Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
РІА «Новости» у матеріалі під заголовком «Геніальний хід: у Франції назвали рішення Росії, яке паралізує ЄС», повідомляє:
«Рішення Арбітражного суду Москви за позовом Центробанку до бельгійського Euroclear паралізує ЄС, таку думку висловив у ефірі свого YouTube-каналу лідер французької правої партії „Патріоти” Флоріан Філіппо.
“Це рішення суду стане просто паралічем для Євросоюзу. Отже, це дуже розумний хід Росії й він посилює напруженість між європейськими країнами”, – сказав політик».
Насправді ж рішення російського Арбітражного суду не спричинить для ЄС ніяких ризиків – ні юридичних, ні економічних. Більше того, будь-які рішення російських судів проти депозитарію Euroclear не буде взято до уваги – ні в ЄС, ні у Великій Британії. І ось чому:
– У ЄС існує заборона на виконання рішень російських судів.
Зокрема, у статті 11 Регламенту 833/2014, розширеній у рамках 15-го пакету санкцій ЄС проти Росії, прямо сказано, що «ніякі судові заборони, постанови, заходи захисту, рішення чи інші судові рішення, винесені відповідно до статті 248.1 або статті 248.2 Арбітражного процесуального кодексу російської федерації або аналогічним російським законодавством, не визнаються, не виконуються і не підлягають примусовому виконанню у державі-члені».
Крім того, у випадку з активами Центробанку діє окремий Регламент ЄС про іммобілізацію. У статті 4 прямо сказано:
«Ніякі судові, арбітражні чи адміністративні рішення, отримані російською федерацією, юридичними особами, органами чи організаціями, зазначеними у статті 2 (тобто від Центробанку – The Insider), або особами, що діють від їхнього імені або за їх вказівкою (тобто від таких як Російський фонд національного добробуту — The Insider) у зв’язку із заходами, передбаченими статтею 2, не визнаються, не виконуються і не підлягають виконанню на території Союзу, поки цей Регламент залишається чиним».
– Російські суди не мають юрисдикції в ЄС.
Навіть без європейських санкційних обмежень російські суди (у тому числі Арбітражний суд Москви) не мають належної юрисдикції для розгляду подібних суперечок.
Будь-які угоди Euroclear щодо цінних паперів передбачають або юрисдикцію бельгійських судів, або міжнародний арбітраж за правилами UNCITRAL або за правилами Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма. І, подавши позов до московського суду, Центробанк порушив свої договірні зобов’язання.
У міжнародній юридичній практиці, згідно з доктриною «forum non conveniens», це вважається зверненням до нелегітимного форуму, який просто не уповноважений розглядати такий спір. І будь-який розгляд у російському суді, який було розпочато всупереч угоді сторін про розгляд спорів у іншій юрисдикції, може бути зупинено судовою забороною на подання позову (anti-suit injunction) або забороною на примусове виконання (anti-enforcement injunction), а будь-яке рішення російського суду, ухвалене всупереч такій забороні, не буде визнане.
Але навіть за відсутності такої заборони суди ЄС та Великої Британії відмовлять у визнанні та виконанні російського рішення, якщо російський суд не мав юрисдикції за правилами ЄС чи Великої Британії.
Більше того, згідно з угодою «Про взаємне заохочення і захист інвестицій» між Бельгією та СРСР від 1989 року, арбітражні можливості Росії досить обмежені й передбачають певну процедуру при вирішенні таких спорів. Договір зобов’язує держави-учасниці спочатку спробувати врегулювати спір «за дипломатичними каналами» – стаття 9, пункт 1, потім – через спільну комісію – стаття 9, пункт 2 і тільки після цього буде задіяно міжнародний арбітраж (а не російський суд) – стаття 9, пункт 3. Договір також визначає структуру будь-якого такого арбітражного трибуналу, де, зокрема, вказано, що кожна договірна сторона має призначити арбітра, і вже спільно – голову – громадянина з третіх країн. Росія ж проігнорувала цю процедуру і одразу подала позов до національного суду.
