з державних службовців і неурядових експертів для розробки передових методів захисту від дезінформації і створення рекомендацій щодо можливих відповідей на майбутні виклики, що відбуваються в недемократичних країнах. Незважаючи на те, що неурядові суб’єкти можуть і повинні розвивати механізми координації та канали зв’язку між собою, на рівні урядів необхідно розвивати більш широку дискусію – державна політика повинна стати ключовим елементом ефективного реагування.

Попри те, що в аналітичному звіті Атлантичної ради надані рекомендації щодо дій уряду США, ЄС, приватних компаній і неурядових організацій, в цьому матеріалі ми розглянемо тільки рекомендації, надані уряду США, оскільки вони є найбільш повними. Крім того, в попередніх матеріалах ми вже аналізували рекомендації, надані Експертною групою високого рівня офіційним структурам і неурядовим організаціям Європейського Союзу, які багато в чому схожі на рекомендації Атлантичної ради.

Основні проблеми

  1.                               Зовнішня пропаганда

Протидія цілеспрямованій дезінформації, розповсюджуваній, наприклад, RT, Sputnik та іншими ЗМІ, підконтрольними Кремлю, відносно проста в теорії, але на практиці це досить складне питання. Вони не є новинними організаціями в демократичному сенсі, але водночас, з юридичної точки зору, деякі з них можуть і не вважатися державними ЗМІ, а зареєстровані як незалежні медіа-організації. Хоча на практиці це зброя російської держави є не більш незалежною, ніж «Правда» за радянських часів.

Роль урядів, організацій громадянського суспільства, компаній приватного сектора і засобів масової інформації (традиційних і цифрових) буде відрізнятися, і у Сполучених Штатах, і в Європі буде багато різних дій, що відображають, серед іншого, різні правові традиції. Наприклад, перша поправка до Конституції США включає в себе захист і потенційно образливих висловлювань, в той час як європейські країни можуть блокувати мову ненависті.

  1.                              Відсутність фільтрів у соціальних медіа

Для маніпуляції в соціальних медіа Росія використовує неавторизовані політичні оголошення або добре організованих ботів, тролів та інші засоби для створення і маскування кампаній дезінформації. Забезпечити захист від таких механізмів маніпуляції досить складно. Культура соціальних мереж залишила цю галузь вразливою з точки зору законів, а компанії-соціальні мережі донедавна взагалі заперечували цю проблему. Як зазначалося у жовтні 2017 року під час слухань в Конгресі, масштаби проникнення Росії в передвиборну кампанію США були більш широкими, складними і підривними, ніж очікували більшість експертів. І багато активностей, можливо, не були виявлені, оскільки їх складно було віднести безпосередньо до дій Росії.

  1.                              Кібер-злами

Крадіжка інформації, кібер-атаки і маніпуляції під час голосувань є прямим порушенням закону, однак вони також можуть допомагати в кампаніях із дезінформації. Наприклад, зламана електронна пошта кандидатів і викрадена звідти інформація може надалі використовуватися для маніпуляцій і посилення суспільної напруги. Так було на президентських виборах у США в 2017 році і у Франції в 2016 році. Легкість, з якою російські хакери могли використовувати цільові фішинг-кампанії для збору даних, корисних для цілей дезінформації, свідчить про вразливість кібербезпеки.

Сполучені Штати Америки

Сполученим Штатам слід називати іноземні державні пропагандистські органи тим, чим вони є насправді. З огляду на захист і традиції першої поправки, уряд США не може заборонити RT або Sputnik, але може правильно ідентифікувати російські мережі як інструменти для пропаганди. Міністерство юстиції США вже зробило перший крок, вимагаючи, щоб RT зареєструвався відповідно до Закону США про реєстрацію іноземних агентів (FARA). 13 листопада 2017 року департамент оголосив, що RT у США було зареєстровано відповідно до закону. Однак Міністерству юстиції необхідно надати більше повноважень для розслідування порушень з боку іноземних агентів. Крім того, Конгрес повинен оновити визначення «інформаційні матеріали» з урахуванням актуальних цифрових реалій, також Міністерству юстиції варто оновити своє публічне керівництво з Закону про реєстрацію іноземних агентів.

Уряду США необхідно активно стежити за закордонними матеріалами відверто пропагандистського характеру та інформувати громадськість про їх зміст.У Сполучених Штатах в 2016 році Центр глобальної взаємодії (Global Engagement Center) отримав новий мандат відповідно до Закону про захист національної безпеки для протидії пропагандистській діяльності, що фінансується державами. Причому місія Центру глобальної взаємодії зосереджена за межами США. З огляду на нові повноваження, Центр глобального взаємодії повинен в першу чергу діяти як фонд для незалежних досліджень, журналістських розслідувань і зусиль громадянського суспільства по боротьбі з дезінформацією. Конгрес повинен збільшити фінансування для Центру глобальної взаємодії, не обмежуючись 40 мільйонами доларів, які наразі використовуються для підтримки ініціатив громадянського суспільства, спрямованих на боротьбу з дезінформацією за кордоном.

Обмін інформацією між платформами соціальних мереж і службами державної розвідки та безпеки має вирішальне значення для виявлення потенційних загроз. Уряду США слід створити офіс, який служитиме пунктом зв’язку між приватним сектором і державою щодо такої інформації.

Уряд США має модернізувати і перебудувати свої медіа під цифрову еру. Під час холодної війни таким медіа як «Голос Америки» і «Радіо Свобода» в СРСР довіряли більше, ніж радянським державним ЗМІ. З 2014 року «Голос Америки» і «Радіо Свобода» управляє новим російськомовним ЗМІ «Настоящее время». Сьогодні ці засоби масової інформації повинні мати достатнє фінансування і бути обладнаними для роботи в цифровому середовищі. Конгрес повинен виділяти більше ресурсів для «Радіо Свобода» задля поширення контенту локальними мовами в Центральній і Східній Європі.

