Джерело: Іва Цой, для The Insider
30 червня відбулася чергова «пряма лінія з Володимиром Путіним», на якій президент в прямому ефірі відповідав на запитання росіян і «вирішував» їхні проблеми. «Пряма лінія» традиційно присвячена внутрішнім проблемам – що, однак, не завадило Путіну заявити, що «українці і росіяни – це взагалі один народ», «з Африки до Ізраїлю приїжджають чорненькі», а Twitter і YouTube поширюють дитячу порнографію. The Insider зібрав 8 найбільш яскравих фейків з виступу очільника російської держави.
Про корінні народи України
«Ось керівництво України, сьогоднішнє керівництво сьогоднішньої України явно недружнє щодо нас. Це абсолютно очевидна справа. Інакше важко було б пояснити проект закону, який зараз внесений Президентом у Раду, а саме про корінні народи, де російський народ оголошується некорінним на цій території. Ну це взагалі просто на голову не налазить. Розумієте, споконвіку тут жили російські люди, і тепер вони оголошуються там некорінними. До чого це призведе? Це призведе до того, що частина людей може виїхати. Але куди ж їхати? Квартира, робота і таке інше. Тоді будуть змушені переписуватися, тому що вони відчуватимуть себе людьми другого сорту. Це призведе до скорочення загального числа росіян. Знаєте, це можна порівняти за своїми негативних наслідками із застосуванням якоїсь зброї масового ураження. Це серйозна справа. Вичавлюють російську мову із практичного, реального життя».
Путін вже «ображався» на Київ через ухвалення закону про корінні народи – і навіть порівнював при цьому Україну з нацистською Німеччиною. Однак, як уже писав The Insider, законопроект називає корінними народами лише тих, хто не має власного державного утворення, тому в ньому не згадані як росіяни, так і українці. Ні про яку дискримінацію, звичайно, там не йдеться – навпаки, документ спрямований на визнання прав кримських татар, караїмів і кримчаків. Примітно, що батьківщина всіх трьох цих народів – Крим; таким чином, на решті території України корінних народів, згідно з цим законом, немає взагалі. До речі, в Росії є аналогічний закон 1999 року – «Про гарантії прав корінних нечисленних народів Російської Федерації». Зрозуміло, росіян в переліку корінних народів РФ також немає, як і українців.
Про «придушення опозиції» в Україні
«Знаєте що, скрізь вистачає вузьколобих людей і крайніх націоналістів: у нас такі є, і на Україні такі є. Вони діють від чистого серця, але не від великого розуму. Результати їхньої роботи руйнівні. Це стосується і придушення опозиції на Україні.
Віктора Медведчука, який насправді, на мій погляд, є українським націоналістом, взяли замкнули напередодні виборчої кампанії вдома, браслета вдягли. Ухвалюються рішення абсолютно незаконні і неконституційні. На це ніхто не звертає уваги. Просто ніби всередині країни дають зрозуміти, що немає ніякої легальної можливості у тих сил, які хочуть збудувати і зміцнювати свою країну, зокрема й на шляхах будівництва нормальних відносин з Росією, у них немає ніяких шансів. Придушують докорінно: когось садять в тюрму, когось під домашній арешт, когось вбивають на вулицях».
«Українським націоналістом» Віктора Медведчука міг назвати тільки Путін: опозиційний депутат Верховної Ради ніколи не приховував, що він є прокремлівським політиком, а з російським президентом його пов’язують майже родинні зв’язки (Путін – хрещений батько доньки Медведчука). Те, що він став обвинуваченим у кримінальній справі про державну зраду і замах на розкрадання національних ресурсів в Криму, було давно очікуваним кроком з боку українських правоохоронних органів. Медведчук активно веде бізнес на півострові за підтримки російської влади: наприклад, в 2018 році журналісти української програми «Схеми» з’ясували, що компанія українського олігарха отримала доступ до розробки перспективного нафтогазового родовища недалеко від Керченського півострова. Медведчуку інкримінують також передачу російським спецслужбам військової таємниці, а якщо згадати, що він активно торгував вугіллям і нафтопродуктами з бойовиками ДНР і ЛНР, фінансував проросійські телеканали «112 Україна», «Newsone» і «ZiK» та вів переговори з російськими міністрами і членами уряду, в це цілком можна повірити.
