Джерело: Галина Сидорова, для Радіо Свобода
Картина олією «Генерал Бортников розповідає вкляклому пропагандисту Зарубіну, хто керує Росією». Шеф ФСБ, який заматерів на цій посаді з 2008 року, розкриває страшну таємницю: «Українські спецслужби та їхні ляльководи в особі, наприклад, британців у буквальному сенсі слова впливають на багато процесів у нашій країні – керують, управляють, фінансують, навчають, дають відповідні цільові вказівки». Вражений Зарубін не ризикує уточнити: «а що ж Путін?»
Немовби задля уникнення непорозуміння, навздогін вистрілює інформація про чергового британського «шпигуна». Цього разу ним «призначено» другого секретаря посольства Великобританії Янсе ван Ренсбург. ФСБ звинуватила його в «розвідувально-підривній діяльності, яка загрожує безпеці РФ, та спробах отримання чутливої інформації під час неофіційних зустрічей з російськими експертами в галузі економіки».
Повідомлення про висилку «британського шпигуна» (саме так назвали Янсе ван Ренсбурга на телеканалі «Россия-1» – привіт із радянських 80-х) супроводжуються кадрами його пробіжок по московській набережній, ходьби на лижах та зустрічей у ресторані з людьми, яких закадровий голос називає «представниками російського фінансового сектора».
ТТобто взагалі нічого, що виходить за рамки звичайної дипломатичної роботи, яка передбачає зустрічі і спілкування зі значущими акторами країни перебування, і ілюстрацій спортивного способу життя здорової людини заінтригованому російському глядачеві не пред’явили.
Натомість у федеральних ЗМІ були перераховані імена російських експертів, вчених, діячів культури та інших співрозмовників підступного англійця, які «виказали недбалість». А депутат Держдуми Андрій Луговий (британська влада підозрює його у вбивстві Олександра Литвиненка), який останнім часом спеціалізується на полюванні за «іноагентами», не оминув нагоди вставити свої «п’ять копійок», заявивши, що «нічим, крім зради, це не пахне».
Чим довше триває розв’язана Путіним бійня, тим сильніше затягується зашморг на шиї «дорогих росіян»
На диво вчасно «трапився» пан Янсе ван Ренсбург. Адже саме з квітня цього року набув чинності закон, який розширює повноваження ФСБ у справі стеження за росіянами: чекісти отримали право на позасудовий доступ до корпоративних баз організацій, включно із банками.
Із 1 березня всі освітні та наукові організації – як приватні, так і державні, мають надавати в єдину інформаційну систему плани наукових праць, якщо вони проводяться за участю іноземних громадян і компаній. Ще раніше в наукові інститути та університети повернулася практика «совка» – з’явилися посади заступника ректора з безпеки, а вчених і дослідників зобов’язали доповідати їм про контакти з іноземцями. Від лютого 2026 року ФСБ отримала право блокувати росіянам зв’язок та інтернет.
На цьому тлі уявна картина, яку я б назвала «Депутати Держдуми роблять селфі в американському конгресі», ніби як і не вкладається в описаний тренд. Не можна сказати, що «повітря свободи» сп’янило російських думців, які вирвалися з-під санкційного ув’язнення і радісно фоткалися в стилі «мама, я в Капітолії». Але серйозні вирази облич вони явно приберегли для звіту перед товаришами про свої досягнення на російсько-американському дипломатичному фронті після повернення на батьківщину.
Очільник делегації, єдинорос В’ячеслав Ніконов, заступник голови думського комітету з міжнародних справ (він же онук Молотова, сталінського комісара закордонних справ, який уклав сумної пам’яті пакт з гітлерівським міністром Ріббентропом) назвав візит до Конгресу історичним, мовляв, обговорили «широке коло питань». Про більш конкретні подвиги громадськість так і не дізналася. Втім, сам рівень прийому у Вашингтоні російських псевдонародних дипломатів дозволяє судити про важливість цього депутат-туру, швидше, для звіту Кирила Дмитрієва, якому доводиться постійно щось організовувати, доводячи свою корисність як незамінного переговорника і відданість вождю з урахуванням бурхливої діяльності, розгорнутої останніми місяцями старшим поколінням чекістів-хранителів.
«Протистояння кремлівських веж»? – з нотками надії зашепотіли у різного ступеня обізнаності експертних колах. На мій погляд, вежі давно канули в Лету. Більше схоже на деталі хитромудрого політичного пазла, який виглядає все божевільніше, з погляду притомної людини.
У кожній деталі – своя родзинка. Зі свіжих кремлівських витворів я б виділила «полотно» з етикеткою «Міністри Лавров і Сіярто рятують з-під санкцій сестру олігарха Усманова». Прослуховування телефонної розмови між Лавровим та його угорським колегою Петером Сіярто, що відбулося ще у серпні 2024 року, днями озвучив The Insider. Російський міністр клопочеться за згадану сестру (санкції з Гульбахор Ісмаїлової були в результаті зняті). Його угорський колега підтверджує активну участь у рятувальній операції, і, поміж іншим, ділиться непублічними подробицями засідання Ради із закордонних справ ЄС. Те, що розмова – не фейк, зізнався сам Сіярто: звичайна, мовляв, практика у роботі міністрів. Прикрий витік стався якраз напередодні угорських парламентських виборів.
Родзинка тут у тому, що турбота про мільярди російських олігархів і їхніх родичів – це не лише залагодження особистих справ Лаврова та інших інтересантів. До виведення з-під санкцій ресурсів придивляються із Кремля. У дусі пропозиції, від якої неможливо відмовитися, щойно зробленої Путіним його ручним мільярдерам: війна, панове, – тож здавайте гроші!
У такому контексті «мирна» дипломатія думців виглядає не просто незграбною спробою заробити політичний капітал, а спецоперацією прикриття. Роздута історія з висилкою британського «шпигуна» – не турботою про безпеку держави, а можливістю залякати тих, хто ще не зрозумів, що спілкування із зовнішнім світом для них не просто небезпечне, а й загрожує покаранням.
Різні, на перший погляд, шматочки пазлів складаються у загальну картину під назвою «Росія готується до чергового року війни з Україною». І чим довше триває розв’язана Путіним бійня, тим сильніше затягується зашморг на шиї «дорогих росіян», частина з яких так і не вийшла з сомнамбулічного стану, відображеного в наразі вже історичному нарисі «А що трапилося»?
Джерело: Галина Сидорова, для Радіо Свобода
Галина Сидорова – московська журналістка та зовнішньополітична оглядачка
