Джерело: блог Ігоря Яковенка

Вільновідпущеник Чубайс та кріпосна Набіулліна. Примусовий патріотизм депутатів Єдиної Росії. Обережно, кордони закриваються.

Історична рима. Цього дня 221 рік тому, 24 березня 1801 року, групою змовників було вбито російського імператора Павла I.

Звістка про смерть цієї людини викликала заледве стримуване тріумфування на вулицях обох столиць. Наведу два свідчення. Одне поетичне, від Державіна:

«Замовк рев Норда сипуватий, Закрився грізний, страшний зір»

 Інше – від публіциста Філіпа Вігеля:

 «Це один із тих спогадів, яких час ніколи винищити не зможе: німа, загальна радість, що висвітлюється яскравим весняним сонцем. Повернувшись додому, я ніяк не міг дійти пуття: знайомі безупинно приїжджали і від’їжджали, всі говорили одночасно, всі обіймалися, як на Великдень; ані слова про покійного, щоб і на хвилину не затьмарити сердечної радості, що горіла в усіх очах; ані слова про минуле, все про сьогодення та майбутнє. Цей день, настільки бажаний для всіх, здавався вісникам і вісницям особливо благополучним: скрізь приймали їх з обіймами».  Кінець цитати

Причина і вбивства, і такої одностайної радості з приводу смерті самодержця в тому, що Павло Петрович дуркував не по-дитячому. По-перше, напередодні своєї загибелі розпочав підготовку до укладання військово-стратегічного союзу з Бонапартом і спільно з Наполеоном став готувати військовий похід на Індію, щоб «тривожити» англійські володіння. Сьогодні в Росії, як і раніше, вдосталь охочих помити чоботи в Індійському океані.

По-друге, Павло Перший мав свій Донбас, заради захисту якого він був готовий розв’язати велику європейську війну. Донбас для Павла Першого – це Мальта. Після того, як влітку 1798 Мальта без бою здалася французам, Мальтійський орден звернувся до Павла I, який проголосив себе захисником найдавнішого духовного ордена і видав указ про взяття острова Мальта під захист Росії. У календарі Академії наук, за його вказівкою, острів Мальта мав бути позначений «Губернією Російської імперії». Павло I намірявся Мальту приєднати до Росії. На острові він планував створити військово-морську базу для забезпечення інтересів Російської імперії у Середземному морі та на півдні Європи.

Сьогодні в Кремлі носіння шаликів прирівнюється до державної зради, а побачивши табакерку, охорона відкриває вогонь на ураження. І взагалі, шлях історичних аналогій рідко веде до істини. Досить лише порівняти тодішніх гвардійців — учасників змови із нинішніми бійцями Росгвардії. Того ж Миколу Олександровича Зубова із путінським холуєм Золотовим. Чи можна собі уявити офіцера кінної імператорської гвардії Зубова, який скаржиться на нестерпні страждання від кинутого паперового стаканчика. Тож залишимо порожні надії – Путіну вдалося за 22 роки так зачистити Росію, що жодних Зубових, Паніних та Палєнів у владі не залишилося, а проти населення виступає мільйонна, до зубів озброєна опричнина…

Повернімося до сьогодення. Сьогодні, 24 березня, у Брюсселі пройдуть відразу три саміти: НАТО, «великої сімки» (G7) та Євросоюзу. У всіх трьох візьмуть участь президенти України та США Володимир Зеленський і Джо Байден. Перший підключиться по відеозв’язку, другий буде фізично: увечері 23 березня Байден вже прибув до Брюсселя. Основна тема: війна в Україні, санкції проти Росії та допомога Україні. Один із варіантів — заборона на імпорт енергоносіїв із Росії. Насамперед звучать заклики до нафтового ембарго, адже «чорне золото» легше купити у альтернативних постачальників, ніж газ. Ворожити не будемо, завтра дам розгорнутий коментар.

Вільновідпущеник Чубайс та кріпосна Набіулліна

Анатолій Чубайс пішов із посади спеціального представника президента Росії з питань сталого розвитку та виїхав з країни. Про від’їзд повідомило агентство Bloomberg із посиланням на два анонімні джерела. За твердженням видання, Анатолій Борисович висловив незгоду щодо вторгнення Росії в Україну.

Чубайс став найвищим російським чиновником, який звільнився після початку війни в Україні.

