Джерело: The Insider
РІА «Новости» повідомляє про заяву представниці МЗС РФ Марії Захарової на брифінгу:
«Заборона латвійським школярам спілкуватися між собою російською мовою — це поведінка нацистів, які забороняли людям за етнічною чи національною ознакою використовувати свою мову, заявила офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова.
Раніше депутат Ризької думи Олексій Росліков розповів в інтерв’ю РІА “Новости”, що школярам у Латвії заборонили розмовляти між собою російською мовою на території навчальних закладів навіть у вільний час.
“Нацисти. Нацисти завжди забороняли людям за етнічною, національною ознакою сповідувати свою культуру, історію, використовувати мову, обмежували всі свободи за національною ознакою”, — сказала вона під час брифінгу.
При цьому офіційна представниця МЗС РФ наголосила, що ця дискримінаційна політика заборонена Нюрнберзьким трибуналом та міжнародним правом».
Про заборону говорити російською мовою в латвійських школах навіть у позанавчальний час напередодні розповідав в інтерв’ю РІА «Новости» колишній очільник латвійської партії «За стабільність!» Олексій Росліков:
«Уже багато з радикально налаштованих політиків латишів говорять, що російська мова — це мова для кухні. Тобто між собою на кухні побалакайте. Зрозуміло, що низку законів було ухвалено. Наприклад, заборона учням у рамках школи у вільний час, але на території школи між собою говорити іншою мовою, крім державної».
Але насправді такого закону у Латвії не існує. Рослікова, схоже, надихнула на цю заяву гучна історія 2024 року, коли одна зі шкіл міста Юрмала ухвалила правила внутрішнього розпорядку, які включали вимогу до учнів на території школи розмовляти латиською мовою. Портал громадських ЗМІ Латвії LSM+ у вересні 2024 року писав:
«Після початку навчального року LSM+ стало відомо про фактичні заборони учням основних шкіл використовувати будь-яку недержавну мову для особистого спілкування у школі. Щонайменше, в одному випадку така умова була закріплена документально — вписана в обов’язкові для виконання шкільні „Правила внутрішнього розпорядку” серед інших „Обов’язків учня”. Школа в них іменується „Установою”, а один із обов’язків учня (точніше, „того, кого навчають”) сформульовано так:
„В Установі (на уроках, змінах) та на організованих Установою заходах (екскурсіях, класних вечорах тощо), а також представляючи школу за її межами, використовувати встановлену в Латвійській Республіці державну мову — латвійську мову”.
Ці ж правила передбачають і різні дисциплінарні заходи за невиконання обов’язків — від усного зауваження і за зростанням до догани із занесенням в особисту справу і навіть залучення Сирітського суду <в Латвії так називається спеціальна муніципальна установа, орган опіки та піклування — The Insider>».
Рішення юрмальської школи викликало у Латвії значний резонанс, з цього приводу висловлювалися високопосадовці. Тодішній міністр освіти Анда Чакша назвала обмеження надмірним. Бюро омбудсмена Латвії визнало заборону незаконною, а представниця бюро Рута Силіня пояснила:
«Школа має обов’язок розробити правила внутрішнього розпорядку. Але є певна межа, є області, які вони не можуть регулювати, наприклад, приватне спілкування між двома учнями. Закон їм не дозволяє втручатися у цю сферу. Школа може вирішувати ті питання, які їй дозволено вирішувати, а не всі питання світу. Наприклад, у школі дві подружки на перерві приватно обговорюють щось для них важливе. Вони можуть використовувати таку мову, якою їм зручніше».
В офіційній відповіді бюро омбудсмена на звернення LSM+ йдеться:
«Приватне спілкування між учнями на перервах, до або після уроків має бути залишене на розсуд самих учнів. У школи немає підстав обмежувати мову спілкування у таких випадках. Учні [як] приватні особи можуть робити [все] те, що не заборонено нормативними актами. Зовнішні нормативні акти не обмежують використання мов у приватному спілкуванні між людьми, які хочуть спілкуватися якоюсь конкретною мовою. Стаття 2(3) Закону про державну мову встановлює, що закон не поширюється на використання мов у неформальному спілкуванні жителів Латвії. На перерві між учнями відбувається неформальне спілкування, отже, на перерві учням має бути дозволено розмовляти одне з одним мовою на їхній вибір, і це питання не повинно регулюватися. <…>
Встановлений внутрішніми правилами школи обов’язок і у приватному спілкуванні в позаурочний час використовувати латиську мову є надмірним обмеженням».
Відповідно до рекомендацій бюро омбудсмена школа змінила свої правила внутрішнього розпорядку. На цьому історія із забороною російської мови і закінчилася б, якби втікач Росліков через півтора року не згадав її і не «підвищив ранг» заборони із внутрішньошкільного документа до закону Латвії.
Росліков був лідером партії, що розраховує в основному на голоси російськомовних виборців, які симпатизують путінській Росії. У червні 2025 року він, тоді депутат сейму Латвії, став героєм скандалу, коли під час обговорення однієї з ініціатив латиських націоналістів продемонстрував із трибуни непристойний жест і був за це видалений із зали засідань.
Проти Рослікова порушено справу за звинуваченням у розпалюванні національної та етнічної ненависті. Прокуратура вважає, що він свідомо використав вигадані твердження, виставляючи владу Латвії ворожою щодо російськомовних і натякаючи на підготовку репресій. Засідання суду у справі Рослікова мало відбутися на початку квітня, але в березні він отримав від суду дозвіл на поїздку на конференцію до Швейцарії, після чого так і не повернувся до Латвії, оселившись у Білорусі.
Джерело: The Insider