Путін також звинуватив Київ у тому, що українських опозиціонерів «вбивають на вулицях». Не зовсім зрозуміло, кого російський президент мав на увазі: не брати ж до уваги «опозиційного політика» екс-депутата Державної думи РФ Дениса Вороненкова. Українські правоохоронні органи назвали замовником цього злочину росіянина Володимира Тюріна, який раніше вісім років був цивільним чоловіком дружини Вороненкова Марії Максакової. Причиною злочину, за словами колишнього генпрокурора України Юрія Луценка, стала помста колишній дружині, а також «збіг з інтересами ФСБ», оскільки колишній депутат давав свідчення у справі екс-президента Януковича щодо присутності в Україні російських військ.
Також у Києві під час вибуху автомобіля в 2016 році загинув журналіст Павло Шеремет, проте до цього часу найпоширенішою версією його вбивства є «замовлення» з боку КДБ Білорусі: Шеремет був одним із найзатятіших противників Лукашенка. Так що до обох злочинів Київ не був причетний, тим більше що ані Вороненков, ані Шеремет не були опонентами чинної української влади.
У 2015 році був убитий письменник і журналіст Олесь Бузина, який в останні роки життя транслював проросійські погляди. Існує лист, в якому відповідальність за це вбивство бере на себе націоналістична організація «Українська повстанська армія» (втім, сам факт її існування викликає сумніви), але лінгвістична експертиза показала, що лист написано людиною, для якого українська мова не є рідною.
Про «дитячу порнографію, суїциди і коктейлі Молотова» на зарубіжних сайтах
Питання: «Чи варто нам очікувати блокування зарубіжних соціальних мереж, сайтів, медіахостингів, таких як TikTok, Telegram, Twitter, YouTube та інші?»
В.Путін: «… Ми наполягаємо і вимагаємо, щоб ці усілякі міжнародні платформи відкривали у нас свої повноцінні представництва, юридичні особи, з якими можна було б хоча б вести діалог.
А так ми їм говоримо: «Ви там поширюєте дитячу порнографію або інструкції по суїциду або як виготовляти коктейлі Молотова і так далі – ви повинні це прибрати». А вони нас просто і не слухають, навіть не хочуть чути, що ми говоримо. Це ж неправильно».
Найбільші закордонні IT-компанії давно блокують заборонений контент, вказаний Путіним. Російський президент, якби і захотів, не знайшов би на YouTube ані порнографії (не тільки дитячої, але будь-якої взагалі), ані способів убити себе. Зате, до слова, російський «Яндекс», який давно і щільно співпрацює з Кремлем, до цього часу індексує у себе на вкладці «Відео» порнографію з інших сайтів. Google, якому належить YouTube, блокує «контент, який пропагує самогубство, самоскалічення або призначений для шоку чи відрази у користувачів» (а коли хтось шукає способи накласти на себе руки, їм показують телефон довіри для самогубців). Що стосується сексуальної експлуатації дітей, при виявленні такого контенту Google негайно доповідає про нього в Національний центр у справах зниклих безвісти та експлуатованих дітей. Теж саме і з Twitter: на користувача, який розмістить контент з дитячою порнографією або способами здійснення суїциду, чекає негайне блокування. На тих, хто поширює кадри сексуалізованого насильства над дітьми, також накладається заборона створювати будь-які акаунти в майбутньому. YouTube пішов далі, і в 2019 році відключив коментарі майже під усіма відео за участю неповнолітніх.
Схожу із західними сервісами політику блокування небажаного контенту проводить і китайський TikTok.
Що ж стосується інструкції з виготовлення коктейлів Молотова то це, м’яко кажучи, не секрет – стаття про коктейль Молотова є у Вікіпедії, причому посилання на статтю – перше у видачі цілком собі російського «Яндекса».