Законодавство і регулювання можуть застосовуватися до політичної реклами, створеної Росією та іншими недемократичними країнами.

Автори звіту рекомендують ухвалити поправки до Закону про чесну рекламу, які б розширили вимоги до розкриття інформації про джерела фінансування політичної реклами і соціальній рекламі (issue ads) на соціальні мережі – так само, як це нині регулюється у традиційних формах ЗМІ. Різниця в законодавстві між політичними рекламними оголошеннями, забороненими для фінансування з боку іноземних осіб, та дозволеною соціальною рекламою на практиці відкрила двері для використання Росією реклами в соціальних мережах з метою дезінформації. Поправки до Закону про чесну рекламу спрямовані на вирішення цієї проблеми і вимагають від онлайн-платформ докласти всіх адекватних зусиль для забезпечення того, щоб іноземні фізичні особи та організації не купували політичні рекламні оголошення з метою вплинути на перебіг виборів у США. Соціальні медіа повинні чітко ідентифікувати оплачені оголошення і вказувати, хто саме профінансував такі оголошення. Такі ярлики повинні відображатися безпосередньо у стрічці новин, а не просити користувача відкрити оголошення, аби побачити його джерело.

Автори звіту також рекомендують розширити вимоги до розкриття інформації про рекламодавця і вказувати також основних донорів організації, яка профінансувала політичну рекламу або соціальну рекламу. Таким чином група рекламодавців відразу потрапить до іншої категорії якщо виявиться, що основними її донорами є люди, близькі до Путіна.

Уряду США слід розробити правила, які забороняють компаніям реєструвати URL-адреси, майже ідентичні до тих, які мають відомі ЗМІ. Оскільки переважно це робиться для того, щоб заплутати читачів. Наприклад, сайт, контрольований Росією, імітує «Нью-Йорк Таймс» з невеликою зміною URL-адреси (www.nytimess.com, а не www.nytimes.com).

Державному департаменту слід розробити у співпраці з посольствами США цілодобову систему сповіщення для відстеження онлайн-кампаній дезінформації, які загрожують інтересам національної безпеки США для того, щоб у разі необхідності дати швидку відповідь на поширювану неправдиву інформацію.

Що з цих рекомендацій може запозичити для себе Україна?

Сьогодні Україна вже зіткнулася з однією з проблем, описаною в звіті – активною зовнішньою пропагандою з боку Росії. Однак, з огляду на світові тенденції, Україна найближчим часом зіткнеться й з іншими проблемами, що сьогодні стоять перед США – відсутність юридичного врегулювання поширення інформації через соціальні мережі і використання інформації після кібер-зламів електронних пошт.

За аналогією з Центром глобальної взаємодії, Міністерству інформаційної політики також варто створити фонд з метою надання фінансування для незалежних досліджень, журналістських розслідувань і підтримки зусиль громадянського суспільства у боротьбі з дезінформацією.

Водночас, у звіті рекомендується звернути більше уваги на модернізацію медіа в США відповідно до вимог цифрової епохи. Україні також варто звернути увагу на свої ЗМІ. Україна повинна знаходити способи ефективно доносити інформацію та розвінчувати фейки про неї в інших країнах. Підтримка цього повинна забезпечуватися на державному рівні, а не лише шляхом роботи приватного сектора або неурядових організацій. На сьогодні в Україні існує тільки один державний канал – UA | TV – цілодобовий телеканал іномовлення, адресований широкій зарубіжній аудиторії і покликаний доносити всьому світу об’єктивну інформацію з України та про Україну. Раніше в Україні існував ще один телеканал – Ukraine Today – український приватний інформаційний телеканал міжнародного мовлення. Телеканал був заснований в 2014 році і вів мовлення через супутник і в Інтернеті, проте з 2017 року канал був остаточно закритий у зв’язку з припиненням фінансової підтримки з боку приватних донорів.

Також у звіті йдеться про необхідність правильно ідентифікувати російські канали мережі як пропагандистські машини. У 2017 році Міністерство юстиції США зажадало, щоб RT зареєструвалося відповідно до Закону США про реєстрацію іноземних агентів. В Україні пішли іншим шляхом: за станом на 1 вересня 2016 року на території України було обмежено мовлення 73 російських телеканалів  та, відповідно до Указу Президента від 2017 року, в Україні було заборонено ряд російських компаній і обмежений доступ до сайтів. Такі дії були неоднозначно прийняті з боку міжнародного журналістського товариства. Ухвалення подібного законопроекту в Україні також могло б стати альтернативою блокування російських каналів, хоча і не принесло б такого швидкого результату.

Разом з тим варто зазначити, що в 2014 році в рамках «диктаторських законів 16 січня» в Україні вже ухвалювали законопроект щодо «іноземних агентів», який отримав однозначно негативну оцінку з боку громадянського суспільства. Однак хоча за назвою законопроект і схожий на американський закон – але по суті абсолютно відрізняється. У США до «іноземних агентів» відносять тих, ким безпосередньо керує або кого контролює іноземний уряд чи організація, а в Україні для отримання цього статусу, згідно із законопроектом, було достатньо всього лише отримати іноземний грант. Поте після такого тлумачення поняття «іноземного агента» зразка 2014 року сумнівно, аби законопроект зі схожим поняттям зміг знайти підтримку в Парламенті і суспільстві, навіть якщо метою його ухвалення буде врегулювання діяльності пропагандистських інструментів Росії на території України.

Автор: Ганна Рожкова, для Stopfake.org.