Джерело: Олександр Демченко, для Донбасс.Реалии
П’ятнадцять років тому, 10 лютого 2007 року, президент Росії Володимир Путін виступив зі своєю відомою промовою на конференції з безпеки у Мюнхені. Тоді ця промова здавалася дуже жорсткою, а експерти оцінили її як історичну, що окреслює новий курс Москви на конфронтацію із Заходом. Проєкт Радіо Свобода Донбасс.Реалии коротко розповідає про зміст тієї промови – що з неї збулося за ці роки та на що нам ще чекати?
Із 2007 року зовнішня політика Росії суттєво змінилася. Вона стала більш агресивною та вийшла на рівень прямого збройного протистояння із сусідами, аж до загроз масштабної війни. Варто лише згадати участь Росії у війні з Грузією (2008 рік), війну в Сирії (2011 рік), вторгнення в Україну (2014 рік), яке Кремль заперечує, участь у конфліктах в Африці, спроби взяти під повний контроль Білорусь, підтримку режиму та постачання зброї у Венесуелі. Це вже не кажучи про дипломатичні конфлікти, кібератаки та політичні вбивства, які пов’язують із Кремлем. Просто зараз Росія стягнула свої війська до західних кордонів і загрожує Україні та державам Заходу великою війною.
Про що йшлося у промові Путіна в 2007 році?
Повний виступ президента Росії Володимира Путіна у Мюнхені ви можете подивитися тут. Він триває 30 хвилин, ось тези з нього, що заощадить ваш час.
Тези Путіна 2007 року:
– Холодна війна залишила нам ідеологічні стереотипи та інші шаблони блочного мислення. Однополярний світ є згубним, оскільки руйнує цей світ зсередини. Він не має нічого спільного з демократією. Росію постійно повчають демократії ті, хто сам вчитися не бажає. Односторонні нелегітимні дії не вирішили жодної проблеми – воєн не поменшало, людей у конфліктах гине навіть більше. Сполучені Штати нав’язують іншим свою систему права і в економіці, і в політиці.
Як це можна розуміти зараз:
Володимир Путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою». Тому багато експертів його нинішню зовнішню політику розцінюють як спроби відродити Радянський Союз. Крім того, Кремль постійно демонстративно протиставляє себе США та намагається визначити сфери свого політичного і військового впливу. Серед останніх прикладів – ультиматум Росії щодо присутності НАТО у Європі. Або висловлювання Путіна на прес-конференції з президентом Франції Еммануелем Макроном, де він звинуватив США та країни НАТО у вторгненні до інших країн, виправдовуючи війну в Україні. Тому путінська Росія всіляко виправдовує всі свої дії стосовно сусідів тим, що вона окреслює свої сфери впливу, протистоїть небезпеці з боку заходу та й взагалі нічим не гірша за США із союзниками.
Тези Путіна 2007 року:
– Нам потрібна нова архітектура безпеки, яка б враховувала інтереси всіх. Використовувати силу може лише ООН, не потрібно замінювати її НАТО чи Євросоюзом. Навіщо розгортають ПРО у Європі? Розширення НАТО не має нічого спільного із безпекою. Проти кого це розширення? Що стало із запевненнями після розпуску Варшавського договору?
Як це розуміється зараз:
У цих висловлюваннях читається все те, до чого відносини Росії та всього світу прийшли нині. Агресивні дії щодо України і Грузії, загрози широкомасштабної війни, кібератаки, інформаційна політика дезінформації та спроби дестабілізувати країни ЄС у Путіна безпосередньо пов’язують із забезпеченням безпеки і захистом російського режиму від Майдану.
Тези Путіна 2007 року:
– Завдяки вибору народу Росії впала Берлінська стіна, а тепер нам нав’язують нові стіни. ОБСЄ була створена для забезпечення безпеки всіх, а насправді перетворилася на вульгарний інструмент забезпечення інтересів групи країн. Нам хотілося б відповідальних партнерів – щоб будувати світ, де безпека і процвітання були б не для обраних, а для всіх.
Як це розуміється зараз:
Однією з претензій російської влади та пропаганди до країн заходу є те, що Росію намагаються максимально стримати у її розвитку шляхом санкційних режимів. Але водночас за дужки виноситься те, що ці санкції пов’язані з агресивною зовнішньою політикою Москви та встановленням автократичного режиму, переслідуваннями, ув’язненнями та вбивствами опозиціонерів усередині країни, тиском на ЗМІ. Коли Путін говорить про відповідальність партнерів, то, зокрема, згадує про нібито наявність зобов’язання блоку НАТО щодо неприйняття нових членів.
А в НАТО наголошують на політиці «відкритих дверей», яка не передбачає інших варіантів. Також, з погляду експертів, саме такою загрозливою політикою Росія сама перетворює себе на країну-вигнанця, якій не залишається нічого іншого, як іти на зближення з партнерами, що закриватимуть на це очі задля власних інтересів. Зокрема, йдеться про Китай.
Джерело: Олександр Демченко, для Донбасс.Реалии
