Літо 2025 року увійде в історію як момент, коли фундаменти західної архітектури безпеки — такі поняття, як «демократія», «свобода» і «непорушність кордонів», — були витіснені в американській публічній дискусії одним коротким словом: «Deal». Зустріч Дональда Трампа з Владіміром Путіним на Алясці була не лише дипломатичною подією чи медійним спектаклем. Вона стала кульмінацією і водночас стартовим сигналом для потужної багаторівневої дезінформаційної операції, метою якої є перевизначення поняття миру, а як наслідок — санкціонування поділу Європи.
У перші роки війни Кремль безуспішно намагався переконати американців, що Україна — це «корумпована держава, що не відбулася», якою керують нацисти. Цей наратив, хоч і був популярним у нішах, не пробивався в мейнстрім настільки, щоб заблокувати допомогу. Тому між травнем і вереснем 2025 року, в межах підготовки до «нового відкриття», вектор атаки було змінено. Російська пропаганда, підтримувана американськими «альтернативними правими» (alt-right) і так званими «реалістами» з впливових вашингтонських аналітичних центрів, перестала воювати з Україною. Вона почала боротися за «американський інтерес».
Посил, який домінував в американських соціальних мережах — з особливим акцентом на платформі X, що стала головним каналом трансляції цієї операції, — звучав так: «Америка фінансово стікає кров’ю в Україні, поки Китай захоплює Тихий океан». Росія в цій історії майстерно зникла з картинки як агресор і руйнівник міжнародного порядку. Вона раптом стала «необхідним елементом антикитайського пазла». Це був шедевр маніпуляції. Владімір Путін, злочинець, якого розшукують за ордерами на арешт, людина, відповідальна за Бучу та Маріуполь, протягом кількох місяців був перефарбований у «складного, але необхідного партнера», з яким треба домовитися, щоб врятувати американську гегемонію від Пекіна.
Москва продала Вашингтону ілюзію, що в обмін на «заморожування» конфлікту в Україні (що на практиці означає визнання російських завоювань) Росія збереже нейтралітет у майбутньому зіткненні США з Китаєм. Кожен, хто знає історію російської дипломатії, знає, що це брехня. Кремль візьме те, що йому дають, а потім і так співпрацюватиме з Пекіном, бо економічно залежний від нього. Однак американська громадська думка, втомлена образами війни, купила цю ілюзію.
Ключовим елементом цієї операції було залякування і маніпулювання американським платником податків. У мережі з’явилися тисячі ботів і псевдоекспертів, які з аптекарською точністю, використовуючи просту інфографіку, вираховували, скільки мостів в Огайо, шкіл в Алабамі та лікарень у «Іржавому поясі» можна було б збудувати за гроші, надіслані до Києва. Це класична дихотомія фальшивого вибору: «Або Україна, або добробут твоєї родини». Цей наратив ігнорував факт, що більшість цих грошей залишалася в США, живлячи американську оборонну промисловість. Але в інформаційній війні факти програють емоціям.
«Реалізм» став у 2025 році словом-відмичкою, що виправдовує будь-яке свинство. Прихильники угоди з Росією не говорили про капітуляцію. Вони говорили про «повернення до доктрини Монро», про «кінець безкоштовної безпеки для Європи», про «прагматизм». У цій новій, цинічній реальності жертва агресії стала проблемою, бо «не хоче здаватися і псує бізнес». Зеленський перестав бути героєм, а став «жебраком з претензіями», який блокує велике повернення Америки до процвітання.
Наслідки цієї операції є руйнівними і виходять далеко за лінію фронту над Дніпром. В американському суспільстві відбулася ерозія волі до боротьби за цінності. Її замінив холодний, транзакційний бізнес-розрахунок. Росія досягла того, чого не змогла зробити тисячами ракет і танковими дивізіями — вивела Америку з гри, не зробивши жодного пострілу в бік США. Вона переконала Захід, що капітуляція союзника — це не моральна та стратегічна поразка, а чудовий бізнес.
Аляска стала символом цього нового порядку: світу, в якому з бандитом не воюють, а ведуть справи, наївно розраховуючи, що цього разу він дотримає слова. Для нас, у Центральній Європі, це сигнал тривоги найвищого рівня. Якщо Вашингтон зміг «раціоналізувати» здачу України в ім’я боротьби з Китаєм, то в цю ж логіку вписується будь-який інший компроміс у нашому регіоні. Російська пропаганда довела, що здатна змінити визначення реальності в голові гегемона. А це зброя, небезпечніша за атомну.
Ілюстрація — ШІ
PB
