Джерело: Олена Голуб, для ІМІ
Росія на тимчасово окупованих територіях України намагається не лише втримати військовий та адміністративний контроль, а й прив’язати до себе покоління, яке дорослішає в окупації. Одним з головних об’єктів цієї політики стають діти та молодь.
Російські освітні програми, молодіжні організації, військово-патріотичне виховання, спортивні й культурні заходи, поїздки до Росії, зустрічі з військовими працюють разом. Молодій людині з окупованих територій України пропонують не просто російську символіку чи набір політичних наративів, а життєвий сценарій, у якому навчання, кар’єра, громадська активність і соціальний успіх пов’язані передусім з Росією.
Медіа на окупованих територіях допомагають зробити цей сценарій звичним. Йдеться не тільки про пряме просування пропагандистських тез. Значно важливіше те, що десятки окремих повідомлень складаються в одну картину нормального життя.
У цій картині школяр вступає до “Юнармії”, молодь допомагає російським ветеранам, військові приходять до шкіл як моральні авторитети, військовий вишкіл стає частиною навчальної програми, а історичні сюжети про Другу світову використовуються для пояснення сучасної війни.
Так формується образ соціально схвалюваної молодої людини. Вона дисциплінована, лояльна до Росії та готова до “служіння Батьківщині”.
Водночас із цього інформаційного поля майже зникає Україна. Українська освіта, українські інституції та можливість пов’язувати своє майбутнє з Україною не існують як альтернатива. Це важлива частина тієї самої російської політики, коли ідентичність змінюють не лише тим, що активно просувають, а й тим, що системно зачищають.
Мілітаризація тут також не видається окремою кампанією. Вона вбудовується в різні сфери життя дитини – освіту, громадську активність, історичну пам’ять, дозвілля та систему рольових моделей. У результаті війна перестає мати вигляд виняткового стану і дедалі більше подається як природна частина життя, дорослішання та громадянської поведінки.
Навіщо “Юнармії” образ добрих дітей
Одним з найпомітніших напрямів роботи окупаційних медіа з молодіжною тематикою є створення позитивного та соціально схвального образу молодіжних мілітарних об’єднань.
Прикладом того, як окупаційні медіа формують образ російських військово-патріотичних організацій, є матеріал із сайту “ДАН”. Він розповідає про активістів регіонального відділення “Юнармії”, які допомагають ветеранам та людям, що потребують підтримки. Представник організації називає таку діяльність свідченням “великої відданості справі служіння своїй Батьківщині”.
Нагадаємо, “Юнармія” була створена 2016 року з ініціативи міністерства оборони Росії, проте в медіа постає не лише як військово-патріотична структура, але і як важлива соціальна складова регіону.
Це важливий механізм нормалізації. Військово-патріотична структура входить у життя дітей не лише через стройову підготовку, форму чи військові ритуали, а й через діяльність, яка сама по собі начебто має позитивну соціальну конотацію, бо йдеться про допомогу, волонтерство, турботу про ветеранів.
У результаті поняття “служіння Батьківщині” розширюється. Воно перестає означати лише військову службу і перетворюється на універсальний маркер “правильної” поведінки.
Подібно побудоване повідомлення про проєкт “Марш Победы” в Маріуполі. Учасники “Молодої гвардії” та “Юнармії” разом з російськими військовослужбовцями, представниками окупаційних структур і представництва Санкт-Петербурга впорядковували братські могили.
Матеріал побудовано на емоційно сильних формулах “пам’ять – це не просто слова, це наші дії”, “ми пам’ятаємо”, “ми пишаємося”. Похованих називають “героями, які віддали життя за наше майбутнє”.
Тут поєднуються одразу кілька речей – молодіжна активність, військова присутність, пам’ять про загиблих, героїзм і поняття Батьківщини. Участь у мілітаризованій молодіжній організації перестає видаватися чимось специфічним. Вона стає формою морально правильної поведінки.