Демарш Чубайса – подія знакова багато в чому. По-перше, тому що роль цієї людини у подіях останніх трьох десятиліть переоцінити неможливо. Головний приватизатор та ваучеризатор Росії. Один із головних організаторів заставних аукціонів та творців нині чинної системи державного капіталізму. Людина, яка зіграла ключову роль у обранні хворого та недієздатного Єльцина на другий термін і стала фактично регентом на початку цього другого терміну. Головний алерген Росії, громовідвід, що до цього часу дозволяв списувати на себе всі проблеми та дурості сучасної влади. Тому що слоган «у всьому винен Чубайс», запущений з легкої руки Єльцина в січні 1996 року, працює й досі, через більш ніж 20 років після відсторонення Анатолія Борисовича від реальних важелів влади. Ну і, нарешті, Чубайс особисто переволік опального Путіна до Москви і відіграв одну з ключових ролей в операції «Наступник»…

По-друге, втеча Чубайса цікава як приклад того, як людина жахається створеного власноруч дітища. Пам’ятаєте, як Чубайс захоплювався, що російська армія відроджується в Чечні і вимагав, аби йому не заважали будувати ліберальну імперію. Потім, коли російська армія продовжила своє відродження в Грузії, а згодом у Сирії, Чубайс мовчав. І ось тепер, коли вона вже зовсім, мабуть, остаточно, відродилася в Україні, йому чомусь не сподобався чи то процес відродження, чи то його результат. А тут ще принагідно з’ясувалося, що його мета — «ліберальна імперія» — це дерев’яне залізо, що імперія може бути або авторитарною, або тоталітарною диктатурою, а ліберальною імперія бути не може приблизно так, як лід не може бути смаженим.

По-третє, і це найважливіше, втеча Чубайса доводить, що Росія вже вкрай малопридатна для проживання і те, що відбувається – це, швидше за все, надовго, а зміни відбуватимуться лише на гірше. Я не належу до шанувальників політичного та управлінського талантів Чубайса, проте слід визнати, що в порівнянні з тими, хто сьогодні разом із Путіним керує Росією, Анатолій Борисович просто гігант. Путін зараз будує вкрай просту країну. Розумні і вірні не потрібні. Потрібні вірні і дурні. З ними простіше. Є серйозні підстави вважати, що переважна більшість чиновників зараз заздрять Чубайсу і дуже хотіли б опинитися на його місці.

По-четверте, і це не менш важливо, втеча Чубайса дає непоганий портрет стану російського кордону. Немає жодних сумнівів у тому, що приклад Чубайса хотіли б наслідувати багато – швидше за все, більшість –  російських чиновників. Але російський кордон – не на замку, він на блискавці. Для когось Юріїв день існує, і ось Чубайсу, явно за особистим розпорядженням Путіна, дали волю. А ось перед головою Центробанку блискавка із тріском застебнулася. Ельвіра Набіулліна збиралася піти у відставку із початком війни Володимира Путіна в Україні. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на чотирьох людей, «знайомих із ситуацією». Але Путін заборонив. Очевидно, що для представників найвищих ешелонів влади функцію «розстібувача блискавки» виконуватиме особисто Путін. Немає ані найменших сумнівів у тому, що серед силовиків та професійних патріотів було багато прихильників ідеї не випускати Чубайса і запросити його «посидіти на дорогу», але Путін вирішив віддячити тому, хто всадовив його на трон…

Примусовий патріотизм депутатів «Єдиної Росії».

Депутатам Державної Думи від «Єдиної Росії» заборонено залишати Росію без дозволу голови фракції Володимира Васильєва. Склалася парадоксальна система «кріпацтва навпаки» — низам поки що можна виїжджати, а верхам, «новому дворянству» не можна. Щодо повного закриття кордонів, влада явно поки коливається. Зараз на кордонах трясуть тих, хто від’їжджає, перевіряють телефони на предмет наявності листування та дописів, що виражають симпатію до України і засуджують війну. Але вродженому інстинкту «хапати і не пущати» протистоїть не менш глибинний інстинкт «валіза-вокзал-Гейропа (або Ізраїль)». Вже цілком очевидно — програючи війну Україні, Путін відіграватиметься на Росії, вестиме тотальну війну із власним населенням. І тут у нього набагато більші шанси на успіх.

Джерело: блог Ігоря Яковенка