Про військове освоєння України
«Погляньте, здійняли великий галас з приводу того, що ми проводили навчання на своїй території поблизу українських кордонів. Я дав вказівку Міністерству оборони потихеньку закінчувати і війська вивести, якщо когось це так турбує. Ми це зробили. Але замість того, щоб відреагувати позитивно на це і сказати: гаразд, добре, ми зрозуміли вашу реакцію на наше обурення, – замість цього вони що зробили? Вони приперлися до наших кордонів.
Мене непокоїть … початок військового освоєння української території. За Конституцією України там не може бути іноземних військових баз. Можна створити навчальні центри, можна створити якісь інші, користуватися іншими формами. Військове освоєння території, яка безпосередньо межує з нами, створює для нас істотні проблеми в галузі безпеки. Це вже реально стосується життєвих інтересів Російської Федерації і народу Росії. Звичайно, ось це викликає занепокоєння, і про це ми повинні думати».
Росія почала стягувати війська до кордону з Україною після загострення конфлікту на Донбасі в березні цього року. У відповідь на це Великобританія направила два військові кораблі в Чорне море на знак підтримки Києва. Майже відразу після цього Росія оголосила про відвід військ від кордону – проте, за даними Міноборони США, це сталося тільки частково: на початку травня на кордоні ще залишалося близько 80 тисяч російських військових, а багато підрозділів залишили там свою техніку. Тоді ж в Європі розпочалися навчання НАТО Defender Europe, які проводяться щороку і, відповідно, не мали стосунку до поточних політичних подій, але чомусь викликали величезне обурення в Росії. До речі, з 12 країн, в яких проводилися навчання, межує з Росією тільки Естонія.
Що стосується «військового освоєння української території», незрозуміло, що Путін має на увазі. В конституції України дійсно є заборона на розміщення постійних іноземних військових баз, якої вона наразі дотримується. Зарубіжні збройні сили кожного разу допускаються на територію країни спеціальним законом за поданням президента. До речі, і Чорноморський флот РФ до 2014 року перебував в українському Криму тимчасово – угода про його базування кожного разу продовжувалася. Однак тоді Путін чомусь не обурювався з приводу «військового освоєння української території» і не пригадував Україні її ж конституцію.
Про те, що росіяни і українці – один народ
Ведуча Катерина Березовська:
– Таке запитання до нас прийшло через СМС: чому Україна не входить до списку недружніх країн?
Володимир Путін:
– Чому Україна не входить до списку недружніх країн? Тому що я не вважаю, що український народ – недружній нам народ. Я вже багато разів говорив про це, можу повторити ще раз: я вважаю, що українці і росіяни – це взагалі один народ.
Дивіться: євреї в Ізраїль приїжджають з Африки, з Європи, з інших країн світу. Ось із Африки взагалі чорненькі приїжджають, так? З Європи приїжджають – розмовляють на ідиші, а не на івриті. Начебто несхожі один на одного, а все одно єврейський народ дорожить своєю єдністю. <…>
Чому? Через певні причини. По-перше, вони розумні і розуміють, що дроблення ні до чого доброго не призводить, просто розслабляє етнос. Далі: є зовнішні фактори. Що маю на увазі? Російський народ завжди намагалися розтягнути і роздрібнити, це йде ще з доби середньовіччя, з Речі Посполитої, тому що сама Польща хотіла стати великою державою, тому намагалася роздрібнити всіх, хто навколо, всіх, хто поруч. А потім це підхопила Австро-Угорщина напередодні Першої світової війни. Але ми-то взагалі повинні це розуміти.
У нас як раніше трактувалася етнічна складова? Були великороси, білороси і малороси. Потім під впливом зовнішніх факторів, а згодом ще більшовики внесли свою лепту, у нас почали ніби розділяти єдиний російський народ».
До списку недружніх країн російська влада в травні 2021 року включила США і Чехію. Доводиться припустити, що народи цих двох країн Путін вважає недружніми.