Показова і мова таких матеріалів. Окуповану частину Донецької області називають “Республікою”, а слово “Батьківщина” використовується так, ніби його значення очевидне і не потребує пояснень. У контексті загальноросійської “Юнармії”, російських військових та російських державних структур ця “Батьківщина” автоматично прив’язується до Росії.
Медіа необов’язково мають щоразу прямо говорити дитині: “твоя Батьківщина – Росія”. Значно ефективніше створити інформаційне середовище, у якому інше прочитання просто майже не виникає.
Військова підготовка за шкільною партою
Мілітаризація переходить і безпосередньо в систему освіти. За даними моніторингу Інституту масової інформації, медіа на ТОТ поширили інформацію про рішення російського міністерства просвіти збільшити з 1 вересня частку початкового військового вишколу в предметі “Основы безопасности и защиты Родины”. Якщо раніше на неї припадало близько 20% навчального часу, тепер цей показник планують довести до 50%.
Водночас військовий компонент з’являється не лише там, де дітей навчають практичних навичок. До шкільної освіти інтегрують і героїзовані образи учасників війни.
До речі, 25 червня 2026 року міністр освіти РФ Сєргєй Кравцов заявив, що з наступного навчального року в російських школах планують викладати предмет “Духовно-нравственная культура России”. Для нього вже відібрали 83 “героїв”: серед них є учасники “СВО”, про яких планують створювати документальні фільми.
Отже, війна входить до школи двома шляхами. Перший – практичний, дитину навчають військових навичок. Другий – ціннісний, учасників війни пропонують як людей, чиї біографії та поведінка заслуговують на наслідування.
Школа одночасно даватиме дитині навички військового вишколу й пояснюватиме, кого потрібно вважати героєм.
Для аналізу окупаційних медіа важливий ще один момент. Рішення російського міністерства освіти вони подають як звичайну новину, що безпосередньо стосується місцевих дітей. Російська система освіти в цьому інформаційному полі вже не видається системою держави-окупанта – вона стає просто “нашою” школою.
Українська освіта водночас узагалі не присутня як можлива альтернатива. Тому такі публікації виконують одразу дві функції. Нормалізують мілітаризацію школи й закріплюють уявлення, що майбутнє дітей з окупованих територій природно належить до російського освітнього та політичного простору.
Російський військовий як рольова модель для молоді ТОТ
Ще одним помітним напрямом мілітаризації молоді окупованих територій є систематичне висвітлення в медіа зустрічей школярів і студентів із чинними російськими військовими та ветеранами. У таких публікаціях військові постають не просто учасниками війни, а носіями певного набору цінностей – мужності, самопожертви, товариськості та патріотизму. Молодій аудиторії фактично пропонується конкретна рольова модель, такий собі приклад для наслідування.
Показово, що організатори таких заходів самі прямо говорять про виховну функцію цих зустрічей. “Луганский информационный центр” (“ЛИЦ”) у червні 2026 року повідомив про ініціативу російського товариства “Знание” та фонду “Защитники Отечества”, у межах якої учасники “СВО” зустрічаються зі школярами та студентами.
Під час таких розмов російські військові розповідають про свій бойовий шлях, “вірність обов’язку і країні”, героїзм, мужність, взаємодопомогу та “подвиги російських воїнів”. Причому особисте спілкування з військовими позиціюється як ефективніший засіб виховання, ніж книжки чи фільми. “ЛИЦ” наводить слова Путіна про те, що “найкраще виховання – це особистий приклад”.
Схожий механізм простежується в матеріалах “Донецкого агентства новостей” (“ДАН”). Наприклад, “ДАН” розповідало про зустріч молоді з представниками батальйону “Сомалі”, приурочену до дня народження Михайла Толстих (Гіві).
Молодим людям спочатку показали документальний фільм про його життя та бойовий шлях, після чого військові розповідали про “бойове братерство”, взаємодопомогу та “важливість захисту Батьківщини”. Самого Толстих медіа називає “легендарним”, “талановитим командиром” і “відважним воїном”, а його “подвиг” – прикладом для нових поколінь.
Особливо символічним стало завершення заходу: дітям подарували іграшкові танки, пояснивши це тим, що сам Толстих нібито любив гратися ними в дитинстві.