Крім того, такі угоди насамперед захищають інвесторів від дій держави, а чи не навпаки. А Центробанк у цьому випадку діє саме як державний орган, а не приватний інвестор.
– Рішення російських судів суперечать застереженню щодо публічного порядку
Це основоположний принцип міжнародного права, який дозволяє судам однієї держави відмовити у визнанні чи виконанні рішень іноземних судів, якщо вони явно порушують базові цінності та підвалини їхньої правової системи.
Публічний порядок ЄС та Великої Британії включає гарантії справедливого суду, закріплені у статті 6 Європейської Конвенції про права людини – «Право на справедливий судовий розгляд»:
«При визначенні його цивільних прав та обов’язків або при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред’явленого йому, кожен має право на справедливий та публічний розгляд у розумний термін незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону <…>».
З огляду на значний обсяг доказів того, що іноземні компанії не можуть отримати справедливий судовий розгляд у російських судах, коли йдеться про інтереси Росії, рішення проти Euroclear не буде визнане чи виконане в ЄС.
Наприклад, у березні 2024 року Комерційний суд Великої Британії розглядав справу Zephyrus Aviation Partners Fidelis Underwriting Limited, пов’язану з літаками, зданими в лізинг російським авіакомпаніям. Російські страховики намагалися домогтися передачі спору до російської юрисдикції, посилаючись на застереження щодо можливості розгляду справи в судах РФ.
Проте британський суд відмовився це робити. Суддя Ендрю Хеншо прямо зазначив, що іноземні компанії в таких справах навряд чи можуть розраховувати на справедливий судовий розгляд у Росії. Серед причин суд назвав зацікавленість російської держави у результаті процесу і той факт, що позивачі походять із країн, визнаних Росією «недружніми».
Саме тому європейські та британські суди розглядають такі рішення не як нейтральні судові акти, а як такі, що потенційно суперечать фундаментальному принципу fair trial – праву на незалежний та неупереджений суд. А отже, такі рішення можуть бути відхилені з міркувань громадського порядку незалежно від їхнього змісту.
Крім того, після початку повномасштабної війни в Україні Росія неодноразово була помічена у порушенні міжнародного права та скоєнні військових злочинів і злочинів проти людяності. Зокрема, резолюція Генеральної Асамблеї ООН від листопада 2022 року вимагає, щоб Росія «була притягнута до відповідальності» за грубі порушення міжнародного права щодо України, включаючи «відшкодування збитків».
Втім, саме через російську агресію і було заморожено російські активи в Європі на суму приблизно €210 мільярдів, більша частина яких зберігається в депозитарії Euroclear. З 15 лютого 2024 року Euroclear перерахував до Європейського фонду для України близько €6,6 млрд із доходів, отриманих від реінвестування цих активів.
Ситуація з позовом до Euroclear нагадує історію з позовами російських телекомпаній до Google: російський суд зобов’язав Google розблокувати YouTube-канали телекомпаній, що, зрозуміло, проігнорували, і тоді суди стягнули неустойку за невиконання рішення, що також має суто символічне значення. Цікавий тут тільки розмір неустойки: 91 511 687 138 260 100 000 (91 квінтильйон 511 квадрильйонів 687 трильйонів 138 мільярдів 260 мільйонів 100 тисяч) рублів, що у мільярди разів перевищує суму всіх грошей, які існують у світі. Чомусь Google це не паралізувало.
Флоріан Філіппо, який заявив про «параліч ЄС», – один із постійних героїв публікацій РІА. Був віце-головою «Національного фронту»; 2012 року від цієї партії обраний до Європарламенту. Пізніше заснував свою партію «Патріоти» – націонал-популістського та євроскептичного штибу. Особливою популярністю у Франції партія не користується: на жодних виборах їй не вдалося провести жодного свого кандидата до будь-яких органів влади. Натомість Філіппо популярний серед російських пропагандистів, які регулярно тиражують його заяви. У березні 2026 року він заявляв, що кошти, які ЄС виділяє на підтримку України, йдуть на фінансування тероризму, а якщо Україна вступить до ЄС, це стане «остаточною загибеллю» для Франції.
Джерело: Вікторія Пономарьова, для The Insider