Тезу про те, що росіяни і українці складають єдиний народ, Путін висуває вже не вперше, але від цього вона вірнішою не стає. Білоруська, російська та українська мови природним чином сформувалися на основі давньоруської – так само, як на основі латини з’явилися всі романські мови. Література староукраїнською мовою з’явилася ще в кінці XIV століття; в 1596 році з’явився перший церковнослов’янсько-староукраїнський словник – «Лексис» Лаврентія Зизанія (хоча самої назви «українська мова» тоді ще не було, мова називалася «руська мова»). Сучасна українська мова склалася у XVIII столітті, основоположником літератури нею вважають Івана Котляревського.
У Російській імперії в XIX столітті намагалися заборонити друкування українською мовою книг (за винятком мистецьких); в 1863 році вийшов циркуляр з такою забороною на тій підставі, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Український буквар, написаний Тарасом Шевченком, був в 1861 році видано під назвою «Букварь южнорусский». Проте історія показала помилковість концепції «єдиного російського народу», з якої, мабуть, і витікають погляди Путіна.
Приклад євреїв – народу, у якого кілька різних мов, – унікальний: це народ, який був вигнаний зі своєї історичної батьківщини і багато століть існував тільки в діаспорі. В результаті давньоєврейська мова втратила статус розмовної і почала використовуватися тільки в релігійній практиці, а в повсякденному житті єврейські громади перейшли на мови навколишніх народів. Таким чином сформувалися сефардська мова (ладіно) та ідиш, перша на основі іспанських діалектів, друга – німецьких. Іврит, ладіно та ідиш навіть належать до різних мовних родин: перший – до семіто-хамітської, другий і третій – до індоєвропейської (романська і германська групи). Нічого подібного з російським і українським етносами не відбувалося, поділ мов було цілком природним. Підстав вважати їх одним народом не більше, ніж у випадках з англійцями і шведами або, скажімо, французами і румунами: у їхніх мов також спільне коріння.
Ідиш, до речі, зараз мало поширений, і володіють ним, всупереч твердженням Путіна, далеко не всі ізраїльські репатріанти, в основному, старшого віку: після Другої світової війни в Європі практично не залишилося місць компактного проживання євреїв, ті, хто вижили після гітлерівського геноциду, змішалися з місцевою етнічною більшістю і перейняли її мови (втім, цей процес асиміляції почався задовго до війни). Деякі громади, що зберігають ідиш, існують, але вони нечисленні.
Про блокування месенджера Telegram
Ведуча Наїля Аскер-заде:
– Звичайно, краще шукати якісь шляхи і домовлятися, а не забороняти, як було з Telegram.
Володимир Путін:
– По-моєму, і з Telegram теж домовилися, вже працює ж, все нормально.
«Домовленість» із Telegram на практиці виглядала так. У 2017 році російська влада зажадала від Telegram передавати спецслужбам на їх вимогу ключі шифрування листування. Telegram відповів відмовою, тому що в ньому не передбачено навіть технічної можливості доступу до ключів третіх осіб, в тому числі і самої адміністрації месенджера: ключі знаходяться на пристроях користувачів і не потрапляють на сервери. Влада визнала це неприпустимим, і в 2018 році вони взялися до блокування месенджера на території Росії.
Розробники Telegram створили систему проксі, яка дозволяє без особливих труднощів користуватися месенджером навіть в умовах блокування. Масового переходу російських користувачів на інші платформи не відбулося. Про це свідчить і досвід редакції The Insider: весь час блокування вона продовжувала користуватися Telegram як робочим інструментом, не відчуваючи будь-яких значних труднощів.
В результаті у червні 2020 року Роскомнадзор (Роскомнагляд – укр.) оголосив про зняття блокування, хоча рішення суду про блокування месенджера скасовано не було. Вимога російської влади про надання ключів шифрування так і залишилася невиконаною, але Роскомнадзор виступив із заявою, в якій «позитивно оцінив висловлену засновником Telegram [Павлом Дуровим] готовність протидіяти тероризму та екстремізму», незважаючи на всю розпливчастість цього формулювання. Дуров в свою чергу підтвердив, що принцип конфіденційності та таємниці особистого листування залишається незмінним.
Таким чином, «домовленість» російської влади з Telegram найбільше схожа на капітуляцію: своїх цілей вони не домоглися.