Водночас позитивний образ військової служби створюється не лише через пряму героїзацію учасників нинішньої війни. “ДАН” також розповідало, як активісти “Молодой Республики” та “Молодой Гвардии Единой России” привітали ветерана повітряно-десантних військ. У матеріалі йому дякують за службу, а ветеранів прямо називають “прикладом для сучасної молоді”. Подібні зустрічі медіа описує як спосіб збереження “зв’язку поколінь”.
Водночас із такої інформаційної картини фактично вилучається інший бік військового досвіду – смерть, поранення, психологічні травми, інвалідність, руйнування та страждання цивільного населення. Молоді пропонують переважно героїзований образ військового досвіду, позбавлений розмови про реальну ціну війни.
Від “Молодої гвардії” до “СВО”: як минулим виправдовують сучасну війну
Іншим ідеологічним напрямом роботи з молоддю на ТОТ є використання історичної пам’яті. Окупаційні медіа не просто популяризують радянський пантеон героїв, а намагаються вибудувати символічну наступність між Другою світовою війною, сучасною війною Росії проти України та молодим поколінням, яке має успадкувати запропоновану систему цінностей.
Показовим є матеріал “Луганского информационного центра” про акцію “Огненные картины войны”. У червні 2026 року молодь у Луганську виклала з більш як 1200 свічок композицію “Клятва молодогвардейцев”, присвячену учасникам підпільної організації “Молода гвардія”.
Організатори описують композицію як зображення “молодих героїв, сповнених рішучості та патріотизму”, а її символізм – як уособлення “духу молоді, готової захистити свою Батьківщину”.
Важливим є й історичний контекст, який пропонує аудиторії “ЛИЦ”. Значну частину публікації присвячено боротьбі “Молодої гвардії” з нацистськими окупантами, поширенню антифашистських листівок, підготовці збройного повстання, тортурам та стратам її учасників. У такий спосіб формується емоційно сильний образ молодих людей, для яких боротьба з ворогом і самопожертва стають найвищими виявами патріотизму.
Сам по собі матеріал не проводить прямої паралелі із сучасною війною. Однак у ширшому контексті російської пропаганди, яка систематично описує війну проти України через риторику “боротьби з нацизмом”, історія “Молодої гвардії” вписується в уже сформовану систему символів: молодь минулого боролася з нацистами й захищала “Батьківщину”, а готовність до такого захисту пропонується як чеснота і для сучасного покоління.
Значно пряміше таку історичну наступність вибудовує інший матеріал “ЛИЦ” про акцію “Служу Отечеству”. Учасник війни проти України Костянтин Панченко під час зустрічі зі студентами спочатку розповідав про початок “Великої Вітчизняної війни”, а потім перейшов до розмови про сучасний героїзм та безпосередньо порівняв військових Червоної армії із сучасними російськими військовими.
В обох групах він виділив однакові чесноти – самовідданість, людяність, мужність та готовність захищати Батьківщину. Водночас противник сучасних російських військових описувався через “нелюдські вчинки” та “терористичні методи”.
***
У такий спосіб для молодого покоління з тимчасово окупованих територій України сучасна війна символічно вбудовується в пам’ять про Другу світову, а російські військові представляються спадкоємцями покоління, яке перемогло нацизм. Метою пропаганди є виправдання агресії Росії проти України та формування певного смислового навантаження.
У медійному просторі ТОТ конструюється єдина система для молоді, де патріотизм дедалі тісніше пов’язується з військовою службою, готовністю до самопожертви та служінням Росії. Водночас пропаганда використовує емоційно сильні патерни, що посилює сприйняття саме такої інформації та в такій інтерпретації. Така концепція є логічною для виховання нового покоління, що буде нормалізувати війну і готовим до її ведення.
До вибірки ввійшли п’ять медіа з тимчасово окупованих територій України: “ДАН”, “ЛИЦ”, dnrnews.ru, “Мариуполь 24”, “Донецкое время”.
Джерело: Олена Голуб, для ІМІ