Про передачу влади
Питання по телефону:
– Ви прийшли до влади шляхом добровільної передачі її Єльциним Борисом Миколайовичем. Чи можлива така передача влади в наш час і чи є у вашій команді людина, якій ви могли б передати владу без будь-яких сумнівів?
Володимир Путін:
– Борис Миколайович Єльцин не передавав мені цю владу. Справа ось у чому: відповідно до нашого основного закону в разі складання президентом своїх повноважень тимчасово виконуючим обов’язки президента стає очільник уряду Російської Федерації. Я був головою уряду. Ніде правди діти, тут немає ніяких секретів, цьому рішенню передували інші події, я в якийсь момент був директором ФСБ, і коли Борис Миколайович запропонував мені стати секретарем Ради безпеки, а це така структура, яка займається вже на політичному рівні координацією від імені президента роботи силових структур, мені потрібно було підібрати за дорученням президента наступника на посаду директора ФСБ. На моє здивування, ті люди, яким я запропонував цю роботу, відмовилися. Чому? Ситуація була в країні дуже складна, і брати на себе таку відповідальність небагатьом хотілося. Більш того, коли Борис Миколайович і мені запропонував балотуватися в майбутньому, я йому сказав: «Борис Миколайович, я думаю, що я до цього не готовий». <…> І в кінцевому підсумку Борис Миколайович пішов у відставку, я став виконуючим обов’язки президента, але рішення про те, хто повинен очолити російську державу, в кінцевому рахунку завжди за громадянами Росії, вони користуються своїм правом вибору за допомогою прямого таємного голосування. І тільки такий шлях можливий.
Спогади про пошук наступника на посту директора ФСБ, які не мають нічого спільного до поставленого запитання знадобилися Путіну, ймовірно, для того, щоб оминути тему передачі влади. Але теза про те, що ніхто йому владу не передавав, він автоматично отримав її відповідно до займаної посади, виглядає дещо наївним лукавством. Готуючись до відставки, Єльцин не міг не розуміти, хто стане виконуючим обов’язки президента; відставка і була передачею влади конкретній особі. Мабуть, з таким розрахунком Єльцин і вибирав, кого призначити головою уряду.
19 травня 1999 року він призначив Сергія Степашина, але вже 9 серпня відправив його у відставку, призначивши Путіна; характерно, що склад уряду за нового очільника залишився колишнім. Мабуть, ця перестановка пояснюється рішенням Єльцина про власну відставку і наступника на президентській посаді.
Колишній керівник адміністрації Єльцина Валентин Юмашев розповідав у 2019 році в інтерв’ю Володимиру Познеру, що в списку кандидатів у Єльцина було близько десяти осіб, серед яких і Путін. В якості наступника Путін став сприйматися в 1998 році, коли обійняв посаду першого заступника глави адміністрації. «Було важливо, щоб це була сильна людина, яка в змозі тією позицією, яка у нього виникла, скористатися. Що Володимир Володимирович блискуче зробив», – говорив Юмашев.
Про російські ракетні двигуни у США
– Робити кроки <маються на увазі міжнародні санкції. – The Insider>, які нам самим шкодять, ми не збираємося і не будемо. Ну наприклад, ось до цього часу американці літають в космос на наших двигунах. До цього часу використовуються, і широко, наші ракетні двигуни для того, щоб американські космічні кораблі виходили в космос. І що, десяток років постачали, так для чого ж нам припиняти – собі на шкоду, чи що?
Російський ракетний двигун РД-180 дійсно застосовується на американських космічних ракетах-носіях, але остання партія за чинним контрактом – 6 двигунів – буде поставлена до кінця 2021 року. Контракт не продовжено, надалі замість ракети Atlas-5 з російським першим ступенем компанія United Launch Alliance збирається використовувати нову ракету Vulcan Centaur з двигуном виробництва американської приватної компанії Blue Origin, що належить Джеффу Безосу. Рішення про непродовження контракту виходить від американської сторони і пов’язане з ухваленим Конгресом законом про заборону використання російських двигунів для запуску супутників військового призначення. Заборона стала частиною американських санкцій у зв’язку з анексією Криму.
Джерело: Іва Цой, для The Insider
